Рішення № 120004399, 27.05.2024, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

іменем України

справа №621/3254/23

провадження 2/621/105/24

27 травня 2024 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

за участю секретаря судового засідання А. Бабич

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (не з`явилася)

відповідачі:

Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області

представник відповідача К. Маковецька (не з`явилася)

ОСОБА_2 (не з`явилася)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 ,

про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, а 14.03.2024 року - з уточненою позовною заявою до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частки житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідною матір`ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя мати перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час перебування у шлюбі ОСОБА_7 разом з матір`ю придбали житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому був оформлений на ім`я ОСОБА_8 . Враховуючи норми статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, набутий під час шлюбу житловий будинок належав їм у рівних частках по частці кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер. Спадкоємцями після його смерті були мати позивачки ОСОБА_9 та його син ОСОБА_10 , які прийняли спадщину після смерті останнього у рівних частинах. Мати, як спадкоємиця першої черги, яка постійно проживала разом із померлим ОСОБА_7 (спадкодавцем) на час відкриття спадщини за однією адресою: АДРЕСА_1 , є такою, що прийняла спадщину, відповідно до положень ч.3 статті 1268 ЦК України Таким чином, матері за життя належала частки вказаного будинку як спільної сумісної власності подружжя, а також частка будинку в як частка у спадковому майні.

Іншу частку житлового будинку прийняв у спадщину шляхом звернення до нотаріуса з відповідною заявою син померлого ОСОБА_8 ОСОБА_10 , на підставі чого державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області було заведено спадкову справу №20/2015. Однак отримати Свідоцтво на частку в спадковому майні ОСОБА_10 не встиг, оскільки помер, а єдиним спадкоємцем після його смерті є його дочка, відповідач ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала разом з ним за однією адресою в м. Харків на день його смерті, внаслідок чого вважається такою, що фактично прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_10 . Спадкову справу за №5/2022 після смерті ОСОБА_10 було заведено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малік Оленою Володимирівною.

Отже, за життя ОСОБА_4 на праві приватної власності належало частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на належне їй майно. Позивач ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після померлої матері. Позивач звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Л.Кожушної з заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Л.Кожушної їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку з тим, що позивачкою пропущено встановлений законом строк для прийняття спадщини та через те, що відсутні документи, які підтверджують реєстрацію права власності спадкодавця на спадкове майно.

Дійсно, всі документи на спірний будинок, оформлені на ім`я померлого чоловіка матері ОСОБА_11 , і мати в зв`язку з похилим віком та відсутністю достатніх коштів не вважала за необхідним отримувати документи на своє ім`я, що не позбавляло матір права власності на це майно та не є підставою для позбавлення позивачки спадкових прав. Стосовно звернення до нотаріуса за межами встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначає, що 24.02.2022 року почалася повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, і територія Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області з 24.02.2022 року і до теперішнього часу віднесена до території активних бойових дій. В перші місяці в громаді не в повній мірі працювали всі державні установи, нотаріуси, в тому числі не працювали державні і нотаріальні реєстри. Кабінет Міністрів навіть ухвалював постанову про продовження всіх строків, в тому числі й нотаріальних, на період воєнного стану в Україні. Після смерті матері, окрім вище вказаних обставин, позивач захворіла на тривалу хворобу та була позбавлена можливості самостійно пересуватися, в зв`язку з чим не мала можливості особисто подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. І, як тільки в неї з`явилася така можливість та покращився стан здоров`я, вона одразу ж звернулася до нотаріуса. Тобто, встановлений законом шестимісячний строк пропущений нею з поважних причин в зв`язку з хворобою, проміжок пропуску строку до моменту звернення є незначним, і при цьому, позивач є єдиною, хто утримує спадковий будинок, та єдиним спадкоємцем першої черги.

Таким чином, зважаючи на відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину, позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх спадкових та майнових прав та просить визнати за нею право власності на частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 29.08.2023 року відкрито провадження в цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з викликом учасників. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті позовних вимог.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 23.04.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивач ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених вище, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_12 подала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності представника Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області за наявними матеріалами в справі.

Відповідач ОСОБА_13 (Топчій), яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі й шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду та відзиву на позов не подавала.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Харкова, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується ID-паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 06.08.2018 року органом 6334, Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6334-1917227-2018 від 17.08.2018 року (а.с.9).

Згідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серія НОМЕР_3 виданого Пенсійним Фондом України, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пенсіонером за віком (а.с.17).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00038709154 від 02.03.2023 року вбачається, що дошлюбне прізвище позивача - ОСОБА_14 (а.с.11).

Згідно Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого 09.04.1960 року Ленінським РАЦС м.Харкова, актовий запис про народження №502 від 09.04.1960 року, батьками позивача є ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.10).

Мати позивача ОСОБА_16 одружилась вдруге 24.11.1973 року з ОСОБА_6 , та змінила своє прізвище на " ОСОБА_17 ", що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 24.11.1973 року Зміївським райбюро РАЦС Харківської області, актовий запис №211 від 24.11.1973 року (а.с.10).

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі, 16.05.1995 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_18 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченого Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області 16.05.1995 року за реєстровим номером 1-1246, (а.с. 13, 43-44).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 14.08.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис про смерть №226 від 14.08.2014 року (а.с.12).

Станом на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою на день його смерті була зареєстрована й проживала ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями Будинкової книги для прописки громадян, листа Зміївської міської ради Чугуївського району Харкіської області №2600 від 15.12.2023 року

27.01.2015 року до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області звернувся син померлого ОСОБА_19 із заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_6 . Нотаріусом заведено спадкову справу №20/2015, однак відомостей про видачу Свідоцтва про право на спадщину посля померлого ОСОБА_6 будь-кому зі спадкоємців матеріали нотаріальної справи не містять. (а.с.63-66).

З Інформаційних довідок з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0000294-2024, №12-0000295 та №12-0000296-2024 від 24.01.2024 року вбачається, що станом на 13.11.2021 року ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (знятий з реєстрації 22.11.2021 року в зв`язку зі смертю) та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.114-116, 119-121).

Мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 30.11.2022 року Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №1224 від 30.11.2022 року (а.с.12).

Як вбачається з Будинкової книги для прописки громадян, листа Зміївської міської ради Чугуївського району Харкіської області №2600 від 15.12.2023 року, у будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на дату своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно було зареєстрована за цією адресою. Будь-які інші особи разом з нею не проживали й зареєстровані не були, що підтверджується довідкою Зміївської міської ради № 1375-Д від 25.12.2022 року (а.с.16).

26 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Л.Кожушної з заявою про прийняття спадщини після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та нотаріусом було заведено спадкову справу № 160/2023 (а.с.74)

Як вбачається із матеріалів Спадкової справи №160/2023, постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Лілією Кожушною від 21.08.2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 3/4 (три четвертих) частки у праві спільної власності на житловий будинок з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з: відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ; а також відсутністю документів, що підтверджують реєстрацію права власності спадкодавця на спадкове майно (а.с.15, 73-90).

Згідно Довідки Зміївської центральної районної лікарні № 3895 від 11.07.2023 року, позивач ОСОБА_1 проходила лікування з діагнозом лівобічного коксоартрозу V ступеню (а.с.45)

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом.

Відповідно до положень статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин, та які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Предметом позовних вимог у даній справі є оспорюване право власності спадкодавця ОСОБА_4 на частки будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від визнання якого залежить право спадкування позивача ОСОБА_1 , а також факт прийняття та поважність причин пропуску позивачем строку на прийняття спадщини.

Відповідно до статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та Закону України№ 475/97-ВРвід 17.07.1997"Проратифікацію Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950року,Першого протоколута протоколів№ 2,4,7та 11до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.5 статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 статті 1296 Цивільного кодексу України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину

Відповідно достатті 5Цивільного кодексуУкраїни, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

В судовому засіданні належними й допустимими доказами підтверджено, що спірне будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний ОСОБА_6 16.05.1995 року під час перебування у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавицею ОСОБА_4 , згідно Договору купівлі-продажу,посвідченого Зміївськоюдержавною нотаріальноюконторою Харківської області 16.05.1995 року за р. №1-1246. На момент смерті ОСОБА_6 . 13.08.2014 року ОСОБА_4 була зареєстрована й постійно проживала з ним у цьому ж будинку.

Згідно статті 22 Кодексу про шлюб і сім`ю України, що діяв на момент придбання спірного будинковолодіння, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За змістом ч.1 статті 28 Кодексу про шлюб і сім`ю України, у майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

При цьому, відповідно до частин 2 - 3 статті 3 Закону України"Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень" від 01.07.2004, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійснимиза наявностіоднієї зтаких умов: 1) реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час придбання спірного будинковолодіння у 1995 році регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі Інструкція), проте така реєстрація не визнавалася обов`язковою та виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від її державної реєстрації.

Згідно ч.3 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 статті 1267 Цивільного кодексу України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, незважаючи на відсутність державної реєстрації, ОСОБА_4 на праві власності належала частка спірного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як частка у спільному майні подружжя, а також нею успадкована частка цього ж будинковолодіння як спадкоємицею І черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 .

З заявою про прийняття у спадщину іншої частки спірного будинковолодіння звернувся син ОСОБА_6 ОСОБА_19 , який Свідоцтво про право на спадщину не отримував, та помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Разом з ОСОБА_19 на момент його смерті була зареєстрована й постійно проживала його донька - відповідач ОСОБА_2 , яка не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після померлого батька, однак в силу положень ч.3 статті 1268 Цивільного кодексу України, має право на успадкування частки, належної її батькові, в зв`язку з чим визначена відповідачем у вказаній справі.

За змістом положень статті 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ч.1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», вказав, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, право власності спадкодавиці ОСОБА_4 на спірне будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виникло відповідно до положень діючого на той час законодавства, а тому позивач, як спадкоємиця за законом І черги, які в установленому законом порядку заявила про прийняття спадщини після померлої матері, має право на успадкування частки вказаного будинковолодіння.

Що стосується обставин пропуску строку звернення позивача ОСОБА_20 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, суд зазначає, що 24лютого 2022року розпочаласявійськова агресіяРосійської Федераціїпроти України,в зв`язкуз чимУказом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24.02.2022року,в Українівведено воєннийстан строкомна 30діб,в подальшомунеодноразово продовжений.

Територія Чугуївськогорайону Харківськоїобласті,зокрема Зміївськаміська територіальнагромада таСлобожанська селищнатериторіальна громада,що знаходитьсяв межахюрисдикції Зміївськогорайонного судуХарківської області,відповідно доНаказу Міністерстваз питаньРеінтеграції тимчасовоокупованих територій № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (зі змінами), з 24 лютого 2022 року віднесена до території, на якій ведуться активні бойові дії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 164 від 28.02.2022 року «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» станом на 28.11.2022 року 23.07.2023 року (день звернення із заявою про прийняття спадщини позивачем) введено певні обмеження вчинення нотаріальних дій нотаріусами, включеними до затвердженого Міністерством юстиції переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії.

Пунктом 3 цієї ж Постанови в редакції на час виникнення спірних правовідносин було встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Згідно положень статей 12-2, 20, 26 Закону України № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05. 2015, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону. В умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивачки про значну ускладненість оформлення спадкових прав на території Зміївської територіальної громади, яка до теперішнього часу віднесена до зони активних бойових дій в умовах воєнного стану, а в період з лютого 2022 по липень 2023 року відсутність доступу до державних реєстрів та нотаріальних послуг, що з урахуванням погіршення стану здоров`я позивачки, є поважною причиною пропуску нею строку звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

За такихобставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для задоволення позову.

Позивачем вимоги щодо розподілу судових витрат не заявлялися, в зв`язку з чим, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами відповідно до ст..ст.141, 142 ЦПК України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141-142, 197-198, 200, 206, 211,247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 04058674, юридична адреса: вул.Адміністративна, буд.9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 27.05.2024 року.

Суддя В. Філіп`єва