Ухвала суду № 119963583, 14.06.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10062/24

№ 1-кс/755/2161/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Омськ, Російської Федерації, громадянину Російської Федерації, росіянину, військовослужбовцю, з незакінченою вищою освітою, не одруженому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040002157 від 12.06.2024 року, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 .

Клопотання погоджено з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .

Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100040002157 від 12.06.2024 року, у рамках якого, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що, відповідно до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576, зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 року №938 (надалі - Положення), дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно з п. 2 Положення, до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами).

Відповідно до вимог п.п. 2, 3 п. 9 Положення, видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється: на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС; на вибухові матеріали і речовини, їх перевезення, а також сховища та склади, де вони зберігаються, у порядку, визначеному Держнаглядохоронпраці разом з МВС.

Згідно з п. 15 Положення, посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 року № 2471-XII (далі - Перелік), зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, не можуть перебувати у власності громадян.

Під час проходження військової служби ОСОБА_5 повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні боєприпасів, без передбаченого законом дозволу.

Так, ОСОБА_5 , будучи на лінії супротиву зони проведення бойових дій в Донецької області, у період часу з січня місяця 2023 року до грудня 2023 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, маючи на меті придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але у вищевказаний період, у невстановлених досудовим розслідуванням місцях та у невстановлений досудовим слідством спосіб, придбав пластичну речовину сірого кольору - 5 г (п`ять грам), одноразовий ручний реактивний протитанковий гранатомет іноземного виробництва RPG-75M - 1 одиниця (одна одиниця) з маркуванням на бічній частині барвником чорного кольору НОМЕР_4, одноразовий ручний протитанковий гранатомет іноземного виробництва RPG-76 «Комар» -1 од. (одна одиниця) маркування на бічній частині барвником чорного кольору НОМЕР_2 та НОМЕР_3, пластину динамічного захисту танка «Контакт-1» - 2 од. (дві одиниці) з ідентичними маркуваннями на корпусі барвником чорного кольору«НОМЕР_5», пластичну речовину сірого кольору ззовні схожа на ПВР - 7А - 500 г (п`ятсот грам), гранату іноземного виробництва М-67-2 од (дві одиниці) з маркуванням на бічній частині корпусу барвником жовтого кольору «GRENADE, HAND, FRAG,DELAY mg7 COMP B DAZ 21C022-014, на підривачі барвником чорного кольору «Foze M213 Nam20M 039-004; 2) маркування на бічній частині барвником жовтого кольору GRENADE, HAND, FRAG,DELAY MG7 COMP B DAZ МГ 002-012, на підривачі чорним кольором Faze. 1213 CS14E 5UG-002; гранату іноземного виробництва RGD-5-1 од. (одна одиниця) з маркуванням на даній частині корпусу методом клеймування « Dunarit 11716 RGD-5 RDX» та на підривачі барвником червоного кольору на важелі «7» та методом клеймування «16 22», корпус гранати Ф-1- 2 од (дві одиниці) 1) корпус гранати на даній частині маркування затерте; 2) корпус гранати з маркуванням на даній частині корпусу барвником чорного кольору «107-46 80 Т», що незаконно став носити без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи свої злочинні дії, направленні на незаконне носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин, ОСОБА_5 , у невстановлені досудовим розслідуванні час та місці, переніс до автомобіля марки Кіа Соренто, н.з. НОМЕР_1 вищезазначені раніше придбані бойові припаси та вибухові речовини, які в подальшому перевіз до приміщення квартири АДРЕСА_3 , де став незаконно зберігати з метою подальшого носіння не маючи на те відповідного дозволу.

Так, 12.06.2024 року, у період часу з 08 години 08 хвилин до 15 години 14 хвилин, працівниками поліції за місцем мешкання ОСОБА_5 проведено обшук, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де в присутності понятих, було виявлено та вилучено вищевказані бойові припаси та вибухові речовини, які в подальшому перевіз до приміщення квартири АДРЕСА_3 , та незаконно придбав, носив та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до довідок про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 12.06.2024 року, вилучена пластична речовина сірого кольору - 5 г (п`ять грам), пластина динамічного захисту танка «Контакт-1» - 2 од. (дві одиниці) з ідентичними маркуванням на корпусі барвником чорного кольору, «НОМЕР_5», пластична речовина сірого кольору ззовні схожа на ПВР - 7А - 500 г (п`ятсот грам), корпус гранати Ф-1- 2 од (дві одиниці), корпус гранати на даній частині маркування затерте, корпус гранати з маркуванням на даній частині корпусу барвником чорного кольору «107-46 80 Т», належить до третьої категорії вибухонебезпечності, а одноразовий ручний реактивний протитанковий гранатомет іноземного виробництва RPG-75M - 1 одиниця (одна одиниця) з маркуванням на бічній частині барвником чорного кольору НОМЕР_4, одноразовий ручний протитанковий гранатомет іноземного виробництва RPG-76 «Комар»- 1 од. (одна одиниця) маркування на бічній частині барвником чорного кольору НОМЕР_2 та НОМЕР_3, граната іноземного виробництва М-67-2 од (дві одиниці) з маркуванням на бічній частині корпусу барвником жовтого кольору «GRENADE, HAND, FRAG,DELAY mg7 COMP B DAZ 21C022-014, на підривачі барвником чорного кольору «Foze M213 Nam20M 039-004; 2) маркування на бічній частині барвником жовтого кольору GRENADE, HAND, FRAG,DELAY MG7 COMP B DAZ МГ 002-012, на підривачі чорним кольором Faze. 1213 CS14E 5UG-002; гранату іноземного виробництва RGD-5-1 од. (одна одиниця) з маркуванням на даній частині корпусу методом клеймування « Dunarit 11716 RGD-5 RDX» та на підривачі барвником червоного кольору на важелі «7» та методом клеймування «16 22», належить до другої категорії вибухонебезпечності.

Враховуючи вищевикладене, встановлено достатньо доказів для підозри ОСОБА_5 у носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

13 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: рапортом від 12.06.2024 року; протоколом затримання ОСОБА_5 ; протоколом обшуку від 12.06.2024 року; фототаблицею до протоколу обшуку; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; довідками про вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів.

Згідно із ст. 12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

На даний час, існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та є підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: переховування від суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність, на даний час, спроб переховування підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка, наразі, обумовлена не його правосвідомістю, а перебуванням у статусі затриманого у порядку ст. 208 КПК України. Крім того, ОСОБА_5 неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, а також, є громадянином Російської Федерації; може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій з метою зміни останніми своїх показань, які судом не допитані. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні, відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому, на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; вчинення інших кримінальних правопорушень, що підтверджується тим, що підозрюваний, виконуючи бойові завдання в складі свого підрозділу, має доступ до зброї на бойових позиціях в умовах воєнного стану, що само по собі утворює реальний ризик вчинити кримінальне правопорушення із застосуванням зброї.

Крім того, враховано ряд обставин, які певною мірою визначають саме такий вид запобіжного заходу, який є виправданим та достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, а саме, підозрюваному ОСОБА_5 інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, санкцією статті якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків; репутацію обвинуваченого; майновий стан.

Також, підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення, наявність вищевказаних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити вищевказані дії, а тому, менш суворі запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам.

Лише перебування ОСОБА_5 під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчиненню іншого кримінального правопорушення.

Зокрема, тримання підозрюваного ОСОБА_5 у спеціальній установі забезпечить його безперешкодну доставку відповідними конвойними підрозділами до суду, що забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду та належну процесуальну поведінку останнього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної або обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення дотримання встановленого законом строку досудового розслідуванням та виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, є доцільним застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, зазначивши, що на даний час, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, може незаконно впливати на свідків, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може незаконно впливати на свідків, які на даний час судом не допитані, може вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки, виконуючи бойові завдання, останній має доступ до зброї. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 , не одружений, дітей на утриманні не має, є громадянином Російської Федерації, тобто, в Україні міцних соціальних зв`язків не має, а тому, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки його підзахисний співпрацює зі слідством та надає показання, з 12.05.2022 року проходить військову службу в лавах ЗСУ, зокрема, тривалий час проживав у м. Києві, а тому, зазначені прокурором ризики, значно зменшилися. Крім того, свідками є працівники поліції, а тому, підозрюваний ОСОБА_5 не зможе на них впливати. Таким чином, прохав застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою його проживання або у вигляді особистого зобов`язання, оскільки останній наміру переховуватися не має та перебування останнього у лавах ЗСУ вказує на його міцні соціальні зв`язки.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Судом було встановлено, що 12.06.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040002157 були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

14 червня 2024 року слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040002157від 12.06.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке погоджене з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

12 червня 2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, наявними доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024100040002157 від 12.06.2024 року; рапортом працівника поліції від 12.06.2024 року; протоколами допиту свідка від 12.06.2024 року; протоколом обшуку від 12.06.2024 року; актом перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів від 12.06.2024 року; актом про застосування службового собаки від 12.06.2024 року; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 12.06.2024 року; постановою про визнання речовими доказами від 12.06.2024 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.06.2024 року; результатами особистого обшуку затриманого від 12.06.2024 року; повідомленням про підозру від 12.06.2024 року.

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Крім того, у судовому засіданні стороною захисту, відповідно до положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри та щодо незадовільного стану здоров`я підозрюваного.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі й вагомість наявних доказів про можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Слідчий суддя, також враховує, що за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років та є тяжким, у розумінні ст. 12 КК України.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 191, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 10 серпня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 211 960 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також, особами, які брали участь в якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: