Рішення № 119999844, 26.06.2024, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року Справа № 480/61/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/61/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач 1), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.12.2023 року № 9595919018965;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 29 листопада 2023 року призначити та виплатити пенсію державного службовця у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради № 71 від 22.11.2023 та № 69 від 22.11.2023 відповідно до статті 37 частини 1Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії за віком. Позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04.12.2023 року № 9595919018965 їй відмовлено у такому переведенні з огляду на відсутність необхідного стажу державної служби. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки згідно записів трудової книжки вона з 10.05.1995 по 31.12.2022 працювала в Управлінні соціального захисту населення Конотопської міської ради, мала ранг державного службовця та ранг посадової особи місцевого самоврядування, відповідно мала достатньо стажу державної служби для призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу", у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.01.2024 позовну заяву було прийнято до розглядувідкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2), ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Копія ухвали про відкриття провадженя разом з позовною заявою була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ними 05.01.2024, про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а.с. 21-22). Проте, відзивів на позовну заяву суду надано не було.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Втім, на виконання вимог ухвали відповідач 2 надав витребувані судом докази.

Відтак, вбачається можливим здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи судом встановлено, що первинно позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

30.11.2023 позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просила здійснити переведення на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 29).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 04.12.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення № 959190198965 про відмову в переведенні на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" (а.с. 8).

При цьому, у зазначеному рішенні вказано, що Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (з 04.07.2001). Тому при обрахунку стажу державної служби (як в 10 років так і 20) необхідно враховувати час роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, але не більше ніж по 04.07.2001. Оскільки стаж роботи на державній службі становить 6 років 1 місяць 25 днів станом на 04.07.2001, а зарахування періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 до стажу державної служби чинним законодавством не передбачене, підстави для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» відсутні.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача, зокрема в частині зарахування до такого періодів її роботи в органах місцевого самоврядування починаючи з 04.07.2001.

Так, відповідно до листа Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради від 23.11.2023 № 09-08/3399 стаж служби в органах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 31.12.2022 складає: в органах державної служби з 10.05.1995 по 30.07.2001- 6 років 2 місяці 20 днів, в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.12.2022 - 20 років 11 місяці 29 днів (а.с.10-11).

Також, як встановлено судом, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 щодо спірного періоду наявні такі записи (а.с.14-16):

- 10.05.1995 - прийнята на посаду головного бухгалтеру відділу по наданню субсидії на оплату житлово-комунальних послуг виконкому міської ради (розпорядження від 10.05.1995 №95-р);

- 10.05.1995 - прийняла Присягу державного службовця;

- 10.05.1995 - присвоєно 13 ранг державного службовця (наказ від 10.05.1995 № 2);

- 25.06.1997 - присвоєно 12 ранг державного службовця (наказ від 25.06.1997 № 16);

- 02.12.1999 - присвоєно 11 ранг державного службовця (наказ від 02.12.1999 № 29);

- 01.05.2000 - Відділ субсидій міської ради реорганізовано у відділ субсидій управління праці та соціального захисту населення (рішення 13 сесії міської ради 23 скликання 26.04.2000);

- 28.04.2000 - переведена на посаду заступника головного бухгалтера управління праці та соціального захисту населення (наказ від 28.04.2000 № 28);

- 31.07.2001 - присвоєний 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 6 категорії посад, визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (розпорядження міського голови від 31.07.2001 № 50-р);

- 06.08.2001 - прийняла Присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- 06.06.2002 - заступник начальника відділу бухгалтерського обліку та звітностіконтролю за правильністю призначення пенсій, автоматизованої обробки інформації та господарського обслуговування - головний бухгалтер по субсидіях міського управління праці та соціального захисту населення (наказ від 06.06.2002 № 60);

- 06.11.2002 -призначена на посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності головний бухгалтер міського управління праці та соціального захисту населення (розпорядження міського голови від 06.11.2002 № 135-р);

- 06.11.2002 - присвоєний 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад, визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (розпорядження міського голови від 06.11.2002 № 135-р);

- 13.04.2003 - начальник відділу бухгалтерського обліку - головний бухгалтер міськогоуправління праці та соціального захисту населення (розпорядження міського голови від 01.04.2003 № 52-р);

- 10.11.2004 - присвоєний 9 ранг посадової особи в межах 5 категорії посад, визначених Законом Украъни «Про службу в органах місцевого самоврядування» (розпорядження міського голови від 10.11.2004 № 182-р);

- 04.11.2013 - Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення перейменоване в управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (рішення міської ради від 30.10.2013 139 сесії 6 скликання);

- 30.12.2022 - присвоєний 8 ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами 5 категорії посад, визначених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (розпорядження міського голови від22.12.2022 № 226-ОС);

- 31.12.2022 - звільнена з займаної посади за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, у зв`язку з виходом на пенсію (розпорядження міського голови від 22.12.2022 № 226-ОС).

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем до стажу державної служби не зараховано період роботи позивача в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001, зокрема, з 04.07.2001 по 31.12.2022 року, оскільки, на переконання органу ПФУ, після 04.07.2001 (набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ) зарахування періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби чинним законодавством не передбачене.

Оцінюючи вказаний довод, суд враховує наступне.

Статтею 46 Закону № 889-VII визначені особливості стажу державної служби, у пункті 4 частини другої якої зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за період роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283, який втратив чинність 01.05.2016), цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Суд враховує, що як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Так, посади позивача, які вона обіймала у період з 04.07.2001 по 30.12 2022 року працюючи в Конотопській міській раді, належать до категорії посад в органах місцевого самоврядування у силу вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

З огляду на викладене, доводи відповідача 1 про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовляючи зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 04.07.2001 по 30.12.2022 до стажу державної служби діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу" від04.12.2023 року № 9595919018965, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині- задоволенню.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує, що позивачем в даній позовній заяві зокрема заявлено вимоги про зобов`язанняГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 29 листопада 2023 року призначити та виплатити пенсію державного службовця.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Водночас згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що повноваження щодо призначення пільгової пенсії особі відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.

У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.

Враховуючи викладене, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію за віком від 30.11.2023 відповідно до статті 37 Закону України «Про державн службу» , з зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача з 04.07.2001 по 31.12.2022.

Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен врахувати стаж позивача та повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно із пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що 30.11.2023 позивач звернулася до регіонального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії, проте за результатами розгляду вказаної заяви, за принципом екстериторіальності, за її заявою оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки саме цей орган розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від30.11.2023.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити пенсію державного службовця у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради № 71 від 22.11.2023 та № 69 від 22.11.2023 відповідно до статті 37 частини 1Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із врахуванням раніше виплачених сум, то суд вважає, що в задоволенні позовних вимог у цій частині також слід відмовити.

При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Відтак, зазначені позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру пенсії позивачу, призначеної позивачу з урахуванням даного судового рішення може бути надана лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги належить задовольнити частково.

З огляду на часткове задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від04.12.2023 № 959190198965.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від30.11.2023 про переведення на пенсію за віком відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 31.12.2022.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) суму судового збору у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко