Рішення № 119991034, 25.06.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1234/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення 7 341,90 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 7341,90 грн в порядку відшкодування шкоди.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані нестачею вантажу (продукт повернення огрудкування) у кількості 2750 кг у вагоні № 52814944 та у кількості 5750 кг у вагоні № 56593346 під час перевезення за залізничною накладною № 45244084.

Ухвалою суд від 22.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня вручення ухвали.

На адресу суду 15.04.2024 засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач із позовними вимогами не погоджується.

Заперечення відповідача проти позову обґрунтовані тим, що на підставі вимог статті 31 Статуту залізниць України відповідальність за втрату вантажу у повному обсязі повинен нести вантажовідправник за навантаження вантажу у непідготовлений для перевезення цього вантажу вагон. Придатність рухомого складу для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношення визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. В накладній у графі 28 вказано, що вантаж завантажено відправником.

Відповідач зазначає, що факт технічної несправності підтверджується актом про технічний стан вагона форми ГУ-106 станції Нижньодніпровськ-Вузол № 1 та № 2 від 18.02.2023. Дані несправності вантажовідправник бачити міг, але заходів для усунення несправностей не застосував. За твердженням відповідача причина втрати вантажу була зафіксована актами, які були підписані представниками вантажоодержувача.

Також відповідач указує на те, що згідно з пунктами 4, 5 розділу 15 Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, визначається відправником. Перед навантаженням вантажів, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

Оскільки відправник своїм правом не скористався, а наявні воронкоподібні поглиблення свідчать про втрату частини вантажу саме під час перевезення, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із доводами відповідача, викладеними у відзиві, позивач через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 16.04.2024 подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що норми Статуту залізниць України передбачають обов`язок перевізника відмовитися від приймання вантажу до перевезення в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів.

Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони, прийняла їх до перевезення, проставивши відмітки в графі 55 залізничної накладної № 45244084. Після проставлення даної відмітки в залізничній накладній, залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що акти про технічний стан вагону форми ГУ-106 № 1 та № 2 від 18.02.2023 представником вантажоодержувача не підписані, в той час як відповідач зазначає протилежне.

Відтак, на думку позивача, наданим ним та відповідачем доказами підтверджується, що втрата частини вантажу відбулася саме під час перевезення і оскільки залізницею не надано належних доказів на підтвердження обставин, що звільняють її від відповідальності, то відповідальність за нестачу вантажу має покладатись на відповідача.

На час ухвалення рішення заперечення на відповідь на відзив відповідач не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі покупець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі постачальник) укладено договір поставки №20/2018/2981/1956 від 24.10.2018 (далі договір), відповідно до пунктів 1.1, 2.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (залізорудну сировину виробництва ПрАТ "ПівнГЗК" продукт повернення огрудкування ТУ У 13.1-00191023-001:2007), а покупець зобов`язується оплатити та прийняти такий товар на умовах, передбачених цим договором та специфікаціями до нього.

Пунктом 11.6 договору в редакції додаткової угоди № 9 від 22.12.2022 передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023.

Згідно зі специфікацією № 44 від 01.02.2023 (далі специфікація) до цього договору сторони узгодили поставку продукту повернення огрудкування ТУ У 13.1-00191023-001:2007, зм. № 2, у кількості 6500 т за ціною 855,34 грн за тонну (без ПДВ) на загальну суму 5559710,00 грн (без ПДВ), що з урахуванням ПДВ становить 6671652,00 грн.

На виконання умов договору на адресу позивача зі станції Терни Придніпровської залізниці до станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за залізничною накладною № 45244084 було відправлено:

у вагоні № 52814944 вантажопідйомністю 69,5 т руди чорних металів, маса вантажу 66500 кг, відправник ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат";

у вагоні № 56593346 вантажопідйомністю 69,5 т руди чорних металів, маса вантажу 68200 кг, відправник ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 24).

Після прибуття поїзда 3704 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці вантаж у вагонах №№ 52814944, 56593346, що прибули за залізничною накладною № 45244084, було видано 22.02.2023 одержувачу зі складанням комерційних актів № 450003/42/70 від 18.02.2023 та № 450003/41/71 від 18.02.2023.

У комерційному акті 450003/42/70 від 18.02.2023 зафіксовано, що вагон № 52814944 вантажопідйомністю 69,5 т прибув на станцію призначення 17.02.2023 поїздом № 3704. На підставі акта загальної форми № 46690 від 17.02.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол було проведено комісійне переважування вагона № 52814944 у статичному режимі на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 27.09.2022.

Згідно з перевізним документом значиться вантаж "Руди чорних металів", не пойменовані в алфавіті", насипом, вага брутто не вказана, тара 24000 кг, вага нетто 66500 кг. Фактично виявилось: вага брутто - 87750 кг, тара за документом - 24000 кг, вага нетто 63750 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 2750 кг. Навантаження вантажу холмоподібне, нижче бортів. За рухом поїзда наявні воронкоподібні поглиблення: ліворуч над 1-2 люками довжиною 1,0 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,5 м; посередині вагона над 3-4 люками довжиною 1,2 м, шириною 1,2 м, глибиною 0,7 м. У технічному відношенні вагон справний. Ліворуч за рухом поїзда над 1 люком та праворуч над 3 люком відсутній армувальний лист, наявні зазори довжиною 7 см, шириною по 1 см. Для запобігання подальшої втрати вантажу зазори ущільнили за допомогою дрантя. Просипання вантажу немає. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт підписали: ДС Іванов С.Б., АРВ Кузьміч Т.І., прийомоздавальник Заіка С.Б., представник одержувача Шепелева В.В. (а.с. 26).

У комерційному акті № 450003/41/71 від 18.02.2023 зафіксовано, що вагон № 56593346 вантажопідйомністю 69,5 т прибув на станцію призначення 17.02.2023 поїздом № 3704. На підставі акта загальної форми № 46689 від 17.02.2023 станції Нижньодніпровськ-Вузол було проведено комісійне переважування вагона № 56593346 у статичному режимі на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 27.09.2022.

Згідно з перевізним документом значиться вантаж "Руди чорних металів", не пойменовані в алфавіті", насипом, вага брутто не вказана, тара 24000 кг, вага нетто 68200 кг. Фактично виявилось: вага брутто - 86450 кг, тара за документом - 24000 кг, вага нетто 62450 кг, що менше ваги, зазначеної в документі на 5750 кг. Навантаження вантажу холмоподібне, нижче бортів. За рухом поїзда маються воронкоподібні поглиблення: праворуч над 1-2 люками довжиною 1,2 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,7 м; посередині вагона над 4-5 люками довжиною 2,0 м, шириною 2,0 м, глибиною 1,0 м. У технічному відношенні вагон справний. Праворуч за рухом поїзда над 2 та 5 люками відсутній армувальний лист, наявні зазори довжиною 10 см, шириною по 1 см. Для запобігання подальшої втрати вантажу зазори ущільнили за допомогою дрантя. Просипання вантажу немає. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Комерційний акт підписали: ДС Іванов С.Б., АРВ Кузьміч Т.І., прийомоздавальник Заіка С.Б., представник одержувача Шепелева В.В. (а.с. 27).

Позивач вважає, що нестача вантажу у вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, що й стало причиною спору.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з належним виконанням/невиконанням відповідачем зобов`язань щодо перевезення вантажу.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідно до частини другої статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (частина третя статті 314 Господарського кодексу України).

Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, а тому мають регулюватися також Законом України "Про залізничний транспорт" та Статутом залізниць України (далі також Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (із змін. і доп.) та визначає обов`язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 23 цього Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Так, згідно з пунктом "е" статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

За умовами статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Указані правові норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Доведення своєї невинуватості це обов`язок перевізника. Перевізник несе відповідальність за забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення й видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Тобто, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

За частиною першою статті 31 Статуту залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Згідно з пунктами 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 № 542 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 796/5987) перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082) відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Отже, вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Відповідно до частини третьої статті 32 Статуту відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів.

Згідно з абзацами першим, четвертим пункту 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854), забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Так, за приписами пункту 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до частини другої статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

За умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після завантаження руди чорних металів (продукту повернення огрудкування) на відкритому рухомому складі, зазначені у спірній накладній вагони мали бути перевірені працівниками залізниці.

Наданими сторонами доказами підтверджується, що у спірному перевезенні як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагонів (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу руди чорних металів (продукту повернення огрудкування) насипом у вагонах відкритого типу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження. У графі 20 залізничної накладної № 45244084, зокрема, зазначено, що вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3.1, рисунок 2 сх. Б гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу нач. гр. служби: Бондаренко С.Ф. Власний вагон. Насипом.

Отже, Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за залізничною накладною № 45244084, прийняла їх до перевезення без будь-яких застережень.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як у комерційному так і у технічному відношенні.

Зазначене підтверджує, що відправник - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" належним чином здійснив навантаження та підготовку вантажу до транспортування.

Крім того, правила залізничного перевезення передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов`язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Відповідач не відмовився від приймання вантажу до перевезення. Передбачені у Додатку 2 до п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів комерційні несправності (Перелік комерційних несправностей, за наявності яких вагони забороняється відправляти зі станції), які б давали підстави для відмови у прийнятті спірних вагонів до перевезення, відсутні й залізницею не були виявлені. Доказів протилежному відповідач не надав, хоча з огляду на свої процесуальні права й обов`язки таку можливість мав.

Отже, після оформлення залізничної накладної № 45244084, прийняття вантажу до перевезення залізниця взяла на себе повну відповідальність за його збереження від часу прийняття для перевезення й до моменту видачі одержувачу та підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Вказані у комерційних актах № 450003/42/70 від 18.02.2023 та № 450003/41/71 від 18.02.2023 відомості свідчать про незбереження вантажу під час його перевезення.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що вагони з вантажем були прийняті залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справних вагонах, враховуючи дані, наведені в комерційних актах, а також в актах ф. ГУ-106 №№ 1, 2 від 18.02.2023 про технічну справність спірних вагонів, відповідальність за збереження вантажу з часу прийняття його до перевезення й до моменту видачі одержувачу покладається на залізницю. Підстави для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, що передбачені пунктом "е" статті 111 Статуту залізниць України, відсутні.

Аналогічного висновку у спорі за подібних обставин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.03.2019 під час розгляду справи № 905/748/17.

Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу. Зокрема, за втрату чи недостачу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083), норма природної втрати ваги для залізної руди становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).

Згідно з наявними у матеріалах справи специфікацією № 44 від 01.02.2023 (додаток до договору поставки № 20/2018/2981/1956 від 24.10.2018), рахунком-фактурою № 94774263 від 14.02.2023, актом прийому-передачі № 94774263 від 14.02.2023, ціна однієї тонни вантажу (продукт повернення огрудкування, що є залізорудною сировиною) становить 855,34 грн без ПДВ (а.с. 23, 28-29).

Вартість нестачі вантажу визначена позивачем у загальній сумі 7341,90 грн з ПДВ (7,153 х 855,34 = 6118,25 грн без ПДВ; 6118,25 х 20% = 7341,90), з яких:

1783,38 грн без ПДВ щодо нестачі вантажу у вагоні № 52814944 (з урахуванням нестачі вантажу у кількості 2750 кг, природної втрати ваги 1% - 665 кг (66500 х 1% = 665), відповідальної нестачі вантажу 2085 кг (2750 665 = 2085) та вартості 1 тонни вантажу у сумі 855,34 грн без ПДВ (2140,06 грн з ПДВ);

4334,86 грн з ПДВ щодо нестачі вантажу у вагоні № 56593346 (з урахуванням нестачі вантажу у кількості 5750 кг, природної втрати ваги 1% - 682 кг (68200 х 1% = 682), відповідальної нестачі вантажу 5068 кг (5750 682 = 5068) та вартості 1 тонни вантажу у сумі 855,34 грн без ПДВ (5201,84 грн з ПДВ).

Перевіркою здійсненого розрахунку підстав для зменшення заявленої до стягнення суми шкоди, завданої нестачею вантажу у спірних вагонах, судом не виявлено.

Тому позовні вимоги про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 7341,90 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у сумі 3028,00 грн покладається на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення шкоди у сумі 7341,90 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081237; місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 108) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (ідентифікаційний код 00191230; місцезнаходження: 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72) шкоду у сумі 7341,90 грн, судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.06.2024.

Суддя І.І. Колісник