Рішення № 119967210, 24.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 рокусправа № 380/6541/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Екопак» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сем Екопак» (далі позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2023 року за №20696/13-01-07-03, за №20697/13-01-07-03.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що будь-які технічні описки при заповненні окремих рядків додатків до декларації з податку на додану вартість не можуть та не повинні впливати на правомірно заявлені до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість. Контролюючий орган, продовжує позивач, не стверджує про невідповідність формування вказаного показника, а позбавляє позивача права на суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість через допущену технічну помилку. Крім того, позивач вважає, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ним та ТзОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» ґрунтуються на припущеннях, а не на первинних бухгалтерських документах.

Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів у підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет». Також відповідач уважає, що позивач підтвердив допущення ним описки і дана помилка вплинула на формування податкового кредиту підприємства, у результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за березень-травень 2023 року на суму 772670 грн.

Представник відповідача проти позову заперечила, просить у його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 01.04.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

06.09.2023 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками такої перевірки складено акт №22085/13-01-07-03/34893917 від 06.09.2023 року.

У висновках акта перевірки зазначено такі порушення п.198.1,, п.198.3 ст.198; п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України) в результаті чого підприємством завищено бюджетне відшкодування за червень 2023 року на суму 124436 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 645803 грн., у тому числі за червень 2023 року у цій самій сумі.

Зміст акта перевірки вказує на те, що позивач у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року задекларував суму податкового кредиту за лютий 2022 року у сумі 216065 грн. 80 коп., яка підтверджена актом перевірки від 17.05.2023 року за №13659/13-01-07-06-08/34893917. При цьому, продовжується у згаданому акті, у додатку 2 до декларацій з податку на додану вартість за березень-травень 2023 року задекларовано суму податкового кредиту за лютий 2022 року у сумі 988736 грн. 00 коп. (уточнюючі розрахунки відсутні). Як наслідок, робиться висновок, розбіжність становить 772670 грн. 00 коп.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 26.09.2023 року за №20696/13-01-07-03 та за №20697/13-01-07-03.

Змістом спірних правовідносин є відповідність критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, спірних податкових повідомлень-рішень від 26.09.2023 року за №20696/13-01-07-03 та за №20697/13-01-07-03.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно положень ч.1 ст.67 Основного Закону України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1 ст.1 ПК України).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Абзацом першим п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно абзацу другого цього ж пункту, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як передбачено п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень п.200.4 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016року за № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, на виконання положень пункту 201.15 статті 201 розділу V ПК України, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі Порядок 21).

Згідно п.10 розділу ІІІ Порядку 21, додатками до декларації є, зокрема, довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2).

У матеріалах справи наявний Додаток 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду (Д2)» до Податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2023 року, у якому за лютий 2022 року зазначено суму 216065,80 (рядок 12), яка є доданком при визначенні суми від`ємного значення звітного (податкового) періоду 1264968 грн. 00 коп., яка відповідає сумі рядку 21 розділу ІІІ згаданої декларації, де у колонці «Код додатка» міститься посилання на Д2.

Даний рядок був предметом перевірки, за результатами якої складено акт від 17.05.2023 року за №13659/13-01-07-06-08/34893917 (п.3.3 акта).

У подальшому дана сума була відображена у рядку 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2023 року та взяла участь у формуванні показника рядків 19, 20 та 20.3 цієї декларації 2556668 грн. 00 коп.

При цьому слід зазначити, що сума рядка 21 повинна відповідати сумі Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, окрім того, визначається як сума показників рядка 19.1 та рядка 20.2.

У податковій декларації за звітний період березень 2023 року показник рядка 21 (2556608) відповідає сумі показників рядка 19.1 (0) і рядка 20.3 (2556668), а також сумі показників Додатку 2 до цієї декларації.

Однак, одним із доданків Додатку 2 є показник за лютий 2022 року 988736 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за березень 2023 року), який не відповідає попередньому показнику 216065,80 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за лютий 2023 року).

