Постанова № 119961, 21.08.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"21" серпня 2006 р. Справа № 2/190а

09 год. 07 хв.

За позовом: відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

14017, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

до сільського фермерського господарства «Мандрико»

15525, Чернігівський р-н, с. Товстоліс, вул. Дружби, 42

про стягнення 1530 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Секретар Фетисова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: заст. нач. відділу Семешко Г.А. (11.07.2006р.), начальник відділу Зайковська М.В. (09.08.2006р.), гол. спеціаліст Ковтун Л.В. (21.08.2006р.)

від відповідача: директор Мандрико А.В. (09.08.2006р.), уповноважений представник Мандрико В.М. (21.08.2006р.)

Заявлено позов про стягнення з відповідача 1530 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2005 році.

У судовому засіданні позивачем позов підтриманий.

Представники відповідача у судових засідання 09.08.2006р. та 21.08.2006р. позов визнали.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Згідно з ст. 51 КАСУ відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково.

При цьому його дії не суперечать закону, не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” , в діючій в 2005 році редакції, (надалі Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону із змінами внесеними Законом України № 2505-IV від 25.03.2005р. підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштуванні інвалідів за 2005 рік, що підписаний керівником відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства складала 10 осіб, з них інвалідів не було.

За повідомленням чернігівського районного центру зайнятості від 17.08.2006р. № 743 вакансії для інвалідів ФГ “Мандрико” в 2005 році не давали.

Таким чином відповідач не вжив залежних від нього заходів для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом та не може бути звільненим від сплати штрафних санкцій (ст. 218 ГК України).

Невиконання нормативу становить 1 робоче місце. Розмір штрафних санкцій складає 1730 грн. Відповідачем сплачено 200 грн., підлягає стягненню 1530 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають доходи що отримуються відповідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 51, 112, 136, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з сільського фермерського господарства ”Мандрико” (Чернігівський р-н, с. Товстоліс, вул. Дружби, 42 (р/р 26004005521 в Полікомбанку, МФО 353100, код 24889480) на користь Державного бюджету України (Державний бюджет Чернігівського району, банк отримувача –УДК у Чернігівській області, рахунок 31211230600522, МФО 853592, код 22826386) 1530 грн. штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою

особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя С.І. Михайлюк

У повному обсязі постанова виготовлена 21.08.2006р.