Рішення № 119962458, 07.06.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 07.06.2024Справа № 554/9332/23 Провадження № 2/554/1237/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2024 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого - суддіБугрія В.М., при секретарі судового засіданняЯнушкевіч К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вм. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 299090100 грн. (двісті дев`яносто дев`ять мільйонів дев`яносто тисяч сто гривень 00 копійок) внаслідок системної бездіяльності Полтавського районного відділення Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з урахуванням листа прокуратури Полтавської області від 01.02.2017р. за вих. № 04/2/2-4893-16, листа прокуратури Полтавської області від 19.10.2018р. за вих. № 04/2/2-4893-16, листа прокуратури Полтавської області від 21.11.2018р. за вих. № 04/2/2-4893-16, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа №554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3229/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3232/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3230/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3861/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 10.09.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/6102/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/51/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/50/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3216/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3858/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3859/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3856/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3234/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3862/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/49/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/6103/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/53/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/4842/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/2756/2019), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/2724/2019), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3734/2019), рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року справа № 816/2309/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року справа № 816/492/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року справа №816/468/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року справа № 816/2358/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року справа № 816/1400/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року справа № 816/466/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року справа №816/2327/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року справа № 816/467/18, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 13.11.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/7371/2017) та рішення Великої палати Верховного суду справа № 916/1423/17, постанови Верховного Суду від 01 вересня 2021 року справа № 554/10055/20 (провадження № 61- 7911 св 21) та сталої практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016.

Стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 299090100 грн. (двісті дев`яносто дев`ять мільйонів дев`яносто тисяч сто гривень 00 копійок) еквіваленту 300 Біткоїнів на суму 7641300 (сім мільйонів шістсот сорок одна тисяча триста) Євро, що підтверджено сайтом Мінфін https://minfin.com.ua/currency/crypto/bitcoin/ станом на 01.10.2023р. з урахуванням листа прокуратури Полтавської області від 01.02.2017р. за вих. № 04/2/2-4893-16, листа прокуратури Полтавської області від 19.10.2018р. за вих. № 04/2/2-4893-16, листа прокуратури Полтавської області від 21.11.2018р. за вих. № 04/2/2-4893-16, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа №554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3229/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3232/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3230/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3861/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 10.09.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/6102/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/51/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/50/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3216/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3858/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3859/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3856/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3234/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3862/2017), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/49/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/6103/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/53/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 23.08.2018р.справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/4842/2018), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/2756/2019), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/2724/2019), ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 18.02.2019р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3734/2019), рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року справа № 816/2309/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року справа № 816/492/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року справа №816/468/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року справа № 816/2358/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року справа № 816/1400/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року справа № 816/466/18, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року справа №816/2327/17, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року справа № 816/467/18, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 13.11.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/7371/2017) та рішення Великої палати Верховного суду справа № 916/1423/17, постанови Верховного Суду від 01 вересня 2021 року справа № 554/10055/20 (провадження № 61-7911 св 21).

В обґрунтування позову зазначає, що факт системної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В свою чергу зазначає, що протягом 2013-2015 років гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами сім`ї ОСОБА_3 у сумі понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США. В подальшому 08.08.2015 слідчим відділенням Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальне провадження № 12015170300001109 за ознаками злочину передбачено ч.ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України. 07.12.2016 Полтавським ВП Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області за вих. №16295/115/104-2016 було надано довідку про завдання матеріальних збитків сім`ї Фисун на загальну суму 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США на які гр. ОСОБА_2 придбав 300 Біткоїнів. На вищевказані кошти гр. ОСОБА_2 , придбав 300 Біткоїнів, що зафіксовано слідчим СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , під час допиту у слідчого гр. ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 , але вказаний факт проігнорований, 300 Біткоїнів станом на 01.10.2023 Фисуну - не повернуто, які придбані за грошові кошти сім`ї Фисун, чим завдано матеріальних збитків на суму понад 299090100 грн. (двісті дев`яносто дев`ять мільйонів дев`яносто тисяч сто гривень 00 копійок).

Вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 4 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, вирок офіційно розміщений на сайті Єдиний державний реєстр судових рішень за адресою https://reyestr.court.gov.ua/Review/113709685. Згідно довідки Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 07.12.2017 за вих. № 10295/115/104-2016, ОСОБА_1 визнано потерпілим по кримінальному провадженню № 12015170300001109 (у додатках). Так вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 4 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, що свідчить про пряму бездіяльність органу досудового розслідування, Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, як структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, як відповідача по справі. Системна відкрита бездіяльність органу досудового розслідування підтверджується нижчевикладеними доказами та фактами, які підтверджені рішеннями судів та відповідними листами, адже ОСОБА_1 відстоював свої порушені права та інтереси у судах та направляв велику кількість заяв, щодо бездіяльності працівників поліції, щодо порушення розумних строків досудового розслідування, щодо відкритої бездіяльності працівників поліції (направлено понад 4 тисяч заяв), адже жодного належного заходу реагування поліцією не здійснено, що є прямим порушенням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, тому справа буде досліджена в Європейському суді з прав людини. Внаслідок незаконних, протиправних дій та бездіяльності працівників поліції, обвинувачений гр. ОСОБА_2 уник від кримінальної відповідальності, що підтверджено вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20, не відшкодовано Фисуну матеріальні збитки на суму понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США та не повернуто 300 Біткоїнів, станом на 30.09.2023.

Внаслідок бездіяльності працівників оновленої поліції, ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків в розмірі 7641300 (сім мільйонів шістсот сорок одна тисяча триста) Євро, що підтверджено сайтом Мінфін розміщеного за адресою https://minfin.com.ua/currency/crypto/bitcoin/ станом на 01.10.2023р., що є еквівалентом 300 Біткоїнів, придбаних за кошти сім`ї Фисун та не повернуті станом на 01.10.2023. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3229/2017) розміщена за адресою https://reyestr.court.gov.ua/Review/70334842 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого задоволено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1кс/554/1977/17) скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження - задоволено.

Скасовано постанову від 22.02.2017 року, винесену слідчим слідчого відділу Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП у Полтавській області Кислим А.О. про закриття кримінального провадження № 12015170300001109 від 08.08.2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України.

Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що згідно наказу ГУНП в Полтавській області № 223 від 20.02.2017 року слідчий СВ Полтавського РВП Полтавського відділу поліції Кислий А.О. з 21.02.2017 року по 06.03.2017 року перебував на курсах підвищення кваліфікації слідчих на базі представництва у м. Полтава Харківського національного університету внутрішніх справ на виконання вимог наказу Національної поліції України від 08.02.2016 року № 108 «Про організацію підвищення кваліфікації поліцейських».

Оскаржувана постанова датована 22.02.2017 року.

Таким чином, із 21.02.2017 року по 06.03.2017 року слідчий ОСОБА_5 , перебуваючи на курсах, тобто відкомандирований, не мав повноважень на прийняття процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні.

В матеріалах кримінального провадження наявні клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 16.01.2017 року, 21.02.2017 року та постанови про відмову у задоволенні даних клопотань, датовані 18.01.2017 роком та 22.02.2017 роком.

Оскільки процесуальний документ у вигляді постанови про закриття кримінального провадження від 22.02.2017 року винесено слідчим під час перебування останнього на курсах, то даний факт вказує на її незаконність та є наслідком її скасування.

Матеріали кримінального провадження №12015170300001109 надані слідчому судді у не пронумерованому вигляді, що вказує на неналежне відношення слідчого до їх оформлення та що ускладнює роботу з процесуальними документами наявними в ньому.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3230/2017) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо неприйняття рішення по клопотанню задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого ОСОБА_1 про здійснення процесуальних дій, подане 20 квітня 2017 року до Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області по кримінальному провадженню № 12015170300001109 у порядку статті 220 КПК України. Зобов`язано слідчого Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області по кримінальному провадженню № 12015170300001109 розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 20 квітня 2017 року щодо допиту ОСОБА_6 відповідно до вимог статті 220 КПК України. Станом на 30.09.2023р. ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 07.06.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1-кс/554/3230/2017) є не виконаною. Тобто головний свідок по справі не допитаний, так як ОСОБА_6 повісився чи його повісили чи довели до самогубства за Біткоїни не відомо. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2017р. справа №554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/3861/2017) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо неприйняття рішення по клопотанню задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність слідчого щодо відсутності процесуального реагування на клопотання потерпілого ОСОБА_1 про здійснення процесуальних дій, подане 29 травня 2017 року до Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області по кримінальному провадженню № 12015170300001109 у порядку статті 220 КПК України. Зобов`язано слідчого Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області по кримінальному провадженню № 12015170300001109 розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 29 травня 2017 року щодо підготовки клопотання про надання дозволу на проведення обшуку за адресою реєстрації, тимчасового проживання чи перебування ОСОБА_6 . Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.09.2018р. справа №554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/6102/2018) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Полтавського районного відділення поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області у кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 4 ст.190 КК України - задоволено частково. Зобов`язано слідчих у кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08 серпня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України встановити громадян яким ОСОБА_2 з електронного гаманця системи LIQPAY зареєстрованого на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахував (переводив) грошові кошти, які належали ОСОБА_7 ; опитати громадян, яким ОСОБА_2 з електронного гаманця системи LIQPAY зареєстрованого на ім`я ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 перерахував (переводив) грошові кошти, які належали ОСОБА_7 ; провести обшук за адресою реєстрації та інших місць тимчасового перебування ОСОБА_6 , 1978 року народження, зареєстрованого АДРЕСА_2 з метою виявлення знарядь та засобів вчинення злочину. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа №554/12566/15к (провадження №1-кс/554/51/2018) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст.303 КПК України задоволено частково. Зобов`язано слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст.220 КПК України розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 20.04.2017 року про вчинення певних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08.08.2015 року, а саме: про допит ОСОБА_6 , 1978 р.н., адреса реєстрації АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , який мешкає разом з гр. ОСОБА_2 з приводу отримання ним грошових коштів, картковий рахунок відкритий в АБ «Приватбанк» на його ім`я, банківська картка № НОМЕР_1 на яку за вказівкою гр. ОСОБА_2 періодично перераховувались грошові кошти та який можливо є спільником гр. ОСОБА_2 , щодо заволодіння грошовими коштами у сумі 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США та допит ОСОБА_6 з приводу надання нотаріального доручення гр. ОСОБА_2 щодо зняття готівки в АТ «ПриватБанк» з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_6 ; про результати розгляду якого повідомити ОСОБА_1 . Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа №554/12566/15к (провадження №1-кс/554/50/2018) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст.303 КПК України - задоволено частково. Зобов`язано слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст.220 КПК України розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 20.04.2017 року про вчинення певних дій у кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08.08.2015 року, а саме: про звернення з клопотанням до прокурора на погодження щодо проведення обшуку за адресою реєстрації та інших місць тимчасового проживання чи перебування гр. ОСОБА_6 , 1978 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та тимчасових перебувань в АДРЕСА_1 та в подальшому до слідчого судді, про результати розгляду якого повідомити ОСОБА_1 . Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2018р. справа №554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/6103/2018) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого - задоволено частково. Зобов`язано Полтавського РВП Полтавського ГУНП в Полтавській області вчинити певну дію розглянути подане 02.07.2018 року клопотання ОСОБА_1 та прийняти процесуальне рішення, відповідно до вимог ст. 220 КПК України. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 08.02.2018р. справа №554/12566/15-к (провадження №1-кс/554/53/2018) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області в порядку ст. 303 КПК України - задоволено частково. Встановлено розумний строк для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, встановивши 3-х місячний строк з моменту надходження матеріалів кримінального провадження до органу досудового слідства. Станом на 05.10.2023 ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 13.11.2017р. справа № 554/12566/15-к (провадження № 1- кс/554/7371/2017) є не виконаною, що підтверджено вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа №545/3264/20 гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України - звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ст. 190 ч. 4 КК України гр. ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. По вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_1 визнаний потерпілим. Скаржник вказує, що його клопотання, подані органам слідства не розглядаються, що вказує на не бажання на проведення ряду слідчих дій направлених на встановлення істини, з`ясування всіх обставин справи та прийняття законного та неупередженого рішення. 13.11.2017 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави встановлено строк досудового розслідування у три місяці. Дана ухвала виконана не була. 13.02.2018 року заступником начальника СВ Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області Нездійминогою В.М. була винесена оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку із відсутністю в діях складу кримінального правопорушення 18.04.2018 року ухвалою Октябрського районного суду постанова про закриття кримінального правопорушення скасована. На даний час досудове розслідування не закінчено, слідчим не вчиняється жодних необхідних процесуальних слідчих дій, необхідних для встановлення істини по справі. Внаслідок системної бездіяльності начальника СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_8 , як слідчого у кримінальному провадженні №12015170300001109, гр . ОСОБА_2 уник кримінальної відповідальності, що підтверджено вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа №545/3264/20. Гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 1, 190 ч. 2 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження. За ст. 190 ч. 4 КК України гр. ОСОБА_2 визнано невинним та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Внаслідок бездіяльності начальника СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_8 , як слідчого у кримінальному провадженні №12015170300001109, ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків в розмірі на суму понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США та 300 Біткоїнів на суму 7641300 (сім мільйонів шістсот сорок одна тисяча триста) євро.

Внаслідок бездіяльності старшого слідчого СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області майора поліції ОСОБА_9 по кримінальному провадженні №12015170300001109, ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків в розмірі на суму понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США та 300 Біткоїнів на суму 7641300 (сім мільйонів шістсот сорок одна тисяча триста) євро. Досудове розслідування даного кримінального провадження проводилось тривалий час, ухвалами слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави встановлювався процесуальний строк досудового розслідування, визнавалась бездіяльність слідчого щодо тривалого досудового розслідування, скасовувалася постанова про закриття вказаного кримінального провадження, що викликає у заявника сумніви в неупередженості та об`єктивності слідчого ОСОБА_10 .

Внаслідок системної бездіяльності заступника начальника СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області Нездійминоги В.М., як слідчого у кримінальному провадженні №12015170300001109. Гр. ОСОБА_2 уник кримінальної відповідальності, що підтверджено вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023 р. справа №545/3264/20 гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.190 ч.1, 2 190 КК України звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, закривши в цій частині кримінальне провадження.

За ст.190 ч.4 КК України гр. ОСОБА_2 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Внаслідок бездіяльності заступника начальника СВ Полтавського РВП ПВП ГУНП в Полтавській області Нездійминоги В.М., як слідчого у кримінальному провадженні №12015170300001109, ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків в розмірі на суму понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США та 300 Біткоїнів на суму 7641300 (сім мільйонів шістсот сорок одна тисяча триста) євро. З огляду на ефективність, об`єктивність та всебічність досудового розслідування кримінального провадження №12015170300001109, вважає, що його розслідування не відповідає вимозі ефективності, що підтверджено вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023 р. справа №545/3264/20, яким обвинуваченого гр. ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 4 КК України гр. ОСОБА_2 , визнано невинуватими та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

На чисельні звернення позивача (понад одну тисячу заяв) щодо необхідності активізації досудового розслідування в КП №12015170300001109, надавалися виключно формальні відповіді, ігноруючи його законні вимоги, що є неприпустимим фактом. Внаслідок ряду незаконних дій та бездіяльності Полтавського районного відділення Полтавського відділу поліції, як структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - відповідач по справі, позивач ОСОБА_1 був вимушений відстоювати у сотнях судових засідань свої порушені права та інтереси, з направленням в подальшому понад 2-3 тисяч звернень з метою дотримання розумних строків досудового розслідування, вжиття всіх необхідних заходів досудового розслідування на прийняття кінцевого, законного та неупередженого рішення, викорінення бездіяльності, халатності та завуальованих проявів корупції з оновленої, реформованої поліції, але належні заходи реагування відсутні, що є прямим порушенням ст. 6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з тим, що позивач являється особою з інвалідністю 2-ї групи та якому заборонені психо - емоційні навантаження та стреси, права ОСОБА_1 системно порушуються працівниками поліції, внаслідок чого позивач переніс стреси та хвилювання внаслідок відсутності повноцінного національного захисту, моральних знущань зі сторони працівників поліції, які постійно насміхались з позивача та погрожували фізичною розправою. Тому з`явились сильні головні болі, переживання та хвилювання за своє життя та здоров`я, адже ОСОБА_1 , боячись за своє життя змінив постійне місце проживання, боячись реалізації погроз у вигляді фізичної розправи від працівників поліції чи їх спільників.

Позивачу ОСОБА_1 завдано моральних збитків на суму 299090100 грн. (двісті дев`яносто дев`ять мільйонів дев`яносто тисяч сто гривень 00 копійок) внаслідок системної бездіяльності оновленої та реформованої поліції.

Позивач просив позов задовольнити повністю з підстав зазначених у ньому. Ухвалою суду від 09.10.2023 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує з підстав зазначених у ньому. 06 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ГУНП у Полтавській області, в якому зазначили, що у своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок системної бездіяльності Полтавського районного відділення Полтавського відділу поліції ГУНП в Полтавській області йому завдано моральну шкоду на суму 299090100 грн. В указаномукримінальному провадженні використано всінадані закономповноваження зметою забезпеченняповного,всебічного таоб?єктивного досудовогорозслідування урозумні строки ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт протиправних діянь Головного управління Національної поліці в Полтавській області та жодних доказів в обгрунтування наявності моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, за змістом даної норми шкода, завдана злочином, відшкодовується особою, винною у вчиненні такого злочину. З доводів, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 , можна припустити, що визначена матеріальна шкода завдана вчиненим відносно нього злочином.

Однак, очевидно, що у такому випадку причинно - наслідковий зв?язок між завданою позивачу шкодою та діями ГУНП в Полтавській області щодо бездіяльності слідчих та довготривалого на думку позивача досудового розслідування відсутній.

Позивачем ненадано належнихта допустимихдоказів напідтвердження спричиненняйому рішеннямичи бездіяльністюпосадових осібГУНП вПолтавській областіморальної шкоди,яка згідноз частиноюдругою статті23ЦК Україниполягає уфізичному болюта стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв?язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я;душевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв?язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім?ї чиблизьких родичів;душевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв?язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна;приниженні честіта гідностіфізичної особи,а такожділової репутації. Відповідно до п. 9 Постанови №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Таким чином, вказана норма встановлює повноваження суду щодо визначення розміру моральної шкоди. Однак, слід враховувати те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

Суд, зокрема, повинен з?ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, не встановлення рішенням протиправності дій, бездіяльності або незаконності рішень конкретного державного органу, причинно-наслідкового зв?язку, а також вини, не утворює правових підстав для відшкодування шкоди. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.05.2024 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогамист.10 ЦПК Українипередбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що протягом 2013-2015 років гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами сім`ї ОСОБА_3 у сумі понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США. В подальшому 08.08.2015 слідчим відділенням Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальне провадження № 12015170300001109 за ознаками злочину передбачено ч.ч. 1, 2, 4 ст. 190 КК України. 07.12.2016 Полтавським ВП Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області за вих. №16295/115/104-2016 було надано довідку про завдання матеріальних збитків сім`ї Фисун на загальну суму 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США на які гр. ОСОБА_2 придбав 300 Біткоїнів. На вищевказані кошти гр. ОСОБА_2 , придбав 300 Біткоїнів, що зафіксовано слідчим СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , під час допиту у слідчого гр. ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 , але вказаний факт проігнорований, 300 Біткоїнів станом на 01.10.2023 Фисуну - не повернуто, придбані за грошові кошти сім`ї Фисун чим завдано матеріальних збитків на суму понад 299090100 грн. (двісті дев`яносто дев`ять мільйонів дев`яносто тисяч сто гривень 00 копійок).

Вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20 гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 4 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Згідно довідки Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області від 07.12.2017 за вих. №10295/115/104-2016, ОСОБА_1 визнано потерпілим по кримінальному провадженню № 12015170300001109 (у додатках). Так вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023 р. справа № 545/3264/20 гр. ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 190 ч. 4 КК України визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, що свідчить про пряму бездіяльність органу досудового розслідування, Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, як структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області, як відповідача по справі. Системна відкрита бездіяльність органу досудового розслідування підтверджується нижчевикладеними доказами та фактами, які підтверджені рішеннями судів та відповідними листами, адже ОСОБА_1 відстоював свої порушені права та інтереси у судах та направляв велику кількість заяв, щодо бездіяльності працівників поліції, щодо порушення розумних строків досудового розслідування, щодо відкритої бездіяльності працівників поліції (направлено понад 4 тисяч заяв), адже жодного належного заходу реагування поліцією не здійснено, що є прямим порушенням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, тому справа буде досліджена в Європейському суді з прав людини. В наслідок незаконних, протиправних дій та бездіяльності працівників поліції, обвинувачений гр. ОСОБА_2 уник від кримінальної відповідальності, що підтверджено вироком Полтавського районного суду від 20.09.2023р. справа № 545/3264/20, не відшкодовано Фисуну матеріальні збитки на суму понад 10500 (десять тисяч п`ятсот) доларів США та не повернуто 300 Біткоїнів, станом на 30.09.2023.

Внаслідок бездіяльності працівників поліції, ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків в розмірі 7641300 (сім мільйонів шістсот сорок одна тисяча триста) євро, що є еквівалентом 300 Біткоїнів, придбаних за кошти сім`ї Фисун та не повернуті станом на 01.10.2023.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порядок оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, слідчого чи прокурора під час досудового розслідування визначено приписами глави 26 КПК України.

Положеннями п.1 ч.1 ст.303 КПК України визначено право заявника, потерпілого, підозрюваного подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій у визначений цим Кодексом строк.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора подаються впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення, що передбачено ч.1 ст.304 КПК України. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами ст.307 КПК України. Така ухвала слідчого судді може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги.

Надані позивачемматеріали немістять доказів,із якихвбачається,що увстановленому законодавствомпорядку діїабо бездіяльністьпосадових осібГУНП вПолтавській областівизнавались неправомірними, Державної казначейської служби України, а відтак відсутні підстави для висновку про доведеність відповідних тверджень позивача.

Протиправність дій слідчих не є предметом розгляду даної справи та взагалі не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №236/893/17 зазначено, що вимоги про визнання незаконними дій органів досудового розслідування у кримінальних провадженнях має вирішуватися за правилами КПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №641/8857/17 зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач належним чином не обґрунтував та не довів належними та допустимими доказами протиправності дій працівників прокуратури Харківської області щодо нього.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №345/4225/18).

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах підлягає задоволенню позов про відшкодування шкоди, якщо: шкода завдана у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, зокрема у випадку незаконного перебування під слідством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №552/1021/16-ц) незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №236/893/17), незаконного позбавлення волі (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №516/143/15-ц); вилучене у позивача майно повністю (постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №569/4199/15-ц, від 29.01.2020 у справі №201/18305/17-ц) або частково втрачено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17) органом відповідальним за його схоронність. У даному випадку шкода відшкодовується у розмірі фактично втраченого майна.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Більше того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 по справі №916/1423/17: «….. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом частина друга статті 1177 ЦК України)....

.... Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими.

У 2005 році Україна підписала Європейську конвенцію про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року (не була ратифікована). Втім, ця Конвенція передбачає обов?язок Держави щодо виплати компенсації не всім потерпілим від злочину, а лише фізичним особам - жертвам насильницьких злочинів.

… Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргумент скаржника про помилкове незастосування судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Суди попередніх інстанцій правильно спростували посилання позивача на норми цього Закону як на підставу відшкодування шкоди. Закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб....».

Крім того, згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 саме при розгляді кримінальної справи суд зобов?язаний на основі всебічного, повного й об?єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв?язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано пі повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад правопорушення, є підставою для відмови у позові.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача. Таким чином, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

До даних правовідносин позивачем безпідставно застосовано ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон містить виключний перелік підстав для відшкодування моральної шкоди до якого розслідування кримінального провадження та скасування судом постанов слідчого про його закриття не відноситься. Також, зазначений Закон не застосовується для розрахунку відшкодування моральної шкоди з інших, ніж передбачених ним підстав.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування моральної шкоди відносяться до деліктних зобов`язань.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювача.

Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі ст. 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Водночас, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загально визначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту ухвал суду не вбачається встановлення вчинення саме відповідачем у справі ГУНП в Полтавській області та будь-якими іншими особами неправомірності дії (бездіяльності) відносно позивача та наявності вини, натомість вони діяли в спосіб, прямо передбачений Законом.

З положень ст. 82 ЦПК України вбачається, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних, господарських чи кримінальних справ.

Також, із положень ч. 2 ст. 307 КПК України вбачається - ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Тобто процедура розгляду скарги та форма прийнятого слідчим суддею рішення не передбачає встановлення у ньому протиправності поведінки та вини органу досудового розслідування (елементів (складових) деліктної відповідальності).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Як свідчить тлумачення статті 1176 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності умов для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК).

Аналогічний висновок про застосування статей 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України зроблено Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-440цс16.

Пунктами 3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь моральну шкоду у розмірі 299090100 гривень, завданої неправомірними діями та бездіяльністю працівниками ГУНП в Полтавській області, Державної казначейської служби України, ніяким чином не мотивуючи заподіяння йому шкоди саме в такому значному розмірі, не надаючи зовсім ніяких розрахунків і відповідно доказів заподіяння шкоди саме в такому розмірі.

Суд вважає, що позивач не надав доказів того, що йому завдано моральної шкоди працівниками ГУНП в Полтавській області, Державної казначейської служби України, а також доказів того, що їх діяння були протиправними внаслідок неналежного виконання ними покладених на них трудових чи службових обов`язків.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 та Бюджетного кодексу України Казначейство України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є державним органом та самостійною юридичною особою, має самостійні кошториси видатків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, а не Державного бюджету України.

Кошти державного бюджету належать на праві власності Державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга ст. 2 ЦК України). Згідно зі статтями 170, 176 Цивільного кодексу України Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій при здійсненні ними своїх повноважень, рівно як державні органи не відповідають по зобов`язаннях Держави. Тобто, Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди Державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 року в справі № 910/23967/16).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб?єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на Державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явиш. заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних. психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (Постанова ВС КЦС від 22.11.2018 у справі № 158/2689/16-ц).

Тобто, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачами моральної шкоди саме в зазначеному розмірі, який є, доречі, безпрецедентно значним.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Так,позивачем ненадано доказівна підтвердженняперенесених моральних знущань зі сторони працівників поліції, які, з його слів, постійно насміхались з позивача та погрожували фізичною розправою, причинно - наслідкові зв`язки з появою сильних головних болів, переживання та хвилювання за своє життя та здоров`я. ОСОБА_1 не довів, що саме з цих підстав, боячись за своє життя змінив постійне місце проживання, боячись реалізації погроз у вигляді фізичної розправи від працівників поліції чи їх спільників.

Проте, належних та допустимих доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди незаконними діями Держави в особі органів ГУНП в Полтавській області, Державним казначейством України до матеріалів справи позивачем не додано.

З огляду на зазначене, необґрунтованими є посилання ОСОБА_1 на те, що сам факт винесення ухвал слідчим суддею, його звернення до різних установ є доказом заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди та підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки це було правом позивача та законною реакцією Державних органів на його звернення в спосіб, прямо передбачений Законом.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено та не надано належних доказів, що підтверджували б отримання ОСОБА_1 моральної шкоди та стягнення матеріальної шкоди, спричиненої працівниками ГУНП в Полтавській області, Державної казначейської служби України.

Керуючись ст.ст. 12, 81,130,131, 141, 212, 229, 263, 354, 430 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцяти-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, місцезнаходження - 36014, місто Полтава, вулиця Пушкіна, будинок №83, код ЄДРПОУ 40108630;

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: м.Київ, вул.Бастіонна, 6, Код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя В.М.Бугрій