Ухвала суду № 120005443, 24.06.2024, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН193/1352/23

Провадження №1-кп/193/37/24

У Х В А Л А

іменем України

24 червня 2024 року Софіївський районнийсуд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у рамках кримінального провадження №12023040000000482 від23.05.2023 клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Софіївського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за № 12023040000000482 від 23.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченогоч.3 ст. 286 КК України.

До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 700 524 грн.

Під час судового розгляду справи прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 25.06.2024, з тих підстав, що ризики, які слугували підставою для обрання такого запобіжного заходу не відпали та не змінились, застосування будь-якого іншого більш м`якого запобіжного заходу унеможливить забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. При цьому прокурор вважав за можливе також визначити заставу у розмірі, яка була визначена до цього судом у розмірі 700 524 грн.

Вважає, що метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання ризикам, передбаченим п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, через суворість покарання за вчинення тяжкого злочину (до 10 років позбавлення волі); незаконно впливати на потерпілих та експертів у кримінальному провадженні, зокрема потерпілу ОСОБА_9 , яка є матір`ю обвинуваченого, вважає, що останній вже впливає на її покази та поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, у зв`язку з чим потерпіла вживає заходи щодо затягування розгляду справи, наполягала на поверненні обвинувального акту та діє на стороні захисту, незважаючи на загибель власної доньки.

Обвинувачений та захисник заперечували щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема захисник, зазначає, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу втратили актуальність на час його продовження, оскільки всі свідки та потерпілі вже допитані, питання про можливість допиту експертів ні стороною захисту, ні стороною обвинувачення не піднімалося. Ризики можливості обвинуваченого переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином стороною обвинувачення жодним чином не доведені і ґрунтуються на припущеннях. До того ж ці ризики, зокрема вплив обвинуваченого на свою матір, потерпілу у справі ОСОБА_9 , були спростовані вже неодноразово судом першої інстанції під час ухвалення попередніх рішень про продовження строку дії запобіжного заходу, що підтверджував також суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг на ці рішення.

З огляду на викладене, вважав, що достатнім застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу є цілодобовий домашній арешт з можливістю застосуванням електронних засобів контролю.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , представник потерпілої ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримали, вважають, що маються достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні матеріали справи суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження за ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2023 до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.08.2023 з можливістю внесення застави у розмірі 805 200 грн.

Надалі, після спрямування кримінального провадження для його розгляду до Софіївського районного суду Дніпропетровської області, судом відповідний запобіжний захід відносно обвинуваченого був неодноразово продовжений.

Востаннє, за ухвалою суду від 26.04.2024, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 25.06.2024.

За ухвалою суду від 07.11.2023 під час продовження строку дії цього запобіжного заходу обвинуваченому було зменшено розмір застави до 700 524 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 201, ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового засідання суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Виходячи з положень глави 18 КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Дійсно, згідност. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5ст. 176 цього кодексу.

Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд дійшов висновку про існування обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, враховується тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 , та належить його до категорії тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; наявність передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: ОСОБА_7 може переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих і експертів, зважаючи не те, що висновки останніх, ще не досліджувалися судом і експерти для дачі пояснень по ним можуть бути допитані судом; репутацію обвинуваченого, який жодним чином не відшкодував заподіяної шкоди, провину не визнає, а також суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, який об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи та дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, тяжких наслідків вчиненого злочину, який призвів до загибелі трьох людей та серйозності у зв`язку з цим висунутого щодо ОСОБА_7 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що існує ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків.

Суд також бере до уваги те, що відповідно до наявних в матеріалах провадження відомостей, обвинувачений ОСОБА_7 (27 років) зареєстрований та фактично мешкає разом зі своєю матір`ю, власної сім`ї не створив, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто, на переконання суду він жодним чином не обтяжений, тому, через відсутність достатніх стримуючих факторів, існує ризик переховування обвинуваченого від правоохоронних органів та суду.

Оцінка можливості впливу обвинуваченого на потерпілу ОСОБА_9 судом надана під час постановлення вже згаданої вище ухвали від 07.11.2023, яка оскаржувалася в апеляційному порядку сторонами кримінального провадження, проте була залишена без змін.

Згідно з цією ухвалою суду окремо визначено природу можливості впливу, як негативного явища, обвинуваченого на показання потерпілої ОСОБА_9 . Оскільки під час розгляду справи вже було з`ясовано, що згадана потерпіла є матір`ю обвинуваченого. Унаслідок кримінального правопорушення, у якому обвинувачується її син, загинула також поряд з іншими двома людьми і її рідна дочка ОСОБА_10 , у зв`язку з чим згідно до вимог ч. 6 ст. 55 КПК України ОСОБА_9 є потерпілою у цьому кримінальному провадженні. З огляду на те, що у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 наполягала на поверненні обвинувального акту, заперечувала проти обрання її сину найсуворішого запобіжного заходу, крім того у подальшому під час наступних розглядів подавала скаргу на прокурора до КДКП, який підтримував обвинувачення, суд дійшов висновку що її позиція щодо пред`явленого ОСОБА_7 обвинуваченого негативна, що є цілком прогнозованим ще й з огляду на те, що у потерпілої ОСОБА_9 обвинувачений залишився єдиною живою дитиною. У свої ухвалі суд виснував, що він не вбачає суттєвих ризиків у впливі обвинуваченого на згадану потерпілу, оскільки остання і сама, навіть без впливу на неї обвинуваченого з метою зміни нею показань, виконання інших процесуальних дій на користь обвинуваченого, очевидно бажатиме якнайкращого становища для обвинуваченого, що природно.

Під час розгляду теперішнього клопотання прокурора суд не вбачає підстав змінювати раніше висловлену позицію.

Ти не менш, суд вважає, що ступінь тих ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, судовий розгляд не завершено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб з можливістю внесення раніше визначеної застави у розмірі 700 524 грн.

Керуючись ст. 182, 183, 194, 197, 199, 331, 371, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжнийзахідувигляді триманняпідвартоюстроком на60діб, тобто до 23серпня 2024року включно з можливістю внесення раніше визначеної застави у сумі шістдесяти одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 700 524 (сімсот тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_7 застави у визначеному розмірі, вважати, що до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого виконувати наступні обов`язки на строк до 23.08.2024, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , членами їхніх родин, а також з усіма експертами у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг).

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

У зв`язку з неявкою усіх учасників судового провадження, фіксація оголошення повного тексту цієї ухвали 27 червня 2024 року звукозаписувальними технічними пристроями не здійснювалася.

Суддя ОСОБА_1