Рішення № 119965267, 25.06.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4083/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з моменту звернення до відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та у лютому 2024 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Однак рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325 їй відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років (02 роки 08 місяців 28 днів).

Із таким рішенням позивач не погоджується та зазначила, що статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, підтверджується відповідним посвідченням (3 категорія), яке видається, зокрема, тим особам, які постійно проживали (працювали) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 19.01.2024 №903 підтверджено факт її проживання у період з 26.04.1986 по 01.09.1986 та з 10.08.1990 по 01.01.1993 у селищі міського типу Любешів Волинської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. При цьому зазначила, що навчаючись в Рівненському державному педагогічному інституті у період з 01.09.1986 по 26.06.1990, зимові та літні канікули, вихідні та святкові дні вона проводила у селищі міського типу Любешів.

На переконання позивача, на час звернення до відповідача із заявою від 21.02.2024 вона набула право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно достатті 55 Закону №796-XII.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-1 позовних вимог не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю, посилаючись на правомірність рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, визначеного статтею 55 Закону №796-XII.

Представник відповідача-2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги теж не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування цієї позиції вказав, що до зони гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 24.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 від 26.06.1990 в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського, оскільки м. Рівне не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років (02 роки 08 місяців 28 дні) право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII на даний час відсутнє.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією.

21.02.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням.

Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Тернопільській області та рішенням якого від 28.02.2024 № 032350026325 ОСОБА_1 відмовлено впризначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-XII. У вказаному рішенні зазначено, що до зони гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 24.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 від 26.06.1990 в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського, оскільки м. Рівне не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Оскільки на момент звернення заявницею не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років (02 роки 08 місяців 28 дні) право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII відсутнє.

Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на умовахстатті 55 Закону №796-XIIстала підставою для звернення до суду із цимпозовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 26 Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановленостаттею 55 Закону №796-ХІІ.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першоїстатті 55 Закону №796-ХІІ).

За змістом примітки до абзацу п`ятого пункту 2 частини першоїстатті 55 Закону №796-ХІІпочаткова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першоїстатті 55 Закону №796-XIIстановить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженимпостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакціїпостанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону УкраїниПро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІзгідно з рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325 є не підтвердженння факту проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Однак суд із таким висновком не погоджується з огляду на таке.

Як видно з відомостей паспорта громадянина України ОСОБА_1 народилася в селищі міського типу Любешів Волинської області.

Відповідно до довідки Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 19.01.2024 №903 ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала у селищі міського типу Любешів Камінь-Каширського району Волинської області з 01.09.1983 по 01.09.1986 та з 10.08.1990 по 26.12.2008.

Згідно з додатком №1 допостанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106«Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»селище міського типу Любешів Любешівського (тепер Камінь-Каширського) району Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Водночас за змістом рішення від 28.02.2024 № 032350026325 відповідач-2 дійшов висновку, що період проживання у селище міського типу Любешів станом на 01.01.1993 фактично становить 02 роки 08 місяців 28 днів, при цьому до зони гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання з 01.09.1986 по 24.06.1990 згідно диплому НОМЕР_1 від 26.06.1990 в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського, оскільки м. Рівне не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Так, з диплому серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно навчалася у Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського у період з 01.09.1986 по 24.06.1990. В той же час згідно архівної довідки Рівненського державного гуманітарного університету (правонаступник Ровенського державного педагогічного інституту ім. Д.З. Мануїльського) від 13.02.2024 №36-01/1-17 (вказана довідка була долучена позивачем до заяви від 21.02.2024) у період навчання позивача у Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського були канікули з 26.01.1987 по 02.02.1987, з 27.07.1987 по 31.08.1987, з 26.01.1988 по 08.02.1988 з 02.08.1988 по 31.08.1988, з 26.01.1989 по 08.02.1989, з 20.07.1989 по 31.08.1989, з 19.01.1990 по 26.01.1990, які відповідно до поясненьпозивача у позові вона проводила у селищі міського типу Любешів Волинської області, також там проживала у вихідні та святкові дні.

Суд також враховує приписи пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону №796-ХІІ, якими установлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першоїстатті 14 Закону №796-ХІІдля встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Частиною першоюстатті 15 Закону №796-ХІІобумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Частиною третьоюстатті 65 Закону №796-XIIпередбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 Волинською обласною державною адміністрацією 13.08.1993 було видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (категорія 3). Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи суду не надано.

Тож наявність такого посвідчення підтверджує факт проживання або роботи станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки наведена обставина є умовою для видачі посвідчення відповідно до пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року №501(в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 серед іншого зазначалось:Таким чином, право на пенсію відповідно доЗакону №796-XIIмають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17 зробив висновок, що наявність посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Відомості диплому (трудової книжки) не можуть спростувати факт проживання позивача на території радіоактивного забруднення не менше трьох років станом на 01.01.1993.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 Верховний Суд також зазначив, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків відповідачів про те, що позивач не проживала не менше трьох років станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення. В протилежному випадку нівелюється її статус особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, який позивачу встановлений у визначеному законом порядку.

Отже, відмова відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІносить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону.

Проживання ОСОБА_1 в населеному пункті, віднесеному до території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у часовому проміжку з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання або роботи в цей період) підтверджується довідкою від 19.01.2024 №903, що дає право для застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 3 роки.

Також враховуючи наявність у позивача посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, яка підтверджує факт реєстрації та проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.09.1986 та з 10.08.1990 по 26.12.2008, що є більше 18 років, суд дійшов висновку, що позивач відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІмає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років (максимальний).

Також відповідачем-2 встановлено наявність в ОСОБА_1 страхового стажу 36 років 04 місяці 09 днів. Тобто, умова щодо страхового стажу для призначення з 01.01.2024 по 31.12.2024 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку виконується.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325 позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону №796-ХІІз тих підстав, що період проживання (роботи) позивача на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше трьох років, тому, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного рішення належить задовольнити.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Тернопільській області. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325, то дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Тернопільській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача (вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 45 Закону №1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи досягнення позивачем віку 54 роки 05.03.2024 та її звернення із заявою про призначення пенсії 21.02.2024, право на отримання пенсії за віком відповідно доЗакону №796-ХІІта приписівстатті 45 Закону №1058-IVу неї виникло з 06.03.2024 (тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а не з моменту звернення21.02.2024).

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку). При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після призначення пенсії позивачу ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325 та зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55Закону №796-ХІІз 06.03.2024, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ПФУ в Тернопільській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 807,46 грн., сплачений квитанцією від 12.03.2024 в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями243 - 246,262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.02.2024 № 032350026325 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно достатті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 06 березня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,46 грн. (вісімсот сім грн. 46 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (64001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, 3, ідентифікаційний код 14035769).

Суддя О. О. Андрусенко