Рішення № 120006610, 08.02.2024, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/923/23

Провадження №2/477/255/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань Клюсевич-Шараповою Н.М.,

розглянувши у м. Миколаєві в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування та встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2023 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог вказувала, що будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про власності від 06 грудня 1988 року, а після його сперті будинок успадкували в рівних частках його діти: вона (позивачка) та ще син ОСОБА_3 по частині кожен.

В подальшому, після смерті ОСОБА_3 вона успадкувала його 1/2 частину будинку. Проте оформити спадщину в нотаріальному порядку немає можливості, так як після смерті первісного власника не було оформлено спадщину, а також в свідоцтві мається

помилка в написанні прізвища власника ОСОБА_4 замість ОСОБА_5 .

Посилаючись не те, що є спадкоємицею за законом після смерті батька та брата першої та другої черги спадкування відповідно і прийняла спадщину, проте не взмозі її оформити в нотаріальному порядку через зазначені обставини, тому звернулася до суду з проханням встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на будинок, та визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинок.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивачка надала заяву з проханням розглядати справу без її участі і задовольнити позов.

Представник відповідача подав суду заяви про визнання позовних вимог, в якій також зазначив можливість розгляду справи без його участі.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відповідно до положень ст. 200 ЦПК України без участі сторін, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який на час смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за цією ж адресою.

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповіту спадкодавця ОСОБА_2 судом не встановлено, тому спадкування після його смерті повинно здійснюватися за законом.

Цивільний кодекс України вирізняє п`ять черг спадкування за законом, які виписані у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають батьки та діти померлого та той з подружжя, який його пережив.

Відповідно до довідки Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області від 24 березня 2023 року №246 на день відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_1 (позивачка) та син ОСОБА_3 , а також онука ОСОБА_6 та правнучка ОСОБА_7 . Така ж інформація мається і в довідці тієї ж сільської ради від 14 березня 2005 року № 317, яка міститься в спадковій справі, заведеній після його смерті в Жовтневій державній нотаріальній конторі Миколаївської області.

Тобто позивачка та її брат ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги спадкування за законом, отримали в спадщину по частині його спадкового майна.

В той же час, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер не оформивши своєї частки в спадщині після смерті батька.

На час його смерті з ним, за тією ж адресою, проживали: сестра ОСОБА_1 (позивачка), племінниця ОСОБА_6 та внучка ОСОБА_7 .

Спадкоємців першої спадкування за законом не встановлено.

Спадкова справа після його смерті була заведена Вітовською державною нотаріальною конторою 23 березня 2023 року на підставі заяви позивачки.

Вона відноситься до спадкоємців другої черги спадкування, що передбачено ст. 1262 ЦК України.

Інші особи, які з ним проживали на час відкриття спадщини, не відносяться до спадкоємців першої чи другої черги спадкування за законом, тому відповідно до положень ст. 1258 ЦК України усуваються від спадкування за наявності вищої черги спадкування в особі позивачки.

Однак вона отримала письмові роз`яснення нотаріуса від 30 березня 2023 року про неможливість нотаріального оформлення спадщини за законом особисто за нею вцілому, оскільки наряду з нею є інший спадкоємець її брат, а також через надання неналежно оформленого правовстановлюючого документу на спадковий будинок: в свідоцтві про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ), виданого 06 грудня 1988 року виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, прізвище власника її батька було записано з помилкою « ОСОБА_4 »

За пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, у разі їх відсутності, роз`яснює про вирішення такого питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Мішково-Погорілівська сільська територіальна громада, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи і про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 березня 2023 року, виданого виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, померлий був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкав в с. Мішково-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області. Свідоцтво про смерть було видано на підставі медичного свідоцтва про смерть та на підставі паспортних даних померлого.

В зв`язку з цим через помилку в написанні прізвища власника у свідоцтві про право власності неможливо однозначно підтвердити належність цього свідоцтва померлому спадкодавцю.

Між тим співпадання імені та по батькові та місця проживання в свідоцтві про право власності від 06 грудня 1988 року з такою ж інформацією у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , вказує, що воно було видано саме йому, тільки з помилкою в написанні прізвища. На це вказують і вище зазначені довідки сільської ради, відповідно до яких в будинку, на який видано це свідоцтво про право власності, проживав постійно і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Встановлення факту належності цього документу необхідно для оформлення спадщини на спадковий будинок.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що у позивачки відсутня можливість отримати належним чином оформлений правовстановлюючий документ у позасудовому порядку через зміни в законодавстві та через смерть власника.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В результаті, дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок належав законно ОСОБА_2 і після його смерті він в порядку спадкування перейшов у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частка по частині, а після смерті останнього його частка перейшла також в порядку спадкування до позивачки ОСОБА_1 .

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею право власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.

За викладеного, керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності від 06 грудня 1988 року на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданого виконавчим комітетом Мішково-Погорілівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, в якому його прізвище зазначено з помилкою ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 :

- частину якого вона отримала в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- частину вона отримала в порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а він успадкував її, але не оформив після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Р.В. Козаченко