Рішення № 119991016, 17.06.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2024м. ДніпроСправа № 904/291/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ", м. Київ

до Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ",м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 12 213 611,03 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу

Представники:

Від позивача: Виродов Антон Юрійович ордер № 1455554 від 29.12.2023, адвокат

Від відповідача: Земляний Олексій Юрійович, посвідчення № 1065 від 24.11.2017, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості в розмірі 12 213 611,03 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу № 21/12/15-4 від 15.12.2021.

Ухвалою від 25.01.2024 позовну заяву залишено без руху.

29.01.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку із усуненням недоліків суд ухвалою від 31.01.2024 прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 12.02.2024 об 11:30 год.

09.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.02.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

12.02.2024 сторони в судове засідання не з`явились, представників в судове засідання не направили, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

12.02.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі сторони, в якій просив суд провести підготовче засідання без участі представника позивача та закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою від 12.02.2024 відкладено підготовче засідання на 19.02.2024.

12.02.2024 від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає, що позивачем не було дотримано умов Договору щодо своєчасності, повноти формування та надання відповідачу рахунків на оплату. Відповідач вказує, що строк виконання зобов`язання з опати рахунків не встановлений і за умов Договору не настав, що свідчить про відсутність порушення грошового збов`язання відповідачем.

Додатково відповідач вказує, що на момент розгляду справи наявні форс-мажорні обставини, які призупиняють перебіг строку виконання зобов`язань за Договором.

19.02.2024 в судовому засіданні представник відповідача підтримав свою правову позицію.

Позивач в судове засідання не з`явився, попередньо надавши до суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача .

Ухвалою від 19.02.2024 судом відкладено підготовче засідання на 12.03.2024.

Від представника позивача 05.03.2024 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.03.2024 судом відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференції.

07.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про залучення платіжних інструкцій до матеріалів справи.

08.03.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

12.03.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

12.03.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 12.03.2024 відповідач заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для мирного врегулювання спору з позивачем.

Позивач в судове засідання не з`явився, представника в судове засідання не направив.

Ухвалою від 12.03.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 календарних днів, : по 29.04.2024 включно. Відкладено підготовче засідання на 15.04.2024 .

21.03.2024 та 22.03.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшли заяви про проведення підготовчого засідання, яке призначено на 15.04.2024, в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.03.2024 у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено

01.04.2024 від Відповідача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції №865 від 25.03.2024. про сплату суми боргу в розмірі 90000,00 грн.

02.04.2024 від Позивача в системі "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без його участі.

08.04.2024 від Відповідача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції №425 від 28.03.2024 про сплату суми боргу в розмірі 90000,00 грн.

15.04.2024 від Відповідача в системі "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції №146 від 09.04.2024 про сплату суми боргу в розмірі 90000,00 грн.

В судове засіданні 15.04.2024 Позивач не з`явився, в судове засідання представника не направив.

Відповідач в підготовчому засіданні надав усні пояснення.

Ухвалою від 15.04.2024 відкладено підготовче засідання на 29.04.2024.

22.04.2024 від Відповідача через засоби поштового зв`язку надійшли клопотання про залучення платіжної інструкції №979 від 11.04.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90 000,00 грн, та залучення платіжної інструкції №146 від 09.04.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90 000,00 грн .

24.04.2024 від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції №893 від 19.04.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90000,00 грн.

29.04.2024 від Позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.

29.04.2024 від Відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції №305 від 25.04 2024 про сплату суми боргу у розмірі 90000,00 грн.

29.04.2024 в судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги .

Відповідач в судовому засіданні зазначив що сплатив суму боргу за період 09.04.2024 по 19.04.2024 у розмірі 540 000,00 грн.

08.05.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли клопотання про залучення платіжної інструкції № 218 від 07.05.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90000,00 грн.

14.05.2024 через систему "Електронний суд" від представників Позивача надійшли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 20.05.2024 оголошено перерву на 03.06.2024.

24.05.2024 через систему " Електронний суд " від Відповідача надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції № 620 від 13.05.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90000,00 грн. та № 535 від 20.05.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90000,00 грн.

31.05.2024 через систему "Електронний суд " від Відповідача надійшло клопотання про залучення платіжної інструкції № 621 від 27.05.2024 про сплату суми боргу у розмірі 90000,00 грн.

31.05.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому він просить повернутися до стадії розгляду справи №904/291/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі" до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 12 213 611,03 грн. у підготовчому провадженні та призначити у справі №904/291/24 судову економічну експертизу.

03.06.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.06.2024 суд дослідив наданні Позивачем докази, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач свого представника не направив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою від 03.06.2024 в задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії розгляду справи № 904/291/24 у підготовчому провадженні відмовлено. Клопотання відповідача про призначення у справі №904/291/24 судової економічної експертизи залишено без розгляду. Відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.06.2024.

14.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів часткової сплати заборгованості в розмірі 270 000,00 грн. згідно платіжних інструкцій № 688 від 04.06.2024 на суму 90 000,00 грн., № 275 від 11.06.2024 на суму 90 000,00 грн., № 907 від 13.06.2024 на суму 90 000,00 грн.

17.06.2024 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Суд заслухав заключне слово позивача та відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

17.06.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем п. 1, пункту 6.2 Договору про постачання електричної енергії споживачу № 21/12/15-4 від 15.12.2021. в частині своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наступні рахунки на оплату:

- рахунок на оплату № 736 від 28.02.2022р. на суму 3 994 609,32 грн. - надано Відповідачу засобами електронного зв`язку 14.03.2022р. 16-32 год., в якому зазначено сплатити до: « 01.01.0100»,

- рахунок на оплату № 1 від 17.01.2024р. на суму 8 219 001,70 грн. - надано Відповідачу засобами електронного зв`язку 18.01.2024р. 10-01 год., в якому зазначено сплатити до: -.

Таким чином, відповідач вважає, що вищевказані рахунки на оплату, як первинні документи бухгалтерського обліку, були виписані Позивачем з порушенням строку їх надання без зазначення строку їх оплати, що не відповідає умовам Договору.

Оскільки Споживач не оформлював жодних рахунків за спірний період, а комерційна пропозиція не містить дати, від якої має обраховуватись 5-денний строк для їх оплати, на думку відповідача, оплата наведених вище рахунків Позивача мала бути здійснена Споживачем у строк, визначений в самих рахунках.

Відповідач вважає, що Позивачем не було дотримано вищезазначених умов Договору щодо своєчасності, повноти формування та надання Відповідачу рахунків на оплату. Строк виконання зобов`язання з оплати за наведеними вище рахунками не встановлений і за умовами Договору не настав, що свідчить про відсутність порушення грошового зобов`язання Відповідачем та виключає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів.

Відповідач вказує, що, відповідно до умов розділу «Термін дії Договору» Додатку № 2 «Комерційна пропозиція» до Договору передбачено, що Договір діє з 01 січня 2022р. по 31.03.2022р. включно.

При цьому, рахунок на оплату № 1 від 17.01.2024р. на суму 8 219 001,70 грн. без зазначення в ньому терміну оплати Позивачем було надано Відповідачу засобами електронного зв`язку 18.01.2024р. 10-01 год., тобто після закінчення терміну дії договору, а тому не має стосунку до прав та обов`язків сторін за Договором та вказує на наявність та застосування в даному випадку позадоговірних відносин.

З урахуванням вищенаведеного, у Відповідача відсутні правові підстави для оплати рахунку Позивача № 1 від 17.01.2024р., адже його сформовано без належних для цього правових підстав.

Відповідач також зазначив, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, підприємство перебуває під щоденними загрозами артилерійського та ракетного обстрілу.

Починаючи з березня 2022 року АТ «Марганецький ГЗК», яке є містоутворюючим підприємством в м. Марганець, докладало максимальних зусиль задля недопущення зупинки виробництва, збереження робочих місць для 3,5 тис. мешканців м. Марганець та виконання податкових зобов`язань.

Ситуація, яка склалася в Україні у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, не оминула АТ «Марганецький ГЗК». Внаслідок воєнних дій, порушення логістичних ланцюгів, майже всі споживачі продукції АТ «Марганецький ГЗК» відмовились від її придбання або істотно зменшили його обсяги. Більше 25% працівників основних виробничих цехів, які безпосередньо задіяні у видобуванні сировини та виготовленні кінцевої продукції, призвано до лав Збройних Сил України у зв`язку із загальною мобілізацією.

З початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України АТ «Марганецький ГЗК» опинилося у надскладній ситуації - попит на продукцію на внутрішньому ринку критично впав, що призвело до втрати основної кількості внутрішніх споживачів (вітчизняні металургійні підприємства значно скоротили виробництво своєї продукції або законсервували виробництво), зросла собівартість логістики та виробництва, наявні проблеми із закупівлями матеріалів для ремонтів та обслуговування обладнання, експортні продажі (переважно здійснювались через морські порти) фактично заблоковані через блокаду українських портів.

