Рішення № 119965284, 25.06.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3270/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0985158-2403-0307-UА07020110000037373 від 16.11.2023 за 2022 рік в розмірі 42 812,25 грн, №0000130-2403-0307- UА 07020110000037373 від 09.01.2024 за 2021 рік в розмірі 39 519,00 грн та податкової вимоги форми «Ф» від 12.03.2024 № 0001748-1302-0320.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу належать на праві власності об`єкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, приміщення технічного обслуговування, загальною площею 878,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №24701183 від 25.07.2014 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24703497 від 25.07.2014.

ГУ ДПС у Волинській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Позивач зазначає, що згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Вважає, що приміщення технічного обслуговування, загальною площею 878,2 кв.м, які йому належать на праві власності відносяться до класу код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», підкласу код 1271.9, «Будівлі сільськогосподарського призначення, інші», що підтверджується довідкою №345 від 15.03.2024 Привітненського старостинського округу Локачинської селищної ради Волинської області.

Вказує, що йому на праві власності належить також сільськогосподарська техніка, для здійснення сільськогосподарської діяльності, а приміщення технічного обслуговування використовує для ремонту та обслуговування техніки. При цьому, будівля технічного обслуговування не здається в оренду, лізинг, позичку.

У зв`язку з вищенаведеним, відсутні правові підстави для нарахування податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідача не відповідають критеріям обґрунтованості та прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачів позовних вимог не визнала. З приводу цього зазначає, що ОСОБА_1 є керівником ФГ «Ольвіта-Агро» (код ЄДРПОУ 44668708), яке було зареєстровано 06.07.2022. Відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ не є об`єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до вищезгаданої статті, сільськогосподарським товаровиробником є юридична особа фермерське господарство «Ольвіта-Агро», відтак, пільга зі сплати податку на нерухоме майно поширюється лише на нерухоме майно, зареєстроване на фермерське господарство «Ольвіта-Агро», що і є сільськогосподарським товаровиробником.

У зв`язку з цим просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В поданій відповіді на відзив позивач вказує, що до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі- КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-VI).

ОСОБА_1 стверджує, що є виробником сільськогосподарської продукції та використовує у своїй діяльності земельні ділянки, сільськогосподарську техніку, а також приміщення технічного обслуговування, загальною площею 878,2 кв.м, які є у його власності, як у фізичної особи, не зареєстровані на фермерське господарство «Олвіта-Агро».

Вважає, що оскільки в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції, тому звільнений від сплати податку на нерухоме майно. Просив адміністративний позов задовольнити.

Дослідивши подані суду письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, приміщення технічного обслуговування, загальною площею 878,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №24701183 від 25.07.2014 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24703497 від 25.07.2014.

ГУ ДПС у Волинській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийняло оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: №0985158-2403-0307-UА07020110000037373 від 16.11.2023 за 2022 рік на суму 42 812,25 грн, №0000130-2403-0307- UА 07020110000037373 від 09.01.2024 за 2021 рік на суму 39 519,00 грн, а також податкову вимогу форми «Ф» від 12.03.2024 № 0001748-1302-0320.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Спірні правовідносини виникли з приводу визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і врегульовані ПК України.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Пунктом 6.3 статі 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно з пунктом 7.3 ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно із статтею 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1-266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до підпункту «ж» п. 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У ПК України поняття сільськогосподарський товаровиробник вживається в такому значенні - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленоі сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України ).

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (ст. 1 Закону України від 18.01.2001 №2238-111 «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років»).

Крім цього, до виробників сільськогосподарської продукції відносять сільськогосподарських товаровиробників, фізичних осіб (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, (ст. 1 Закону України від 23.09.2008 р. № 575-VI «Про сільськогосподарський перепис»).

Суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником та не повинен сплачувати податок на нерухоме майно з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить сільськогосподарська техніка для здійснення сільськогосподарської діяльності, а саме: трактор колісний, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 та спеціалізований вантажний контейнеровоз-С марки MAN, модель TGA 26.390, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

На підтвердження господарської діяльності позивач надав докази, що на праві власності ОСОБА_1 належать земельні ділянки площею 3,04 га з цільовим призначенням (використанням) для особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЛ 021763 від 26.11.2003 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2021 №НВ-0711858222021, а також площею 1,6977 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку №072240001002188 від 19.04.2012.

Також, відповідно до довідки Привітненського старостинського округу Локачинської селищної ради Волинської області від 15.03.2024 №345 приміщення технічного обслуговування, яке знаходиться за адресою вул. Механізаторів буд. 1, с. Колпитів Володимирський район Волинська область, використовується позивачем в сільськогосподарських цілях для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки.

Судом встановлено, що приміщення технічного обслуговування не здається позивачем в оренду, лізинг, позичку.

З приводу того, чи є позивач товаровиробником як керівник фермерського господарства суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Суд звертає увагу, що до 01.01.2019 пункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України вказував, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Поряд із цим на користь висновку, що нормою підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08. 2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак, перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі №380/10802/22 зазначив наступне: «Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000».

Водночас, приміщення технічного обслуговування, яке належить позивачу на праві власності використовується ним в сільськогосподарських цілях, що підтверджується довідкою Привітненського старостинського округу Локачинської селищної ради Волинської області від 15.03.2024 №345, відтак, відноситься до класу код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», підкласу код 1271.9, «Будівлі сільськогосподарського призначення, інші».

Протилежного суду відповідачем не доведено.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що спірний об`єкт нерухомого майна, а саме: приміщення технічного обслуговування, відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Доказів використання зазначеного нерухомого майна не за цільовим призначенням відповідачем суду не надано.

Отже, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04.12.2018 у справі №649/593/16-а, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, у яких судами застосовано підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

На підставі встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства та судової практики, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо об`єкту нерухомості (приміщення технічного обслуговування). Оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті безпідставно, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений згідно квитанції від 25.03.2024 №0.0.3551016056.1.

Керуючись статтями 243 - 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0985158-2403-0307-UА07020110000037373 від 16.11.2023, №0000130-2403-0307- UА 07020110000037373 від 09.01.2024 та податкову вимогу форми «Ф» від 12.03.2024 № 0001748-1302-0320.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679)

Суддя Ф.А. Волдінер