Рішення № 119965135, 24.06.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1983/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-5467-55 від 09.08.2019 та №Ф-5467-55 від 15.11.2019; зобов`язання вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , виключивши з неї дані про наявність заборгованості (штрафу, пені) за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що у жовтні 2023 року отримав інформацію про існування боргів щодо сплати єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) у розмірі 26539 грн. Вказана заборгованість виникла у період з січня 2017 року по ІІІ квартал 2019 року.

Оскаржувані вимоги вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у нього, як у фізичної особи-підприємця, відсутній обов`язок щодо сплати ЄСВ.

Вказує на те, що дійсно перебував на відповідних податкових обліках як підприємець за видом діяльності 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Реєстрація підприємницької діяльності позивачем була здійснена 11.06.2009, а припинена 15.11.2019. Однак, позивач вказаною діяльністю не займався та прибутку від неї не отримував. Як вбачається з інформаційної довідки форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 09.10.2023 позивач майже увесь час (з 2009 року) перебував у трудових відносинах з різними підприємствами та товариствами. У період з 2017 року по 02.10.2023 позивач був офіційно працевлаштований як найманий працівник у приватному акціонерному товаристві «СКФ Україна». Зокрема з довідки про відрахування ЄСВ за найманого працівника ОСОБА_1 №32 від 22.01.2024 слідує, що вказане товариство здійснювало відрахування внесків за свого працівника, загальна сума яких складає 274671, 44 грн.

Таким чином, відповідачем протиправно нараховано недоїмку зі сплати ЄСВ за період, коли позивач був офіційно працевлаштований та перебував у трудових відносинах з ПАТ «СКФ Україна» з урахуванням того, що підприємницьку діяльність він не здійснював, а відтак доходів від неї не отримував.

Позивач з метою ефективного захисту прав також просив суд зобов`язати відповідача провести коригування шляхом виключення з інтегрованої картки платника (далі ІКП) відомостей про нарахування заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 26539, 26 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Представник відповідача у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказав, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким внесені зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 становить 704,00 грн, з 01.01.2018 819,06 грн, а з 01.01.2019 918,06 грн.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Волинській області як фізична особа - підприємець з 11.06.2009 по 15.11.2019, однак свій обов`язок, передбачений статтею 6, пунктом 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо сплати єдиного внеску не виконував.

Звертає увагу на ту обставину, що згідно наданої довідки ОК-5 сплата ЄСВ роботодавцем або самим позивачем за період з 01.01.2017 по 01.09.2017 (за вісім місяців) відсутня. ГУ ДПС у Волинській області на підставі ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та даних автоматизованої інформаційної системи Податковий блок було сформовано та надіслано ОСОБА_1 наступні вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 09.08.2019 за№Ф-5467-55 на суму 23785,08 грн та від 15.11.2019 №Ф-5467-55 на суму 26539,26 грн, які повернулись на адресу ГУ ДПС у Волинській області, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.

Представник відповідача зазначає, що позивачем не було надано до податкових органів жодних доказів щодо сплати ЄСВ ні ним самим, ні роботодавцем.

Вважає, що відповідач, сформувавши оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ, діяв виключно в межах повноважень та у спосіб передбачений нормами чинного законодавства.

З наведених підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.06.2009 по 15.11.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно наданих до матеріалів справи облікових даних ІКП ФОП ОСОБА_1 (а.с. 93-101) станом на 31.08.2020 заборгованість позивача з єдиного внеску (код класифікації доходів бюджету 7104000) становила 26539 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних нарахувань за 2017-2019 роки, а саме:

09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00 грн;

19.04.2018 за І квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

21.01.2019 за ІV квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

19.04.2019 за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;

19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;

21.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;

ГУ ДПС у Волинській області, зважаючи на наявність реєстраційних даних АІС Податковий блок та даних з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, сформувало та направило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5467-55 від 09.08.2019 на суму 23785, 08 грн (заборгованість з ЄСВ станом на 09.08.2019) та вимогу №Ф-5467-55 від 15.11.2019 на суму 26539, 26 грн (заборгованість з ЄСВ станом на 31.10.2019) (а.с. 32, 36).

Вказані вимоги повернулись на адресу ГУ ДПС у Волинській області, з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

На запит представника позивача ОСОБА_2 ГУ ДПС у Волинській області листом від 11.10.2023 №14463/6/03-20-13-04-06 надіслало позивачу оскаржувані вимоги та інші запитувані документи (а.с.29-36).

Вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI). В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено частиною першою статті 3 Закону №2464-VI, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено низку змін до Закону №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підриємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

З 01.01.2017 діяло правило, відповідно до якого у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій це положення має таку редакцію: У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Із врахуванням зазначеного мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%, де 3200,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%, де 3723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року); мінімальний страховий внесок у 2019 році становив 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%, де 4173,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року).

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до абзацу 7 частини третьої розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Волинській області було нараховано позивачу як фізичній особі-підприємцю ЄСВ за 2017 - 2019 роки на загальну суму 26539, 26 грн, про що зазначено в оскаржуваних вимогах про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5467-55 від 09.08.2019 та №Ф-5467-55 від 15.11.2019.

З розрахунку, наведеного відповідачем слідує, що за 2017 рік сума боргу становить 8448,00 грн (704,00 грн х 12 місяців); за 2018 рік 9828,72 грн (819,06 грн х 12 місяців), за 2019 рік 8262, 54 грн (918,06 грн х 9 місяців).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є також роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Судом встановлено, що у період з вересня 2017 по 2019 рік включно позивач був офіційно працевлаштований у приватному акціонерному товаристві «СКФ Україна». У вказаний період позивач був застрахованою особою, якому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, а єдиний внесок за нього сплачував як страхувальник роботодавець ПАТ «СКФ Україна».

Зокрема з довідки №32 від 22.01.2024 про відрахування ЄСВ за найманого працівника ОСОБА_1 слідує, що вказаним товариством сплачено ЄСВ з вересня 2017 року по грудень 2017 року у розмірі 5779, 38 грн; з січня 2018 року по грудень 2018 року у розмірі 23065, 62 грн; з січня 2019 року по грудень 2019 року у розмірі 35291, 45 грн (а.с.20).

Вказані обставини підтверджуються також індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період з 2004 по 2023 рік (форма ОК-5) (дата формування 09.10.2023) (а.с.24-28).

Зокрема, з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається, що ПАТ «СКФ Україна» за позивача сплачено єдиний соціальний внесок з вересня 2017 року по по грудень (включно) 2019 року у розмірі не менше мінімального внеску.

Разом з тим, з січня 2017 року по серпень 2017 року в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відсутні дані про нарахування позивачу ОСОБА_1 заробітної плати та відсутні відомості про сплату ЄСВ як роботодавцем так і самим позивачем.

Оскільки в період нарахування податковим органом позивачу ЄСВ відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5467-55 від 09.08.2019 з вересня 2017 року по вересень 2019 року включно позивач перебував у трудових відносинах, а юридична особа ПАТ «СКФ Україна» як роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачувала за нього як страхувальника єдиний соціальний внесок, то оскаржувана вимога ГУ ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18153,08 грн (розрахункова велична за 2017 рік (вересень, жовтень, листопад, грудень) - 2816 грн, за 2018 рік- 9828, 72 грн, за 2019 рік 5508, 36 грн) є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд вказує, що відповідачем не надано доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2017 2019 роках, отримання інших доходів ніж від трудової діяльності як найманим працівником.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте, із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінніЗакону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього частково у період, за який винесена спірна вимога від 09.11.2018 №Ф-991-52 (з вересня 2017 року по вересень 2019 року), нараховував та сплачував роботодавець як страхувальник в розмірі не менше мінімального внеску, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець. При цьому, підприємницьку діяльність позивач фактично не здійснював, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000, "БулвесАД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ винесена відповідачем оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5467-55 від 09.08.2019 в розмірі 18 153,08 грн не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

При вирішенні даного спору, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 відповідно до яких особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення нормЗакону № 2464-VIщодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Що стосується вимоги про сплату боргу №Ф-5467-55 від 09.08.2019 на суму 5632, 00 грн (за період з січня 2017 року по серпень 2017 року включно), то в цій частині вимога винесена контролюючим органом законно та обгрунтовано, оскільки позивачем не надано доказів того, що у період нарахування податковим органом позивачу єдиного соціального внеску відповідно до вищевказаної вимоги про сплату боргу (з січня 2017 року по серпень 2017 року), позивач перебував у трудових відносинах, а роботодавець сплачував за нього як страхувальник ЄВС.

Водночас відповідно до приписів пункту 5 статті 8, абзацу третього частини восьмої, частини дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI ФОП ОСОБА_1 мав обов`язок сплатити єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску за січень 2017 року серпень 2017 року у сумі 5632, 00 грн (704 грн х 8 місяців) незалежно від отримання доходу від підприємницької діяльності. Несплачена сума єдиного внеску у встановлений строк є боргом (недоїмкою).

З матеріалів справи вбачається, що вимога №Ф-5467-55 від 15.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26539, 26 грн сформована станом на 21.10.2019. Ця вимога, як видно з ІКП, фактично містить ту ж розрахункову суму ЄСВ, що і вимога №Ф-5467-55 від 09.08.2019 (тобто за 2017 рік, 2018 рік, перший та другий квартали 2019 року), що становить 23785, 08 грн, та розрахункову величину за третій квартал 2019 року 2754, 18 грн (918, 06 х3).

Однак, суд повторює, що позивач у третьому кварталі 2019 року (липень-вересень) був працевлаштований та за нього (як за застраховану особу у цей період), а також у період вересень 2017 року червень 2019 року єдиний внесок сплачував роботодавець ПАТ «СКФ Україна». Обов`язку повторної сплати єдиного внеску ще й як фізичною особою-підприємцем позивач не має, бо фактично він підприємницьку діяльність у цей період не здійснював й докази про отримання доходів від такої діяльності відсутні.

Тому вимога №Ф-5467-55 від 15.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 26539,26 грн є протиправною та підлягає скасуванню повністю, оскільки до неї (в порівнянні з вимогою №Ф-5467-55 від 09.08.2019) додатково включено суму боргу (недоїмки) ЄСВ 2754,18 грн (тобто у період, коли позивач був працевлаштований (липень-вересень 2019 року)) та до неї повторно включено суму боргу (недоїмки) з єдиного внеску за січень 2017 року червень 2019 року у розмірі 23785, 08 грн (сума, що повністю дублює попередню вимогу, а тому фактично стягується контролюючим органом повторно), при тому, що вимога на цю суму вже перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області провести коригування відомостей в ІКП шляхом виключення з неї нарахувань заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 26539,26 грн, суд зазначає про таке.

В ІКП ФОП ОСОБА_1 станом на 31.08.2020 обліковувався борг (недоїмка) з єдиного внеску, виходячи з розрахункової суми мінімального страхового внеску за 2017 2019 роки в сумі 26539, 26 грн.

Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за №321/35943; далі Порядок №5), терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю;

первинні документи - документи, що складені платниками та/або податковими органами, отримані від інших органів влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення податкового органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація Казначейства про надходження податків і зборів та єдиного внеску тощо);

перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення показників у відповідних підсистемах інформаційної системи.

Пунктом 3 розділу І Порядку №5 передбачено, що оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Верховний Суд, неодноразово, зокрема, у постановах від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а), від 25 березня 2020 року (справа №826/9288/18), вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.

Тут необхідно нагадати, що 15.11.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 Єдиний внесок у вересні 2017 вересні 2019 року за позивача сплачував його роботодавець, про що свідчать відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с.24-26).

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 мав обов`язок, однак не сплатив у встановленому порядку та строк за себе єдиний внесок у сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок, за січень - серпень 2017 року у сумі 5632 грн (704 грн х 8). Проте йому нараховано в ІКП єдиний внесок у сумі 26539, 26 грн, який значиться як борг (недоїмка). Отже, нарахування єдиного внеску (недоїмки) у сумі 20907, 26 грн є безпідставним. При цьому скасування оспорюваних вимог судом (повністю або частково) не вирішує юридичного конфлікту, оскільки в ІКП обліковано також суму недоїмки у розмірі 5632, 00 грн, яка визначена правильно. Разом з тим, без проведення коригування в ІКП позивач перебуватиме у стані правової невизначеності.

Частина перша статті 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд у цій ситуації виходить з того, що ефективним засобом (способом) захисту, який належить застосувати при вирішенні спору, слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект та є гарантією на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З огляду на наведене та наявність у платника права на відображення в ІКП дійсного стану зобов`язань перед бюджетом суд дійшлов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області здійснити коригування відомостей в ІКП ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 20907, 26 грн ( 26530 ,26 грн - 5632, 00 грн).

З урахуванням встановлених обставин, правових норм, що регулюють спірні правовідносини, висновків Верховного Суду у справах такої категорії, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (1211,20 грн за вимогу майнового характеру та 1211,20 грн за вимогу немайнового характеру), що підтверджується квитанцією від 18 лютого 2024 року №0276-0344-3922-2438, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.13).

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 2286,85 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області №Ф-5467-55 від 09.08.2019 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 153, 08 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області №Ф-5467-55 від 15.11.2019 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539, 00 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , виключивши інформацію щодо нарахування єдиного внеску та боргу (недоїмки) у сумі 20907, 26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 2286,85 грн (дві тисячі двісті вісівмдесят шість гривень 85 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Т.М. Димарчук