Відповідач стверджує, що строк виконання за Договором наразі призупинений на строк дії форс-мажорних обставин, що виключає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів з Відповідача.

Вищенаведені обставини істотно вплинули на фінансово-господарську діяльність АТ «Марганецький ГЗК» та погіршили фінансово-майновий стан (істотне зниження, а на сьогодні відсутність об`ємів реалізації продукції та підвищення її собівартості, підвищення цін на всі види ТМЦ та ГСМ, що призвело до зупинки виробництва в цілому, та інше), що підтверджується даними Форми № 2 «Звіт про фінансові результати за 2022 р. АТ «Марганецький ГЗК», відповідно до якої у Відповідача збиток сягнув 47062 тис. грн.

Крім того, вищенаведені обставини та фактори, настання яких не залежало від волі сторін, призвели до повного призупинення роботи та вимушеного простою виробництва АТ «Марганецький ГЗК» з 01.10.2023р. - до відновлення виробничої діяльності.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Позивач зазначив, що за умовами Договору, зокрема Комерційної пропозиції, Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових, що розраховуються Споживачем та фактичних платежів, що здійснюються на підставі рахунків Постачальника.

Підставою для оплати поставленого товару за Договором є рахунок за фактично використану електроенергію. У зв`язку з чим, в кінці кожного розрахункового місяця ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» виставлялися ПАТ «УКРТАТНАФТА» фактичні (остаточні) рахунки протягом дії Договору, які мали бути оплачені протягом 5 робочих днів з дня їх отримання, відповідно до Комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з розділом «Терміни оплати» Комерційної пропозиції до 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у Розрахунковому місяця електричну енергію.

Позивач вказує, що строк виконання зобов`язання відповідача визначений Договором безвідносно до отримання будь-яких рахунків.

При цьому в матеріалах справи містяться акти купівлі-продажу електричної енергії підписані відповідачем, які самі по собі є достатньою підставою для проведення оплати за Договором.

Позивач заявив, що наявність форс-мажорних обставин передбачає не звільнення від зобов`язання як такого, а лише звільнення від відповідальності за його невиконання.

Натомість позовні вимоги заявлені щодо стягнення основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу, позивачем не заявлено вимог про притягнення відповідача до відповідальності за невиконання зобов`язання.

Відтак доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин не мають значення для цієї справи безвідносно до того, чи доведено ним існування таких обставин.

Позивач вказує, що пунктом 3.4. Договору обумовлено, що постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником виключно після надання Споживачем Заяви на постачання електричної енергії за формою відповідно до Додатку 1 відповідної комерційної пропозиції, яка є Додатком № 2 цього Договору.

Відповідач самостійно замовляв відповідний обсяг електричної енергії після настання обставин, на які він посилається як на форс-мажор, а також частково здійснив його оплату, посилання відповідача на неможливість виконання власних зобов`язань за Договором через настання форс-мажорних обставин є недоречним.

Позивач також зазначив, що, згідно із ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ПОЯСНЕННЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач вказав, що Позивач в позовній заяві посилається на Акт № 638 купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2022р. та зазначає, що відповідно до нього за лютий 2022р. поставлено електроенергію на суму 22 493 096,96 грн.

При цьому, згідно платіжних документів (надані Позивачем разом з позовом), АТ «Марганецький ГЗК» здійснило в адресу ТОВ «Юнайтед Енерджі» оплати за поставлену електроенергію в лютому 2022р. наступним чином:

- платіжна інструкція № 530 від 10.02.2022р. на суму 9 687 022,70 грн., з призначенням платежу за період 01.02.-10.02.2022,

- платіжна інструкція № 788 від 21.02.2022р. на суму 8.995 300,00 грн., з призначенням платежу за період 11.02.-20.02.2022,що в загальній сумі складає 18 682 322,70 грн.

Різниця між сумою (18 682 322,70 грн.) сплачених на користь Позивача коштів за поставлену електроенергію в лютому 2022р. та сумою, яка зазначена в акті № 638 купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2022р. (22 493 096,96 грн.) становить -3 810 774,26 грн.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; виконання договору; оплати вартості використаної (придбаної) електричної енергії; наявності / відсутності заборгованості за договором.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" (далі - постачальник, позивач) та Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір № 21/12/15-1 про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії (код УКТ ЗЕД 2716 000000) як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статтею 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Згідно п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 3.1 договору початком постання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 3.4 договору визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється постачальником виключно після надання споживачем заяви на постачання електричної енергії за формою відповідно до додатку 1 відповідної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 цього договору.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Відповідно до п. 5.4 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.6. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання.

При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зі спеціальним режимом використання.

Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до додатку 2 (комерційна пропозиція) до договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:

1) до 10 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 1 по 10 числа включно розрахункового місяця;

2) до 20 числа поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 11 по 20 число включно розрахункового місяця;

3) до кінця дня останнього календарного дня поточного місяця постачання споживач сплачує вартість обсягу електричної енергії, що був замовлений на період з 21 по останній календарний день включно розрахункового місяця.

До 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у розрахунковому місяці електричну енергію.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. (п. 13.1. договору).

28.02.2022 між сторонами було складено акт №638 купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до якого за лютий 2022 року поставлено електроенергію на суму 22 493 096,96 грн.

31.03.2022 між сторонами було складено акт №1107 купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до якого за березень 2022 року поставлено електроенергію на суму 8 2019 001,70 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату: № 736 від 28.02.2022 на суму 3994609,32 грн., № 1 від 17.04.2024 на суму 8219001,70 грн.

Позивач здійснив часткову оплату вартості поставленої електричної енергії за вказані періоди згідно платіжних інструкцій № 530 від 10.02.2022 на суму 9 687 022,70 грн., №788 від 21.02.2022 на суму 8995300,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не здійснено оплату за поставлену електроенергію в розмірі 12213611,03 грн.

Окрім того, позивачем на адресу відповідача було направлено претензії щодо погашення заборгованості за договором, а саме претензія №1 вих. №16/05-3 від 16.05.2023; претензія вих. № 10/11-9 від 10.11.2023; претензія вих. № 04/12-6 від 04.12.2023.

Відповідачем було надано відповідь на претензію № 04/12-6 від 04.12.2023, в якій він зазначив про форс-мажорні обставини.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються положеннями глави 54 ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 N 307 та укладеним відповідно до вказаних нормативно-правових актів Договору.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було належним чином виконано свої зобов`язання щодо передачі відповідачу електричної енергії за договором, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом №638 купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2022 та актом №638 купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2022, відповідно до яких за лютий 2022 року поставлено електроенергію на суму 22493096,96грн., за березень 2022 року поставлено електроенергію на суму 8219001,70 грн.

Відповідач частково сплатив вартість поставленої електричної енергії згідно платіжних інструкцій № 530 від 10.02.2022 на суму 9 687 022,70 грн., №788 від 21.02.2022 на суму 8995300,00 грн.

Крім того, під час розгляду справи, відповідачем надано докази часткової оплати заборгованості в розмірі 1 450 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 139 від 12.02.2024 на суму 90 000,00 грн., № 425 від 22.02.2024 на суму 90 000,00 грн., № 975 від 26.02.2024 на суму 90 000,00 грн., № 865 від 25.03.2024 на суму 90 000,00 грн., № 423 від 28.03.2024 на суму 90 000,00 грн., № 146 від 09.04.2024 на суму 90 000,00 грн., № 979 від 11.04.2024 на суму 90 000,00 грн., № 893 від 19.04.2024 на суму 90 000,00 грн., № 305 від 25.04.2024 на суму 90 000,00 грн., № 218 від 07.05.2024 на суму 90 000,00 грн., № 620 від 13.05.2024 на суму 90 000,00 грн., № 535 від 20.05.2024 на суму 90 000,00 грн., № 621 від 27.05.2024 на суму 90 000,00 грн., № 688 від 04.06.2024 на суму 90 000,00 грн., № 275 від 11.06.2024 на суму 90 000,00 грн., № 907 від 13.06.2024 на суму 90 000,00 грн., у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати заборгованості в розмірі 1 450 000,00грн., суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.

Щодо зарахування позивачем сплачених коштів за платіжними інструкціями № 530 від 10.02.2022, № 788 від 21.02.2022в якості сплати заборгованості за інші періоди, суд зазначає, що, відповідно до п. 4.24. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених настановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 (далі - ПРРЕЕ) - у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію сторони за взаємною згодою укладають договір щодо реструктуризації заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Таким чином, Договором не передбачено можливості та права постачальника зараховувати оплати за поточні періоди споживання як погашення існуючої заборгованості за попередні періоди.

У той час, як приписами пункту 4.24 ПРРЕЕ чітко передбачено, що електропостачальник має право зарахувати поточні оплати за електроенергію як погашення існуючої заборгованості ' цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення виключно за умови відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу.

У даному ж випадку, у вищевказаних платіжних документах: платіжна інструкція № 530 від 10.02.2022, платіжна інструкція № 788 від 21.02.2022 у реквізиті призначення платежу АТ «Марганецький ГЗК» зазначало посилання на період, за який здійснювалася оплата за електричну енергію за договором, що виключає право електропостачальника зараховувати такі плати за електроенергію за лютий 2022 року в якості погашення заборгованості за попередні періоди.

Позиція відповідача у відзиві, щодо того, що Позивачем не було дотримано умов Договору щодо своєчасності, повноти формування та надання Відповідачу рахунків на оплату. Строк виконання зобов`язання з оплати за наведеними вище рахунками не встановлений і за умовами Договору не настав, що свідчить про відсутність порушення грошового зобов`язання Відповідачем та виключає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів не приймаються судом, оскільки згідно п. 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору та відтак є його невід`ємною частиною.

За змістом п. 5.5.-5.6. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до п. 5.7. Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Водночас відповідно до умов Комерційної пропозиції, разом з Актами купівлі-продажу електричної енергії Постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.

Отже, за умовами Договору, зокрема Комерційної пропозиції, оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових, що розраховуються Споживачем та фактичних платежів, що здійснюються на підставі рахунків Постачальника.

Підставою для оплати поставленого товару за Договором є рахунок за фактично використану електроенергію. У зв`язку з чим, в кінці кожного розрахункового місяця ТОВ «ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ» виставлялися ПАТ «УКРТАТНАФТА» фактичні (остаточні) рахунки протягом дії Договору, які мали бути оплачені протягом 5 робочих днів з дня їх отримання, відповідно до Комерційної пропозиції, що є невід`ємною частиною Договору.

Водночас згідно з розділом «Терміни оплати» Комерційної пропозиції до 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у Розрахунковому місяця електричну енергію.

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача визначений Договором безвідносно до отримання будь-яких рахунків.

При цьому в матеріалах справи містяться акти купівлі-продажу електричної енергії підписані відповідачем, які самі по собі є достатньою підставою для проведення оплати за Договором.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду 29 квітня 2020 року Справа № 915/641/19, вякому зазначено:

"Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється "на підставі рахунку", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "з дня отримання товару", а не рахунку.

18.6. Колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 і Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної позиції у цій справі.»

Також подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі №37/405 від 29.09.2009: «Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.».

Водночас інші рахунки, що направлялись в період дії Договору, відповідачем оплачувались.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 13.12.2023 у справі №922/193/23 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Також суд відзначає, що стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, суд відхиляє посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.

Фактичною підставою звернення позивача до суду з позовною заявою є твердження, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за договором, щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що позивачем було виставлено рахунок на оплату з порушенням умов, які передбачені в договорі, а також та на те, що строк укладеного між сторонами договору закінчив свою дію.

Однак такі твердження відповідача не знайшли свого підтвердження, зокрема, з огляду на те, що зобов`язання сторін за договором діють до повного їх виконання,

При цьому фактичні обставини справи побічно вказують на фактичне визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, яка виникла за договором №21/12/15-4 про постачання електричної енергії споживачу від 15.12.2021, оскільки відповідач на протязі розгляду справи постійно здійснював часткові оплати заборгованості

При цьому суд враховує доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 та від 07.04.2023 у справі №910/5172/19).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 10 763 611,03 грн підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви позивач сплатив згідно платіжної інструкції № 184 від 12.01.2024 судовий збір в розмірі 183 204,17 грн. (а.с. 5, т. 1).

Судом закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 450 000,00 грн., на підставі п. 2. ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, поверненню підлягає судовий збір в розмірі 21 750,00 грн., який повертається відповідною ухвалою.

Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 161 454,17 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" до Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості в розмірі 12 213 611,03 грн. за договором про постачання електричної енергії споживачу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул.. Єдності, буд. 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНАЙТЕД ЕНЕРДЖІ" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 41963985) основний борг у розмірі 10 763 611,03 грн., судовий збір у розмірі 161 454,17 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 1 450 000,00 грн. провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко