Рішення № 119971269, 25.06.2024, Шаргородський районний суд Вінницької області

Шаргородський районний суд

Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року

м. Шаргород

Справа № 127/6290/24

Провадження № 2/152/302/24

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Соколовської Т.О., при секретарі судового засідання Ансілевській Я.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

учасники справи - не прибули,

встановив:

I. Виклад позицій позивача та відповідача.

26 лютого 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття сина та на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до закінчення навчання, або до досягнення двадцятитрьохрічного віку, посилаючись на те, що неповнолітній син проживає біля неї та знаходиться на її утриманні, а донька навчається у Вінницькому кооперативному інституті, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, чим ставить сім`ю у скрутне матеріальне становище.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав частково(а.с. 41-42).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання на з`явилася, подала до суду заяви про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 48, 60).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, згідно відзиву просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги визнає частково (а.с. 41-42).

29.05.2024 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.45).

Інших заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2024 року дану справу передано за підсудністю до Шаргородського районного суду Вінницької області (а.с. 24-25).

08.05.2024 справа надійшла до Шаргородського районного суду Вінницької області та у відповідності до ст. 14 ЦПК України передана в провадження судді Соколовської Т.О. (а.с.27, 31).

Ухвалою судді Соколовської Т.О. від 09.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 05 червня 2024 року, з повідомленням (викликом) сторін. Клопотань від сторін про інше не надходило. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву (а.с. 32-33).

Ухвалу суду від 09.05.2024 направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 , яку він отримав 22.05.2024 (а.с.39).

Відповідач ОСОБА_2 29.05.2024 подав відзив на позовну заяву, із якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає частково, позов у частині стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 визнає, позов у частині стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання визнає частково, оскільки дочка працює в торгівельному маркеті « Епіцентр », отримує заробітну плату і може себе забезпечувати, тому згідний платити аліменти на її утримання в розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходу) з 26.02.2024 по 30.06.2024 (а.с.40- 46).

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Розгляд справи відкладено на 08 годину 25 червня 2024 року (а.с.50-51).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

У судовому засіданні встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 травня 2001 року, який рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року розірвано (а.с.8, 9-12).

Від шлюбу у сторін даного цивільно-правового спору ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13) та ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 (а.с.14).

Діти проживають біля матері ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.15).

Дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є повнолітньою, в даний час навчається на 4 курсі денної форми навчання у Фаховому коледжі економіки і права Вінницького кооперативного інституту І рівня акредитації за спеціальністю 081 «Право», за освітнім ступенем Фаховий молодший бакалавр, на договірній основі. Стипендії не отримує, що підтверджується довідкою Вінницького кооперативного інституту №315 від 21.02.2024 (а.с. 17).

Отже судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 проживає біля матері і знаходиться на її утриманні, повнолітня ОСОБА_7 навчається на денній формі навчання, їх батько ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на їх утримання не надає.

Перешкод для пред`явлення позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дитини, яка продовжує навчання, судом не встановлено.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями СК України.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.

Відповідно до ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27.02.1991), батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Згідно ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

За приписами ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов`язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

У пункті 54 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Ослон проти Швеції" №2 від 27.11.1992) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).

За приписами ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) визначається з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183 СК України.

За приписами ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Згідно з положеннями ст. 183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.

Аліментні зобов`язання між батьками і повнолітніми дітьми регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб стягнення аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх працездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (стаття 199 СК України).

Вказана норма закону розповсюджує обов`язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям на випадки, коли дитина продовжує навчання та вимагає у зв`язку з цим матеріальної допомоги.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Стаття 200 СК України передбачає, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

За приписами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п.54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України».

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

При цьому суд враховує позиції ЄСПЛ щодо аргументації судових рішень, закріплені, зокрема в рішенні "Бендерський проти України" від 15.11.2007, в якому наголошується, що "право може вважатися ефективним, тільки, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (п.33 рішення від 21.03.2000 у справі "Дюлоранс проти Франції"; пп. 32 - 35 рішення від 07.03.2006 у справі "Донадзе проти Грузії").

VІ. Висновки суду

При визначенні розміру аліментів суд, враховує матеріальне становище платника аліментів і приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 є здоровою, працездатною людиною, має можливість працювати, зобов`язаний та спроможний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.02.2024 і до повноліття дитини.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років - 3196 гривень на місяць. Позивач, як мати несе рівні з відповідачем витрати по утриманню дитини, але при цьому доглядає сина на відміну від відповідача, що впливає на її можливість покращити заробіток, тому розмір аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання дитиною надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Суд виходить із захисту інтересів перш за все самої дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.

Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання судом встановлено сукупність юридичних фактів, які зобов`язують ОСОБА_2 утримувати повнолітню дочку ОСОБА_7 , яка продовжує навчання, це: досягнення дочкою віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження нею навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батька можливості надавати таку допомогу. Вказані обставини є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, починаючи з 26.02.2024 і до закінчення навчання (30.06.2024) або до досягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 двадцятитрьохрічного віку у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою у розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, а у разі припинення навчання дочкою ОСОБА_9 - стягнення аліментів припинити.

При цьому суд виходить із того, що навчання дитини є розвитком її здібностей, необхідним для неї (дитини) та відбувається в її інтересах, також законом передбачений обов`язок батька утримувати повнолітню дитину, що продовжує навчання.

Зазначена правова позиція узгоджується з усталеною судовою практикою, а також до подібного висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року в справі № 760/17457/16-ц (провадження № 61-34814св18).

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_7 працює, отримує заробітну плату і може себе забезпечувати, не є підставою для часткового задоволення позову, оскільки повнолітня ОСОБА_7 навчається на денній формі навчання, має витрати на продукти харчування та інші додаткові витрати для свого життя, власного існування та навчання, так як будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни, миючі засоби, а це потребує певних коштів, тому вимушена працювати, щоб себе забезпечити, позаяк відповідач добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає.

За таких обставин суд приходить до висновку, що право неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та повнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка продовжує навчання, на матеріальне утримання з боку батька - відповідача ОСОБА_2 порушено і підлягає судовому захисту.

VІІ. Розподіл судових витрат

Згідно вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,20 грн.

В силу ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 76-81, 83, 89, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 279, 430 ЦПК України, на підставі ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.), ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства", ст. ст. 80, 84, 150, 180-184, 191, 198 -200 СК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26 лютого 2024 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 лютого 2024 року і до 30 червня 2024 року. У разі припинення навчання дочкою ОСОБА_7 стягнення аліментів припинити.

Стягнути з ОСОБА_2 до Державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 16.07.2001, РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , виданий Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.12.1999.

Рішення ухвалено та підписано 25.06.2024.

Головуючий суддя: Т.О. Соколовська