Рішення № 119965061, 24.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 червня 2024 р. Справа № 120/2881/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.12.2023 № 025750010093 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, з метою, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до загального стажу період роботи, вказаний у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 12.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

10.04.2024 відповідач 2 подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за принципом екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням від 09.01.2024 № 025750010093 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу згідно із ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач 2 зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення; період роботи 1993, 1997, згідно архівної довідки від 23.11.2023 № 853, оскільки назва підприємства не відповідає перейменуванню; період роботи в СВК "Мир" згідно довідки про заробітну плату від 23.11.2023 № 852, оскільки прізвище заявниці не відповідає прізвищу яке вказане у свідоцтві про шлюб, а саме Харкова.

Відповідач 2 зауважив, що для зарахування періодів роботи зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 , необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

15.04.2024 відповідач 1 подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення, тому записи до трудової книжки внесені з порушенням п. 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також, відповідач 1 вказав, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи за 1993, 1997 роки згідно архівної довідки від 23.11.2023 № 853, оскільки назва підприємства не відповідає перейменуванню. Не зараховано до стажу і період роботи в СВК "Мир", згідно довідки про заробітну плату від 23.11.2023 № 852, оскільки прізвище заявниці не відповідає прізвищу яке вказане у свідоцтві про шлюб, а саме "Харкова".

Підсумовуючи, відповідач 1 зазначив, що підтримує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 04.12.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області та 09.01.2024 прийнято рішення № 025750010093 про відмову у призначенні пенсії.

Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення;

- період роботи 1993, 1997, згідно архівної довідки від 23.11.2023 № 853, оскільки назва підприємства не відповідає перейменуванню;

- період роботи в СВК "Мир" згідно довідки про заробітну плату від 23.11.2023 № 852, оскільки прізвище заявниці не відповідає прізвищу яке вказане у свідоцтві про шлюб, а саме Харкова.

Зазначено, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи зазначених в трудовій книжці НОМЕР_1 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09,07.2003 № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).

Згідно ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Частина 1 ст. 33 Закону № 1058 визначає, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю І групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Відповідно до ст. 34 Закону 1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.

Статтею 45 Закону № 1058 передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Відповідно до пункту 2 частини 1 вказаної статті пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.

У спірному рішенні від 09.01.2024 № 025750010093 відповідач вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема, період роботи за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення.

Оцінюючи такі доводи, суд зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.

Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 15.04.1995 по 10.04.2003 працювала СВК "Мир" (а.с. 9-10).

Записи про спірний період роботи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містить печатки.

Тому, посилання відповідача на те, що на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата заповнення не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно трудової книжки позивача мають бути зараховані їй до загального страхового стажу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/123 92/16-а.

Таким чином, суд встановив, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про трудову діяльність, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивача, а недолік на який зіслався відповідач носить формальний характер.

З огляду на це спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо не зарахування періоду роботи позивача з 1993, 1997 згідно з архівною довідкою від 23.11.2023 № 853, оскільки назва підприємства не відповідає перейменуванню; та періоду роботи в СВК "Мир" згідно з довідкою про заробітну плату від 23.11.2023 № 852, оскільки прізвище заявниці не відповідає прізвищу, яке вказане у свідоцтві про шлюб, а саме Харкова, що відображено у спірному рішенні, то дані обставини позивачем не оскаржуються, а відтак оцінку їм суд не надає.

Разом з тим, вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до позовної вимоги позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи за даними трудової книжки НОМЕР_1 .

Проте, за порядковим номером 2 трудової книжки містяться відомості про роботи позивача в радгоспі "Мир" за 1997 рік, які відповідач не зарахував. Свої доводи щодо протиправності не зарахування вказаного періоду позивач не навела.

Тому, відсутні підстави зобов`язувати відповідача їх зарахувати.

Перевіривши в сукупності підстави відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності, що викладені в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.01.2024 № 025750010093, суд дійшов висновку про неправомірність частини аргументів, на які зіслався відповідач. Помилковість окремих висновків пенсійного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення є підставою для його скасування, оскільки неврахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття призвело до того, що спірне рішення суперечить нормам пенсійного законодавства щодо порядку врахування та перевірки стажу, який дає право особі на призначення пенсії.

Натомість, суд вважає, що вимога про призначення пенсії позивачу є передчасною, оскільки Пенсійний орган в повній мірі не перевірив наявність підстав для призначення їй пенсії, не зарахувавши, при цьому, стаж роботи, що підтверджується записом в трудовій книжці, що встановлено судом в ході судового розгляду.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.01.2024 № 025750010093, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду у цій справі.

Разом з цим, суд зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.01.2024 № 025750010093, тоді як позивач зазначає рішення від 06.12.2023 № 025750010093.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір в розмірі 605,60 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.01.2024 № 025750010093 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 04.12.2023 із урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548, вул. Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна