Рішення № 119965324, 20.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуСправа №160/8513/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Триплекс» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Триплекс» (далі позивач, ТОВ фірма «Триплекс») до Дніпровської митниці (далі відповідач, митниця, митний орган), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA110110/2023/300047/1 від 09.11.2023 р., картку відмови №UA110110/2023/000239 від 09.11.2023 р.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ фірми «Триплекс» зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є протиправними та підлягають скасування. Так, позивач зазначив, що 29.11.2021 р. між ТОВ фірмою «ТРИПЛЕКС» (Покупець) та «SWEN DIS TICARET VE PAZARLAMA RANISMANLIK EGATIM VE TICARET IMITED SIRKETI» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №1/21SWEN. В ЕМД при митному оформленні товарів декларантом зазначався метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст. 58 Митного кодексу України. Як стверджує позивач, при поданні декларації на підтвердження митної вартості декларантом надавалися: Договір купівлі-продажу №1/21 SWEN від 29.11.2021; Додаток до Договору №10 (Специфікація); Пакувальний лист; Рахунок-фактура(інвойс); Автотранспортна накладна; Супровідний документ Т1; Сертифікат про походження товару; заявка; банківські платіжні документи, що стосуються Товару; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг; Документ, що підтверджує вартість перевезення Товару; Договір про надання послуг митного брокера; Договори про перевезення; Копія митної декларації країни відправлення та митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів. Позивач зазначив, що при митному оформленні кожної партії товарів у відповідача виникали сумніви в достовірності заявленої митної вартості товарів, ним витребувано додаткові докази. При митному оформленні за контрактом позивач отримував картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та рішення про коригування митної вартості. Митна вартість товару, що імпортується була визначена з використанням наявної в митниці інформації щодо ідентичних товарів за методом 2А (з розрахунку 3,64 доларів/кг (ЕМД 23UA500500025096U0 від 21.07.2023 р.).Так, приймаючи рішення про коригування вартості відповідач зазначив про виявлені невідповідності, які викликають сумніві у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат та визначення митної вартості товару. У всіх випадках підстави були однакові та мали суто формальний характер, а саме: не надано переклад документів надання перекладу документів не є обов`язковим; відсутні документи щодо маркування товару - відповідно до умов додаткової угоди до Договору купівлі-продажу маркування та етикетка для даного Товару не обов`язкові. Також було надано Сертифікат про походження Товару; відсутні відомості щодо страхування вантажу - страхування вантажу не здійснювалося; не надано підтвердження оплати послуг за перевізника. Позивач зазначив, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МКУ та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. При цьому, позивач зауважив, що в надісланих Дніпровською митницею електронних повідомленнях, так і в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребовування від ТОВ фірми «Триплекс» додаткових документів. Натомість, як стверджує позивач, надані ним до митного органу документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Позовна заява не відповідала вимогам ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), тому ухвалою суду від 08.04.2024 р. була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 12.04.2024 р. вх. №13893/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.05.2024 р. до суду надійшов від Дніпровської митниці через систему «Електронний Суд» направлений 03.05.2024 р. відзив на позовну заяву, в якому митний орган зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю. Власну позицію відповідач аргументував тим, що під час здійснення митного контролю за поданими декларантом документами разом з митною декларацією Дніпровською митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності. Відповідні фактори, на думку відповідача, вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, отже позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, тому митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів. Позивач повідомив митницю про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть, у зв`язку з чим просив здійснити митне оформлення за наявними документами. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач зазначив, що при здійсненні контролю співставлення було враховано опис товару у графі 31 ЕМД та код товару у графі 33 ЕМД, країну виробництва та відправлення. З урахуванням викладеного, Рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом судового оскарження у цій справі, оформлене відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195. Графа 33 Рішення містить причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним 10 органом та декларантом. У графі 33 Рішення також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.ст. 59 63 МКУ, а також як саме джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару. Митна вартість товарів була визначена митницею за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визначеної митним органом митної вартості товару №2 за ЕМД від 21.07.2023 р. №23UA500500025096U0 на рівні 3,64 дол. США/кг. Зважаючи на викладене вище, Дніпровська митниця вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.11.2023 р. ТОВ фірма «Триплекс» звернулося до митниці для здійснення митного оформлення товару: «вироби для транспортування домашніх тварин з формованої пластмаси тривалого використання, виробник товару, торгівельна марка 2 унц. (350мл.)(білого кольору)-24000 шт. Виробник: "Liling Rongxiang Ceramic Co.,Ltd" Туреччина шляхом електронного декларування.

Подана ТОВ фірмою «Триплекс» електронна митна декларація (далі ЕМД) зареєстрована за №UA110110/2023/008386.

Поставку товару заявлено до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту (далі Контракт) №1/21 від 29.11.2021 р., укладеного позивачем (Покупець) з компанією SWEN з SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, IZMIR TURKEY, Торгівельна марки JOY PET (Продавець). Умови поставки товару FCA ISTANBUL.

Заявлена митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 МД.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за ЕМД від 09.11.2023 р. №UA110110/2023/008386, крім інших, зґенеровано форми контролю:

- контроль правильності визначення митної вартості товару;

- витребування документів, які підтверджують митну вартість товарі.

Так, під час здійснення митного контролю за МД №24UA500500009906U8 від 21.03.2024 р. митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1) Відповідно до п.2.2, 2.3 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст. 254 МКУ, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Переклади документів митного оформлення декларантом не надано (комерційні документи, транспортно-супровідні, митна декларація країни відправлення);

2) Поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту (далі Контракт) від 29.11.2021 №1/21, відповідно до відомостей графи 44 ЕМД (4104 угода з виробником). Торгівельна марки JOY PET . Контрактом передбачено: - надання документів, серед яких сертифікати якості, - маркування товару етикеткою., такі документи декларантом не надано (п. 6.2.). Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.05.2024 4 Інформація щодо заявленої торгівельної марки JOY PET та виробника оцінюваних товарів SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими Контрактом. Відомості щодо якості, торгівельної марки та виробника впливає на цінові характеристики оцінюваного товару;

3) Поставка оцінюваної партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA - ISTANBUL, декларантом додано витрати на транспортування 100 000,00 грн., перевізник ФОП " ОСОБА_1 "I. У підтвердження зазначеної суми декларантом надано договір транспортного експедирування від 12.04.2023 №ТЧ 1/23 між ТОВ фірма "Триплекс" та ФОП ОСОБА_2 ; договір від 01.11.2023 № 66 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП " ОСОБА_1 ". - Рахунок від ОСОБА_2 від 09.11.2023 № 1411/11 з посиланням на договір від 12.04.2023 №ТЧ 1/23 на загальну суму 152600,00 грн та за маршрутом Стамбул Рені 100 000,00 грн. - Відповідно до заявлених декларантом відомостей (гр..2 ЕМД) відправник має адресу м. Ізмір. Витрати на транспортування від м.Ізмір до м.Стамбул декларантом не зазначено. - Пунктом 1.3.10 договору транспортного експедирування від 12.04.2023 №ТЧ 1/23, передбачено організація страхування. Витрати на страхування декларантом не заявлено.

Вищезазначене, як стверджує митниця, унеможливлює здійснення перевірки числового значення визначеної декларантом митної вартості оцінюваних товарів. Крім того, зазначеним договором передбачається оплата послуг експедитора (окрім винагороди), декларантом сума таких витрат не заявлена та не зазначена документально.

Аналіз поданих документів свідчить про не включення до митної вартості оцінюваного товару обов`язкових складових, передбачених ч. 10 ст. 58 МКУ, а саме: вартості доставки товарів між містами Туреччини, вартість експедиторських послуг, вартість страхування та унеможливлює перевірку числового значення у відповідності до вимог статті 54 МКУ.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Листом за №123 від 09.11.2023 р. позивач повідомив митницю про те, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого за ЕМД товару у 10-денний термін надаватись не будуть.

09.11.2023 р. відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110110/2023/300047/1, яким загальна митна вартість задекларованих ТОВ фірмою «Триплекс» у МД скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості, згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, а саме: резервний метод.

Зі змісту спірного рішення слідує, що джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості використано рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений

відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема: Товар №2 згідно ЕМД від 21.07.2023 р. №23UA500500025096U0 на рівні 3,64 дол. США/кг.

Також позивачу відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2023/000239.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що декларант не скористався наданим йому правом та випустив товар у вільний обіг у звичайному порядку, зазначивши у ЕМД від 09.11.2023 р. №23UA1101100008499U0 з митною вартістю товару відповідно до рішення митниці про коригування митної вартості товарів, яке зазначено у графі 44 ЕМД.

При цьому, митний орган зауважив, що зазначення у графі 43 ЕМД коду « 1» не свідчить про випуск товару у вільний обіг за основним методом визначення митної вартості товарів, а є виключно технічною помилкою при оформленні електронної декларації декларантом.

Не погоджуючись із рішенням Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ТОВ фірма «Триплекс» звернулося з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (далі МК України), заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За нормами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що митна вартість має бути підтверджена достовірними документами, що містять відомості про всі її складові, визначені на підставі об`єктивних даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до положень ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що митну вартість товарів було скориговано митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним.

Як встановлено з матеріалів справи, поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі укладеного позивачем із SWEN з SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, IZMIR TURKEY контракту №1/21 від 29.11.2021 р..

Відповідно до відомостей графи 44 ЕМД (4104 угода з виробником).

Контрактом передбачено, крім інших документів - сертифікати якості та товар маркується етикеткою, такі документи декларантом не надано (п. 6.2. Контракту).

Інформація щодо заявленої торгівельної марки JOY PET та виробника оцінюваних товарів SWEN DIS.TIC.VE PAZ.DNS.EGTM.SAN.VE TIC.LTD.STI, зазначена декларантом в електронному інвойсі, не підтверджена документами, передбаченими Контрактом.

Відомості щодо якості, торгівельної марки та виробника впливає на цінові характеристики оцінюваного товару.

Поставка оцінюваної партії товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA - ISTANBUL, декларантом додано витрати на транспортування 100 000,00 грн., перевізник ФОП " ОСОБА_1 "I.

На підтвердження зазначеної суми декларантом надано договір транспортного експедирування від 12.04.2023 №ТЧ 1/23 між ТОВ фірма "Триплекс" та ФОП ОСОБА_2 ; договір від 01.11.2023 № 66 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП " ОСОБА_1 ". - Рахунок від ОСОБА_2 . Від 09.11.2023 № 1411/11 з посиланням на договір від 12.04.2023 №ТЧ 1/23 на загальну суму 152600,00 грн та за маршрутом Стамбул Рені 100 000,00 грн.

Відповідно до заявлених декларантом відомостей (гр..2 ЕМД) відправник має адресу м.Ізмір, однак витрати на транспортування від м.Ізмір до м.Стамбул декларантом не зазначено.

Пунктом 1.3.10 договору транспортного експедирування №ТЧ 1/23 від 12.04.2023 р., передбачено організація страхування. Витрати на страхування декларантом не заявлено.

При цьому, позивач стверджує, що у даному випадку страхування не здійснювалося.

Вищевказаним договором передбачається оплата послуг експедитора (окрім винагороди), однак декларантом сума таких витрат не заявлена та не зазначена документально ані під час митного оформлення оцінюваного товару, ані під час розгляду даної адміністративної справи.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 10 ст. 58 МК України).

Декларант або уповноважена особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Наведені вище обставини свідчать про не включення до митної вартості оцінюваного товару обов`язкових складових, передбачених ч.10.ст.58 МК України, а саме: вартість доставки товарів між містами Туреччини, вартість експедиторських послуг, вартість стахування та унеможливило перевірку митним органом числового значення митної вартості оцінюваного товару.

Аналіз митного законодавства свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 804/1416/16, від 14.05.2019 р. у справі № 804/16334/15, від 11.06.2019 р. у справі № 804/7761/15.

Отже, саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.

Нормами чинного законодавства не передбачено інших способів узгодження митної вартості товару митницею з декларантом, ніж витребування додаткових документів або надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Оскільки декларантом не було надано додаткові документи на вимогу митниці, які б підтверджували заявлену митну вартість, не було доведено достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості, у митниці не було можливості упевнитися у правильності заявленої декларантом митної вартості товару.

З огляду на неповноту поданих на підтвердження митної вартості документів, у митниці були обґрунтовані підстави для сумніву в правильності зазначення митної вартості товару, а тому з урахуванням встановлених в цій справі обставин, зокрема щодо ненадання позивачем додатково витребуваних документів, та правового регулювання спірних правовідносин є підстави для висновку, що за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для невизнання митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що ТОВ фірма «Триплекс» належним чином не доведено протиправність оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

В свою чергу, відповідачем доводи позивача спростовані, правомірність оскаржуваних картки та рішення доведена.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги ТОВ фірми «Триплекс» є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-77, 139, 242-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Триплекс» (код ЄДРПОУ 20244069, вул. Троїцька, 21-А, м.Дніпро, 49101) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, вул. Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови, -відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2024 р.

Суддя О.М. Неклеса