Наведене у своїй сукупності вказує на те, що сума визначена у рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість відповідає показникам рядків 19.1 та 20.3, Додатку 2 до цієї декларації, однак при обчисленні її у Додатку 2 взято показник 988736 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за березень 2023 року), який не відповідає попередньому показнику 216065,80 (рядок 12 Додатку 2 до декларації за лютий 2023 року).

Додатково слід зазначити, що показник рядка 12 Додатку 2 до декларації за лютий 2023 року (рядок 16.1 декларації за березень 2023 рік та рядок 21 декларації за лютий 2023 року) був врахований при визначенні рядка 17 декларації за березень 2023 року та вплинув на формування рядків 19, 20, 20.3 та 21 цієї ж декларації.

Відтак, спірним, у даному випадку, є те яким числовим показникам визначених у рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року належить надавати перевагу чи складових показника визначених у Додатку 2 до декларації за березень 2023 року чи сумі показників рядка 19.1 та рядка 20.3.

Підпунктом 5 пункту 5 Розділу V Порядку 21, передбачено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Наведена норма вказує на те, що при визначенні суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду надається перевага показникам визначеним у рядку 19.1 та рядку 20.3, а не складовим показника визначеного у Додатку 2.

При цьому, контролюючий орган надав перевагу складовій показника визначеного у Додатку 2 до посадкової декларації з податку на додану вартість за березень 2023 року, а не показникам рядків 19.1 та 20.3 цієї декларації, у супереч положенням підп. 5 п. 5 Розділу V Порядку 21, та як наслідок діяв не у відповідності до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення у цій частині є протиправними.

Щодо господарських відносин з контрагентом ТзОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет».

Згідно ст.1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 22.1 статті 22 ПК України передбачає об`єктом оподаткування серед іншого майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг).

Пункт 198.1 статті 198 цього Кодексу передбачає віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій.

Наведені норми дозволяють прийти до висновку, що оподаткуванню підлягають здійснені господарські операції, тобто ті які фактично реалізовані, реальні.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 03 вересня 2019 року справа №810/611/14-а, від 25 вересня 2019 року справа №817/992/15, від 05 березня 2020 року справа N 804/2043/17, від 12 березня 2021 року справа №810/3567/18 та в багатьох інших, що вказує на усталеність судової практики щодо наведеної позиції.

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. (Постанова ВС України від 03 серпня 2020 року справа №826/7917/17).

Розділ ІІІ акта перевірки вказує на те, що контролюючим органом зроблено висновок про нереальність господарської операції у зв`язку з відсутністю факту джерела реального походження товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання стрічки, посилаючись на Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.01.2022 року за №2642, від 28.01.2022 року за №7903, від 18.02.2022 року за №18710.

Також, зміст акта перевірки вказує на те, що відповідачем досліджувались видаткові накладні.

При цьому, позивачем у підтвердження реальності господарської операції до матеріалів справи додано податкову накладну №33 від 15.02.2022 року та специфікацію до акту наданих послуг №НТ-007243384 від 28.02.2022 року у підтвердження обставин доставки товарно-матеріальних цінностей.

Сукупно дослідивши докази у справі, суд уважає, що первинними документами які досліджувались під час перевірки та наявними у матеріалах справи підтверджується фактичне здійснення господарської операції, а тому висновки контролюючого органу про нереальність такої операції є необгрнутованими.

Як наслідок, порушень при формуванні від`ємного значення за лютий 2022 року, у частині наведеної господарської операції, позивач не допускав.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв без дотримання критеріїв правомірності, а саме: законності (п.1 ч.2 ст.2 КАС України) та обґрунтованості (п.3 ч.2 ст.2 КАС України).

Встановивши невідповідність спірних рішень зазначеним критеріям правомірності, суд уважає їх протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 26.09.2023 року за №20696/13-01-07-03 та за №20697/13-01-07-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Екопак» (адреса: Львівська область, м.Самбір, вул.Промислова, 2/6, код ЄДРПОУ: 34893917) 12020 (дванадцять тисяч двадцять) грн. 22 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 25 червня 2024 року.

СуддяВ.Я.Мартинюк