Вирок № 119985426, 25.06.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3621/24

Провадження № 1-кп/229/1386/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 р. м. Дружківка Донецької області

Дружківський міський суд Донецької областіу складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження№ 22024050000001321 від 03 травня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Станиця Луганська Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, неповнолітніх дітей на утримані не маючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24 серпня 1991 року схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11 липня 1997 року зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005 року, № 6-рп/2008 від 16 квітня 2008 року зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

У березні - квітні 2014 року в м. Луганську та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 27 квітня 2014 року у м. Луганську Луганської області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Луганской народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11 травня 2014 року так названого «загального обласного референдуму» на території Луганської області з питання визнання державної самостійності «ЛНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Луганської області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ЛНР».

За таких обставин 11 травня 2014 року в окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12 травня 2014 року проголошено про суверенітет «ЛНР» на території Луганської області.

Надалі представниками самопроголошеної «ЛНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ЛНР») та силові органи.

Так, на учасників органів силового блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії Російської Федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:

- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України у особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, обстрілів населених пунктів тощо;

- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ЛНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ЛНР»;

- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;

- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;

- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;

- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ЛНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.

Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов`язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:

- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Луганської області;

- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів влади «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдодержавного утворення «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії російської федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;

- налагодження взаємодії з незаконним псевдодержавним утворенням «ЛНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ЛНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.

При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ЛНР» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Луганської області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16 вересня 2014 року визнані тимчасово окупованими територіями.

Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Луганської області з числа представників політичного блоку «ЛНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, президент Російської Федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян російської федерації, у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.

Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

У подальшому, президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - 3С РФ) на територію України.

24 лютого 2022 року на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року № 49/2024, яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, та Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин України, який згідно із ст. 65 Конституції України має обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився прийняти участь у бойових діях на боці ворога (країни-агресора) - РФ.

Так, 16 грудня 2016 року громадянин України ОСОБА_7 , діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на території колишнього Луганського університету внутрішніх справ України, за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно вступив до незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території - т. зв. «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), на посаду стрільця, отримав позивний « ОСОБА_8 » та був забезпечений військовою формою одягу, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту.

Перебуваючи у складі зазначеного незаконного збройного формування, з січня 2017 до 01 березня 2022 року (більш точні дата та час під час судового розслідування не встановлені), ОСОБА_7 приймав участь в утриманні бойових позицій поблизу АДРЕСА_2 , на боці ворога. Утримання зазначених позицій здійснювалось шляхом почергового їх зайняття особовим складом « НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), з почерговою зміною місяць через два. Під час перебування на бойових позиціях ОСОБА_7 забезпечувався особистою стрілецькою зброєю НОМЕР_3 та бойовими патронами калібру 5,45?39 мм до неї, у кількості 120 шт., спорядженими у 4 магазини.

За час проходження служби у складі « НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 був переведений на посаду водія автомобільного відділення взводу забезпечення 3 мотострілецького батальйону вказаної бригади та протягом часу проходження служби отримував грошове забезпечення у розмірі від 15 до 25 тисяч російських рублів на місяць.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

Усвідомлюючи вищенаведені обставини, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, з 07 березня 2022 року, громадянин України ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, у період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей, продовжуючи добровільну участь у складі незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ) на посаді стрільця, здійснив перехід на бік ворога.

У січні 2023 року (більш точні дата та час в ході судового розслідування не встановлені, через реформування структури Збройних Сил Російської Федерації та ліквідацією військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 був переведений на посаду стрільця 123 окремої мотострілкової бригади південного воєнного округу ЗС РФ, в/ч НОМЕР_4 , дислокованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Далі, 24 квітня 2024 року ОСОБА_7 у складі зазначеного збройного формування держави-агресора, направили до окупованого АДРЕСА_3 , для участі у бойових діях проти ЗС України на вказаному напрямку. 25 квітня 2024 року, ОСОБА_7 , діючи з вищевказаних мотивів та метою, отримав особисту стрілецьку зброю АК 74 та бойові патрони калібру 5,45?39 мм до неї, у кількості 120 шт., споряджені у 4 магазини, 7 ручних оборонних протипіхотних гранат Ф-1.

Ввечері 26 квітня 2024 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з вищевказаних мотивів та метою, у групі з 15 чоловік, отримав бойовий наказ на утримання бойових позицій поблизу АДРЕСА_3 , та вирушив у БТР-80 до вказаних позицій, де одразу вступив у бій із 3С України, на боці ворога.

Близько 06 годин 00 хвилин 27 квітня 2024 року внаслідок вдалого штурму підрозділом ЗС України вищевказаних позицій, ОСОБА_7 був взятий у полон, а його злочинну діяльність було припинено.

Усвідомлюючи вищенаведені обставини, після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, з 07 березня 2022 року, громадянин України ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, у період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей, продовжуючи добровільну участь у складі незаконного збройного формування, створеного на тимчасово окупованій території «2 окремої гвардійської мотострілецької бригади 2 армійського корпусу народної міліції «ЛНР» (в/ч НОМЕР_1 ) на посаді стрільця, здійснив перехід на бік ворога.

У січні 2023 року (більш точні дата та час в ході судового розслідування не встановлені, через реформування структури Збройних Сил Російської Федерації та ліквідацією військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_7 був переведений на посаду стрільця 123 окремої мотострілкової бригади південного воєнного округу ЗС РФ, в/ч НОМЕР_4 , дислокованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Далі, 24 квітня 2024 року ОСОБА_7 у складі зазначеного збройного формування держави-агресора, направили до окупованого АДРЕСА_3 , для участі у бойових діях проти ЗС України на вказаному напрямку. 25 квітня 2024 року, ОСОБА_7 , діючи з вищевказаних мотивів та метою, отримав особисту стрілецьку зброю АК 74 та бойові патрони калібру 5,45?39 мм до неї, у кількості 120 шт., споряджені у 4 магазини, 7 ручних оборонних протипіхотних гранат Ф-1.

Ввечері 26 квітня 2024 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з вищевказаних мотивів та метою, у групі з 15 чоловік, отримав бойовий наказ на утримання бойових позицій поблизу АДРЕСА_3 , та вирушив у БТР-80 до вказаних позицій, де одразу вступив у бій із 3С України, на боці ворога.

Близько 06 годин 00 хвилин 27 квітня 2024 року внаслідок вдалого штурму підрозділом ЗС України вищевказаних позицій, ОСОБА_7 був взятий у полон, а його злочинну діяльність було припинено.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочинів. Зокрема, обвинувачений пояснив, що він є громадянином України, від громадянства у встановленому законом порядку не відмовлявся, в грудні 2016 року він уклав контракт з військоматом так званої народної міліції ЛНР, оскільки він проживав на тимчасово окупованій частині Луганської області та мав фінансові труднощі. Під час служби за контрактом він заступав у наряди, виїжджав на бойові задачі, мав автомат АК-74, проте зброю не застосовував, з 2017 року брав участь у парадах, позаштатно був у роті почесної варти. Проте, після повномасштабного вторгнення він не хотів бути причасним до бойових дій, тому 01 березня 2022 року поїхав додому в сел. Ювілейне і на військову службу більше не повернувся, працював барменом. 29 березня 2022 року йому повідомили що він рахується таким що самовільно залишив військову службу. Тож ОСОБА_7 так і не повернувся до військової служби. 10 березня 2024 року його затримали працівники ФСБ, утримували в ізоляції в установі поблизу сел. Ювілейне Луганської області, де перебували інші військовослужбовці, які залишили свої частини, мав відбутися суд, проте, суд так і не відбувся за невідомих обвинуваченому причин. 24 квітня 2024 року обвинуваченого та ще 17 осіб, які утримувались разом з ним, посадили до машини «УРАЛ», видали каски, автомати, бронежилети, вивезли в с. Берестове в підрозділ «Шторм», а вже 26 квітня 2024 року о 16 годині 20 хвилин він виїхав на штурм позиції між АДРЕСА_3 , де його в окопі взяли в полон військовослужбовці Збройних Сил України, при цьому зброю він не застосовував, опір не чинив. Обвинувачений шкодує про укладений контракт зі збройним формуванням ЛНР, проте, вважає, що зробив все можливе щоб уникнути участі у бойових діях після 24 лютого 2022 року. Просив призначити мінімальне покарання, оскільки бажає скористатись програмою обміну полонених та повернутись до родичів в Луганську область.

Окрім показань обвинуваченого, його вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 03 травня 2024 року підозрюваний ОСОБА_7 за участю захисника та в присутності двох понятих показав на відкритій Google карті місця несення ним військової служби у рядах незаконного збройного формування, створеному на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської області та участь у збройній агресії на боці держави агресора РФ (а.с. 69-75).

В судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив свою участь у проведенні слідчого експерименту та зауважив, що надавав показання та показував місця розташувань підрозділів військ т.зв. «ЛНР» та РФ добровільно, без примусу.

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 травня 2024 року вбачається, що свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в присутності двох понятих впізнали за загальними рисами обличчя особу, зображену на фото № 2, якою є ОСОБА_7 , якого було взято в полон штурмовою групою підрозділу, у складі якої діяли свідки (а.с. 76-83).

З протоколів огляду мережі Інтернет від 08 травня 2024 року вбачається, що слідчий оглянув інтернет сторінки з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та «123-я отдельная гвардейская мотострелковая бригада», на яких розміщено інформацію стосовно вказаних підрозділів (а.с. 84-94).

Таким чином суд вважає винуватість ОСОБА_7 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту; за ч. 2ст. 111 КК Україниякдержавна зрада, вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинення умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, та за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільна участь громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , обставин вчинення ним злочинів, його поведінки до, під час та після вчинення злочинів, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують йому покарання, а так само необхідності і достатності обраного покарання для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, суд дістається висновку, що його виправлення та перевиховання можливі тільки в ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі, з урахуванням вимог ст. 65 КК України, з конфіскацією всього, належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, слугуватиме не тільки справедливою карою за вчинені кримінальні правопорушення, але й запобігатиме вчиненню обвинуваченим нових злочинів і буде необхідним для попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід відносно обвинуваченого, не обиралися та не застосовувалися.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349,368,370,374,376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 111 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;

-за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі зконфіскацію всього належного йому на праві власності майна;

-за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 10 (десять) років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 обчислювати з дати звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3