Ухвала суду № 119963912, 17.06.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22895/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024102070000006 від 11.01.2024,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, а саме: на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139.5, житлова площа (кв.м.) 88.1, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000.

У судове засідання цивільні позивачі не з`явилися, про місце і час розгляду клопотання повідомлені належним чином. 17.06.2024 від потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання у їх відсутність.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття цивільного позивача у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Печерського управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42024102070000006 від 11.01.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.

В межах вказаного кримінального провадження відповідно до засад ст. 55 КПК України визнано потерпілими особами - цивільними позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.04.2016 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ІМУНОГЕН-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 30550751) був укладений Генеральний договір про надання банківських послуг № НОМЕР_1 від 20.04.2016 (зі змінами і доповненнями до нього), відповідно до якого позичальник зобов`язаний повернути Банку кредитні кошти у межах Генерального ліміту 6 700 000 (шість мільйонів сімсот тисяч) гривень не пізніше 19 квітня 2020 року, а також сплатити всі передбачені Генеральним договором проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції, передбачені цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ІМУНОГЕН-УКРАЇНА» перед Банком за Кредитним договором, між Банком та майновими поручителями, фізичними особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 були укладені іпотечні договори, в іпотеку за якими було передано наступне нерухоме майно:

1) квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139.5, житлова площа (кв.м.) 88.1, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000;

2) квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 33, житлова площа (кв.м.) 16.7, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 546900280000;

3) квартира, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 51.29, житлова площа (кв.м.) 28.2, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 546883780000,

14.08.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартири, які зазначені вище (Заставне майно) за АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі іпотечного договору та звітів про оцінку консалтингової компанії ТОВ «Вектор оцінки» від 30.07.2020, що проведені оцінювачем - ОСОБА_7 .

Відповідно до пунктів 1.4. Іпотечних договорів Сторони домовились оцінити вартість Предметів іпотеки, а саме:

- квартири за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 6 966 000,00 гривень, яка відображає ринкову вартість Предмета іпотеки на момент укладання договору 20.04.2016. З внесеними змінами до п. 1.4 від 06.04.2017 - у сумі 7 041 400,00 гривень;

- квартири за адресою: АДРЕСА_2 у сумі 959 200,00 гривень, яка відображає ринкову вартість Предмета іпотеки на момент укладання договору 19.06.2017;

- квартири за адресою: АДРЕСА_3 у сумі 3 871 000,00 гривень, яка відображає ринкову вартість Предмета іпотеки на момент укладання договору 20.04.2016. З внесеними змінами до п. 1.4 від 06.04.2017 - у сумі 3 967 200,00 гривень.

Всього оціночна вартість заставного майна на момент підписання договорів склала 11 967 800,00 (одинадцять мільйонів дев`ятсот шістдесят сім тисяч вісімсот) гривень.

Згідно пунктів 3.8. Іпотечних договорів іпотекодавці зобов`язані на вимогу іпотекодержателя здійснювати переоцінку Предметів іпотеки у суб`єкта оціночної діяльності. При зміні оціночної вартості Предмета іпотеки сторони повинні були внести зміни до Іпотечного договору щодо визначення вартості Предмета іпотеки. Однак, протягом всього строку Іпотечних договорів Банк жодного разу не ініціював здійснення переоцінки Предметів іпотеки, тому їх вартість завжди залишалась узгодженою сторонами.

У даному випадку однією із умов переходу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю була добровільна передача іпотекодавцем предмета іпотеки.

Згідно пункту 3.8. Іпотечного договору у випадку зміни кон`юнктури ринку нерухомості, чи у випадку пошкодження/зіпсування/втрати Предмета іпотеки, або у інших випадках, передбачених договорами, іпотекодержатель вправі вимагати від іпотекодавця здійснити переоцінку Предмета іпотеки шляхом отримання звіту про незалежну оцінку Предмета іпотеки у суб`єкта оціночної діяльності, або відшкодувати іпотекодержателю витрати на таку переоцінку. Але, протягом всього строку кредитування Банк не здійснював такої переоцінки та не вимагав її здійснити від власників. Предмети іпотеки з моменту підписання Іпотечного договору не пошкоджені, не зіпсовані, та не втрачені. Змін кон`юнктури ринку нерухомого майна міста Києва в сторону здешевлення нерухомості з 2016 року не відбувалось.

За період кредитування жодна особа зі сторони Банку чи зі сторони незалежного суб`єкта оціночної діяльності не зверталась до власників на предмет здійснення огляду та фотографування Предмета іпотеки для підготовки звіту про незалежну оцінку Предмета іпотеки для визначення її актуальної вартості.

Заявник вказує, що незважаючи на це, ОСОБА_7 , оцінювач та директор суб`кта оціночної діяльності ТОВ «Вектор оцінки» на підставі Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ№4121 від 11.02.2006, Свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів від 16.03.2009 №7363, маючи відповідну кваліфікацію, знання та досвід в галузі оцінювання, а отже розуміючи значення своїх дій, діючи умисно, на замовлення АТ «ТАСКОМБАНК», з метою заниження вартості об`єктів оцінки та максимального наближення загальної вартості оцінюваного майна до суми заборгованості за кредитним договором № НК 1005 від 20.04.2016, що станом на момент проведення оцінки склала (за довідкою Банка від 07.08.2020) 7 500 555,7 гривень (прострочена заборгованість за тілом кредиту + прострочена заборгованість за нарахованими відсотками), зловживаючи своїми повноваженнями оцінювача, в порушення нормативно-правових актів, що регламентують оціночну діяльність та методики оцінювання, а також шляхом внесення неправдивих відомостей до звітів про оцінку, з метою отримання неправомірної вигоди для АТ «ТАСКОМБАНК», провів оцінки належного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нерухомого майна: трикімнатної квартири, житловою площею 88.1 кв.м, загальною площею 139.5 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , оцінивши ринкову вартість об`єкта оцінки 4 070 600 (чотири мільйони сімдесят тисяч шістсот) гривень без ПДВ з курсом долара на дату оцінки 27.6851 гривень, а також однокімнатної квартири, житловою площею 16,7 кв.м., загальною площею 33,0 кв.м.за адресою: АДРЕСА_2 , оцінивши ринкову вартість об`єкта оцінки у загальну суму 909 900 (дев`ятсот дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень без ПДВ з курсом долара на дату оцінки 27.6851 гривень. Оцінка нерухомого майна належного ОСОБА_5 - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , проведена з оцінкою у суму залишку до суми заборгованості за кредитним договором № НК 1005 від 20.04.2016.

Заявник зазначив, що оцінка нерухомості проводилась оцінювачем ОСОБА_7 в порушення вимог до чинного законодавства, без повідомлення власників. Оцінка нерухомості була проведена без виїзду на місце розташування оцінюваних об`єктів. Оцінка нерухомості була проведена за відсутності у оцінювача необхідних документів які свідчили про технічний стан та інші характеристики оцінюваних об`єктів.

Таким чином, як вбачається з клопотання, ОСОБА_7 маючи тривалий стаж роботи з оцінки нерухомості та навики у своїй спеціальності всі свої знання, як професіонал використовував на протиправну діяльність в угоду замовнику та виконав бажання клієнта АТ «ТАСКОМБАНК» по встановленню бажаної ціни майна рівнозначної заборгованості за кредитним договором, що вказує на зловживання своїми повноваженнями оцінювача з метою отримання неправомірної вигоди для інших осіб, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам потерпілих. Отже дії оцінювача надали можливість АТ «ТАСКОМБАНК» обернути всі об`єкти заставного майна на свою користь незважаючи на високу ринкову вартість кожного з них яка в рази більше зазначеного в звітах про оцінку.

В ході досудового розслідування отримано висновок оціночної експертизи судового експерта ОСОБА_8 про те, що ринкова вартість квартири за адресою АДРЕСА_4 , 1-2 станом на 29.07.2020 (проведення оцінки оцінювачем ОСОБА_7 ) становить 7 082 766 грн, квартири, за адресою АДРЕСА_2 - 1 305 652 грн, квартири за адресою АДРЕСА_3 - 3 970 071 грн.

Таким чином, як вказує заявник в клопотанні, вартість заставного майна на момент проведення оцінки складала 12 358 489 грн, що вказує на заниження оцінювачем вартості нерухомості майже на 5 млн грн і сприяло незаконному позбавленню потерпілих права власності.

Вартість майна, яке вибуло з власності потерпілих, за результатами експертизи, склала відповідно 8 388 418,00 гривень. Тобто, як вбачається з клопотання потерпілих, дії оцінювача ОСОБА_7 спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказану суму.

09.04.2024 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 42024102070000006 від 11.01.2024 було заявлено цивільний позов, ціна позову якого складає 8 388 418,00 гривень.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як слідує з ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Зі змісту ст.171 КПК України слідує, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Статтею 61 КПК України передбачено, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Разом з тим, при розгляді клопотання, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на майно з метою запобігання подальшого відчуження майна, що може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а не накладення арешту на вказане майно створює реальну загрозу заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, а також з метою забезпечення цивільного позову, відшкодування збитків, завданих вчиненим злочином.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання його зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, і таке обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає наявними передбачені ст. 170 КПК України підстави для арешту майна, з метою забезпечення цивільного позову, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики відчуження цього майна.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

За таких обставин клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139.5, житлова площа (кв.м.) 88.1, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000.

Заборонити Міністерству юстиції України, будь-яким реєстраторам та особам, які здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії щодо реєстрації прав на квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м.): 139.5, житлова площа (кв.м.) 88.1, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 137207080000, власником якої є АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ 09806443).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1