Рішення № 119975188, 13.06.2024, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальнийномерсудовоїсправи: 225/127/23

Номер провадження: 2/225/10/2024

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

13 червня 2024 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого-судді Челюбєєва Є.В.,

за участі: секретаря Панасенко Г.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування зазначив, що відповідно до укладеного договору №DNH4KP30900906 від 17.08.2006 року відповідач отримала кредит у розмірі 5746,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає договір з Банком, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов. У зв`язку з порушеннями своїх зобов`язань за кредитним договором відповідач, станом на 04.04.2013 року має заборгованість 44183,73 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 2945,84 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 11365,57 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 27292,14 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2080,18 грн. Зазначені суми та понесені судові витрати просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Червоногвардійського районного суду міста Макіївки від 14 червня 2013 року, яке відновлено ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2021 року, позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 44183 гривні 73 копійки, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 заочне рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 14 червня 2013 року, яке відновлене ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 липня 2021 року, скасовано, цивільну справу №271/2933/13-ц за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено на розгляд за підсудністю до Дзержинського міського суду Донецької області.

Провадження у справі відкрито 12.01.2023.

Суд ухвалою від 01.11.2023 призначив почеркознавчу експертизу та провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

27.05.2024 суд поновив провадження у справі.

06.06.2024 суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідач не підписувала жодного Кредитного договору чи інших документів з ЗАТ КБ «ПриватБанк», відтак Кредитний договір № DNH4KP30900906 від 17.08.2006 року є неукладеним. Оскільки обов`язковою умовою вчинення правочину в письмовій формі є підписання сторонами договору. На початку серпня 2006 року відповідач втратила паспорт, а невідома особа, яка його знайшла, використовуючи втрачений паспорт відповідача, видаючи себе за останню, без її відома і згоди підписала Кредитний договір та отримала в ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти. Вважає, що у відповідача відсутня заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, оскільки такий договір є неукладеним ( ОСОБА_3 не підписувала кредитного договору чи інших документів з позивачем, відтак, не отримувала кредитних коштів).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, надавши оцінку їх доводам і наданим ними доказам, приходить до наступних висновків.

Однією з підстав цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2ст. 11 ЦК Україниє договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей207,1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області ухвалою від 15.06.2022 відновив втрачене судове провадження у цивільній справі № № 271/2933/13-ц (провадження № 2/271/1467/13) за позовомПриватного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, по якій 14 червня 2013 року Червоногвардійським районним судом м. Макіївки Донецької області ухвалене рішення по суті позовних вимог, а саме в частині таких документів:

- позовної заявиПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості;

- розрахунку заборгованості за договором №DNH4KP30900906 від 17.08.2006, укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_3 , станом на 04.04.2013;

- заяви ОСОБА_3 від 17.08.2006;

- витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затв. наказом від 06.03.2010 №СП-2010-258;

- паспорту ОСОБА_3 ;

- довіреності ОСОБА_4 як представника позивача;

- довідки АА № 241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) щодо юридичної особи ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- свідоцтва № 054809 про державну реєстрацію 17.07.2009 юридичної особи ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- витягу зі Статуту (нова редакція) ПАТ КБ «ПриватБанк»;

- поштового конверту із штампом «Судове повідомлення» із вкладенням судової повістки на ім`я ОСОБА_3 по цивільній справі № 2/271/1467/13 та кратки рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_3 поштового відправлення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області;

- супровідного листа на направлення сторонам копії заочного рішення від 14 червня 2013 року;

- поштового конверту із позначкою «Повістка про виклик» від Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та відміткою поштового відділення «сплив строку зберігання» з прикріпленою карткою рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також матеріали справи місять копію кредитного договору (заяви) №DNH4KP30900906 від 17.08.2006, копії рахунків на придбання товарів від 17.08.2006 на загальну суму 4681 грн, копію накладної від 17.08.2006 на суму 3238 грн.

Суд установив, що звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що 17.08.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №DNH4KP30900906, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 5746,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає договір з Банком, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов.

У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, станом на 04.04.2013 року відповідач має заборгованість 44183,73 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 2945,84 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 11365,57 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 27292,14 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 2080,18 грн.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім`я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об`єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні, про що вказанов частині першій статті 146 ЦПК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилався на те, що відповідач не підписувала будь-який кредитний договір з банком та не отримувала у банка кошти. Крім того зазначає, що вказана копія заяви містить помилкові анкетні дані відповідача, заповнені невідомою особою, оскільки в анкеті невідома особа зазначила ПІБ колишнього чоловіка відповідача, як « ОСОБА_5 ». Вказану інформацію невідома особа взяла з копії сторінки 10 втраченого паспорту відповідача та не правильно «розшифрувала» дані « ОСОБА_5 ». Водночас справжні ПІБ є « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 30.07.2010 року. Також, в анкеті невідома особа зазначила місце роботи відповідача як ТОВ «БестФуд», а посаду - повар. Водночас, відповідач ніколи не працювала ні в даній компанії, ні поваром, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 та копією Індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, в анкеті невідома особа зазначила, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності відповідача. В той же час, дана квартира перебувала на балансі ДК «Уктрансгаз» УМГ «Донбасстрансгаз», а колишній чоловік ОСОБА_6 був її орендарем. Вказане підтверджується копією довідки УМГ «Донбасстрансгаз» № 13-6302 від 28.10.2000 року.

Отже, надані позивачем копії документів, на його думку, не можуть вважатися допустимими доказами у справі та є засвідченими неналежним чином.

Установлено, що ухвалою суду від 16.03.2023 задоволено клопотання представника відповідача про витребування від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» докази оригінал заяви № DNH4KP30900906 від 17.08.2006 року та інші оригінали документів кредитної справи, на яких проставлений підпис від імені ОСОБА_7 .

Ухвала суду про витребування оригіналу документів АТ КБ «ПриватБанк» не виконана з посиланням на те, що оригінали документів перебувають у відділенні банку на території, яка є тимчасово окупованою.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу I Науково-методичних рекомендаційз питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

08.05.2024 суд отримав повідомлення директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку від 25.04.2024 №27830/23-32 у цивільній справі №225/127/23 у зв`язку із ненаданням оригіналу досліджуваного документа - кредитного договору №DNH4KP30900906.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 справа № 219/1704/17 зазначав: "В оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття кредитного рахунку та умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутністю оригіналу самого договору, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 20 травня 2008 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем".

Надана копія договору в даному випадку не може бути належним та допустимим доказом того, що з відповідачем укладено кредитний договір, оскільки ОСОБА_3 не визнається підписання кредиитного договору, а позивачем в підтвердження договірних відносин не надано оригіналу документу, який би свідчив, що між сторонами дійсно було укладено кредитний договір.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження укладання кредитного договору між сторонами 17.08.2006 року із погодженням умов та правил надання кредитних коштів, докази перерахування кредитних коштів позичальнику або ж перерахунку банком коштів ТОВ "Моцарт" за товар, та спростування доводів відповідача про те, що вона кредитний договір не підписувала і ніяких документів банку не надавала, позивачем не надано.

Таким чином, ненадання оригіналу договору на підставі якого, згідно доводів позивача, відповідачу було видано кредит, та відсутність інших належних доказів є підставою для відмови у позові банку.

Аналогічні висновки, викладені в численних постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №221/5089/16-ц, провадження №61-33662св18, від 13 червня 2018 року у справі №226/3556/15-ц, провадження №61-21373св18, від 20 травня 2020 року у справі №314/1253/16, провадження №61-19784св18, від 13 червня 2018 року у справі №539/1238/16-ц, провадження №61-6575ск18.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12,13,81,89, 263 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 011001, м.Київ, вул.Грушевського,1д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя Є.В. Челюбєєв