Рішення № 119965318, 17.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року Справа № 160/34366/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ»

до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2023 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 67 000,00 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №27ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року складену Південно-східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР ІНВЕСТ».

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що відповідачем неправомірно винесено постанову про накладення штрафу, оскільки її винесено на підставі необґрунтованих висновків, які були виявлені у ході фактичної перевірки проведеної податковим органом. Позивач вважає, що постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнятий на підставі хибних висновків, оскільки така постанова прийнята без проведення інспекційного відвідування, а на підставі розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту (довідки) фактичної перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16 січня 2023 року №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , тобто без встановлення фактичних обставин справи щодо начебто порушення законодавства про працю. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи №160/34366/23 передані на розгляд судді Куликову А.В.

02.01.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

16.01.2024 року від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що міжрегіональним управлінням винесено оскаржувану постанову на підставі копії Акту (довідки) фактичної перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від «16» січня 2023 року №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 щодо порушень суб`єктом господарювання ТОВ «ФК «Тайгер Інвест» ЄДРПОУ 43152640, юридична адреса: м.Київ вул. Велика Васильківська, буд.13/1. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку у Дніпровському відділенні №024, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Панікахи, буд.15. Під час проведення фактичної перевірки виявлено факт порушення законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин, а саме: допуск до роботи ОСОБА_1 , касира, мешкає АДРЕСА_1 . Відповідач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є законною та обґрунтованою, складена на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

03.04.2024 року відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду №147д та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Дєєву М.В.

05.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження справу та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 18.05.2023 року отримано лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.05.2023 року №17605/5/04-36-07-08-10 (вхідний №21217/ПС/1-23 від 18.05.2023 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці) та копія Акта(довідки) фактичної перевірки від 25.08.2023 реєстраційний №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 у відношенні Дніпровського відділення №024 ТОВ «ФК «Тайгер Інвест» проведеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю в частині допущення працівника до роботи без укладання трудового договору (контракту).

Відповідно до копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 16.01.2023 реєстраційний №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у період з 05.01.2023 по 13.01.2023 проведено перевірку Дніпровського відділення №024, що розташований за адресою: м.Дніпро вул.Панікахи, буд.15, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «ФК «Тайгер Інвест».

Під час проведення фактичної перевірки виявлено факт порушення законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин, а саме: допуск до роботи ОСОБА_1 , касира, мешкає АДРЕСА_1 .

В результаті проведеної фактичної перевірки встановлено наявність однієї особи без належного оформлення яка допущена до роботи без оформлення трудового договору та повідомлення органів ДПС про прийняття працівників на роботу, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , касира яка проживає АДРЕСА_1 , яка проводила розрахункову операцію з купівлі-продажу іноземної валюти в книзі обліку валюти, що знаходиться за адресою: м.Дніпро вул. Панікахи, буд.15 ТРЦ «Терра». До вищезаначено акту додано копію Опису наявної готівки на місці проведення розрахунків відділення №24 м.Дніпро вул.Панікахи, буд.15 ТРЦ «Терра», суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «ФК «Тайгер Інвест»(ЄДРПОУ 43152640), в якому зазначено, що матеріально-відповідальна особа від СПД - касир ОСОБА_1 та підписано нею особисто з зазначенням дати складання даного опису. Від підпису Акту (довідки) фактичної перевірки №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 касир ОСОБА_1 відмовилась.

Міжрегіональним управлінням направлено листа позивачу №ПС/3.1/12330-23 від 23.05.2023 про надходження 18.05.2023 копії Акта(довідки) фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, реєстраційний №103/04/36/07/08/РРО/43152640 від 16.01.2023, у ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» вих.№143 від 26.06.2023 року повідомлено відповідача, що станом на 05.01.2023 року ТОВ «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» не мало відкритих діючих відділень за вказаною адресою та відповідно жодної діяльності не здійснювало про що було повідомлено представників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області в запереченні до зазначеного акту фактичної перевірки №33 від 07.02.2023 року. Зазначений акт перевірки не стосується діяльності товариства жодним чином, так як станом на 05.01.2023 року в Реєстрі пунктів обміну валют Національного банку України відділення за адресою м.Дніпро, вул.Панікахи, 15 відсутнє.

Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці винесено постанову від 27.06.2023 року № 27ДПС/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» штрафу у розмірі 67000,00 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.4 Положення №96).

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання вимог посадових осіб Держпраці (Підпункт 54 пункту 4 Положення №96).

Як визначено п.7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується

Згідно із статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII, працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно із пунктом 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI, роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 Кодексу законів про працю України).

Згідно із абзацом 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

У пункті 1 та 2 Порядку № 509 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення.

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову №27ДПС/ТД-ФС від 27.06.2023 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на підставі акта (довідки) фактичної перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.01.2023 №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» встановлено порушення частини першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, має право здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також фіскальні органи.

Податковим кодексом України передбачено право контролюючого органу (органів Державної фіскальної служби) проводити фактичну перевірку дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.6 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що Порядок №509 передбачає можливість розгляду справи та накладення на суб`єкта господарювання штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, в ході якої виявлено порушення законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю є також акт перевірки ДПС, її територіального органу.

Частиною восьмою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Зі змісту вказаної норми є можливим зробити висновок, що в останній використовується формулювання "може", що надає суб`єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії. При цьому вказана норма не вказує про те, що тільки рішення суду є єдиним виключенням при накладенні штрафу без проведення перевірки, а також положення частини восьмої статті 265 Кодексу законів про працю України не забороняють накладати штрафи на підставі акта перевірки Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком №509.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20 та від 29 вересня 2022 року у справі №460/3829/20.

Зважаючи на те, що в процесі перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» встановлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, що зафіксовано в акті фактичної перевірки Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, які є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Щодо посилання позивача на те, що перед винесенням постанови відповідач не призначив та не провів інспекційне відвідування позивача, суд зауважує, що Порядком № 509 передбачено, що штрафи накладаються на підставі, в тому числі, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. При цьому, призначати інспекційні проведення перевірок на підставі акту фактичної перевірки територіального органу ДПС Порядок №509 не зобов`язує.

З урахуванням вищевикладеного та правових позицій Верховного Суду у справі №380/1116/20, акт фактичної перевірки від 16.01.2023 №103/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 з додатками є належною та самостійною підставою для накладення відповідачем на позивача штрафу за порушення законодавства про працю. А оскільки у ньому зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, то у відповідача були всі підстави для застосування до нього штрафу відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Будь-яких доводів по суті виявлених порушень позивач не надав, також не надав доказів оскарження висновків фактичної перевірки.

У рішення ЄСПЛ по спра⳥арсія Руіз проти Іспанії(Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у відповідності вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ТАЙГЕР ІНВЕСТ» (01024, м.Київ, вул.Велика Васильківська, буд. 13/1, код ЄДРПОУ 43152640) до Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49107, м.Дніпро, вул.Армстронга Ніла, 1Д, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв