Рішення № 119965297, 25.06.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2389/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач1, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій щодо застосування із 28.02.2022 та з 01.01.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат;

зобов`язання здійснити перерахунок та виплату з 28.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 13.11.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та інших виплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.02.2022 по 13.11.2023 позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 по мобілізації, оголошеної внаслідок вчинення збройного нападу рф проти України.

Наказом №80-РС від 30.10.2023 командира 100 окремої територіальної Оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п. «а» (за віком) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до наказу №318 від 13.11.2023 тво командира в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 з 13.11.2023 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Позивач зазначає, що з виплат грошового забезпечення та заробітної плати військовослужбовця вбачається, що посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші похідні види грошового забезпечення, в тому числі допомога на оздоровлення, нараховані і виплачені у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, обчислені виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача щодо застосування при нарахуванні грошового забезпечення та інших виплат із 28.02.2022 по 13.11.2023 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, протиправними, оскільки з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. До спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1928-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.23).

Відповідач1 правом подати відзив на позов не скористався.

Ухвалою суду від 09.05.2024 про залучення відповідача в адміністративній справі залучено до участі у справі як співвідповідача військову частину НОМЕР_2 (далі відповідач2, в/ч НОМЕР_2 ).

У відзиві на позовну заяву (а.с.46-55) відповідач2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення та усіх інших передбачених законодавством виплат для військовослужбовців військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 в період з 28.02.2022 до 30.06.2022 здійснювались розпорядником бюджетних коштів 3 рівня ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), на фінансовому забезпеченні якого перебували дані військові частини. На думку відповідача2 оскаржувані дії в цій частині вчинялись не відповідачами.

Крім того, у період з 01.07.2022 по 19.05.2023 змін (підвищення) розміру грошового забезпечення відповідних категорій діючих військовослужбовців не відбулося і позивачем доказів на спростування таких відомостей суду не надано. В період з 20.05.2023 по 13.11.2023 виплата позивачу грошового забезпечення здійснювалась відповідачем, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим званням в сумі 1762 грн, тобто відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, пункту 4 Постанови КМУ №704 (в редакції постанови КМУ від 12.05.2023 №481), а також керівних документів Міністерства оборони України, зокрема, згідно з листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 №220/13/7642. Вказаним листом передбачено, що з 20.05.2023 розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Ухвалою суду від 29.05.2024 про залучення відповідача в адміністративній справі залучено до участі у справі як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі відповідач2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Відповідач3 правом подати відзив на позов не скористався.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 28.02.2022 по 13.11.2023 проходив військову службу по мобілізації у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с.10-11).

Наказом №80-РС від 30.10.2023 командира НОМЕР_4 окремої територіальної Оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п.п. «а» (за віком) п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом тво командира в/ч НОМЕР_1 №318 від 13.11.2023 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_4 окремої територіальної Оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 30.10.2023 №80-РС з військової служби у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі) з 13.11.2023 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення (а.с.14).

Вважаючи, що в ході проходження військової служби обчислення і виплату грошового забезпечення здійснено з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту.

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Приписами статті 2 Закону №2011-XII визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно приписів до частини третьої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704), якою підвищено грошове забезпечення відповідних категорій осіб рядового і начальницького складу та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.

Так, відповідно до пункту 4 цієї Постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №103 (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та нечинним пункт 6 Постанови №103.

Наведене свідчить, що, починаючи з 29.01.2020, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі -Закон №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

З аналізу наведених правових норм висновується, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Таким чином, ураховуючи зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 19.10.2022 та від 15.06.2023 у справах №400/6214/21 та №380/13603/21 відповідно.

Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №120/965/22-а звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з Постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Так, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX установлено з 1 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб 2481 грн та 2684 грн відповідно.

Разом з тим суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704» внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та викладено абзац перший в такій редакції:

«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набрала чинності 20.05.2023.

Таким чином, з 20.05.2023 застосовується редакція пункту 4 Постанови №704, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Виходячи з викладеного, слідує, що з 29.01.2020 по 19.05.2023 відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Враховуючи вищенаведене, у період з 28.02.2022 по 13.11.2023 грошове забезпечення позивача та його складові мали обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 відповідно, а тому позовні вимоги в цій частині є підставними та підлягають задоволенню. При цьому вимоги позивача про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 20.09.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити з огляду на врахуванням судом норм пункту 4 Постанови №704 в редакції, чинній з 20.05.2023.

При вирішенні спору суд бере до уваги ту обставину, що в період з 28.02.2022 по 30.06.2022 виплата грошового забезпечення позову здійснювалась ІНФОРМАЦІЯ_4 , а в період з 01.07.2022 по 19.05.2023 військовою частиною НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 в АТ «КБ «Приватбанк» (а.с.15-16) та листом військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2024 №352 (а.с.29), у якому вказано, що дана частина до 30.06.2022 знаходилась на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а з 01.07.2022 по теперішній час на фінансовому забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 .

Таким чином, позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 заявлені безпідставно.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 30.06.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022 та зобов`язання зазначеного відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 30.06.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023 та зобов`язання дану військову частину здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 згідно із статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Керуючисьстаттями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 30.06.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 28.02.2022 по 30.06.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2022 та на 01.01.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 згідно із статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач1: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 );

Відповідач2: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

Відповідач3: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій