Ухвала суду № 119963623, 25.06.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 759/7933/24

Провадження №2/755/6150/24

УХВАЛА

іменем України

"25" червня 2024 р. м.Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

07.06.2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 22.04.2024 року надійшла цивільна справа № 759/7933/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, яку 10.06.2024 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

11.06.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.06.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2024 року, представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» направив клопотання в якому просив суд прийняти до уваги неможливість позивача та його представника технічно надати суду докази зарахування судового збору до державного бюджету та вважати додану квитанцію про сплату судового збору, як належний доказ сплати судового збору.

Вивчивши зміст поданих документів приходжу наступного.

Так, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).

До позовної заяви долучено квитанцію зі змісту якої вбачається, що платник ОСОБА_3 здійснив платіж у розмірі 1 211 гривень 20 копійок із призначенням платежу «101;судовий за подання позову про розлучення ОСОБА_1 ОСОБА_2 2702311836».

Окрім зазначеного, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

За відомостями, що надійшли з Святошинського районного суду міста Києва, інформація про сплату та зарахування судового збору до Державного бюджету України відсутня.

Позивачка мала надати суду докази зарахування до спеціального фонду державного бюджету України суми судового збору у розмірі 1 211,20 грн. або ж сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином квитанцію про сплату судового збору, слід подавати тільки в оригіналі, копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

11.06.2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

17.06.2024 року на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2024 року, представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» направив клопотання в якому просив суд прийняти до уваги неможливість позивача та його представника технічно надати суду докази зарахування судового збору до державного бюджету та вважати додану квитанцію про сплату судового збору, як належний доказ сплати судового збору.

Однак, на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2024 року представник позивача не подав до суду докази зарахування до спеціального фонду державного бюджету України суми судового збору у розмірі 1211,20 грн або оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.

Частиною 7 ст. 185 ЦПК України визначено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи вище викладене, а також те, що до позовної заяви не долучено оригінал квитанції про сплату судового збору та відсутність доказів зарахування таких коштів до спеціального фонду, позовну заяву разом з доданими до неї документи слід повернути.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - вважати неподаною та повернути суб`єкту звернення.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя