Рішення № 119959705, 25.06.2024, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2024 року м. Чернігів справа № 927/392/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04412354) 16512, м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області, вул. Ющенка, 30 (baturin-mrada@ukr.net) 16500, м. Бахмач Чернігівської області, вул. Героїв України, 45 (адреса представника - адвоката Антоненка Ігора Євгенійовича (РНОКПП НОМЕР_1 )) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (код 08351733) 14000, м. Чернігів, вул. О.Молодчого, 17 14007, м. Чернігів, вул. В.Дрозда, 19 про стягнення 266 698 грн 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про відшкодування 266 698,57 грн витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу за період жовтень - грудень 2023 року згідно Договору № 237 про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу від 07.02.2023.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо відшкодування відповідних витрат.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2024 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 29.04.2024 була направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 29.04.2024 22:19.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 29.04.2024 є такою, що отримана відповідачами 30.04.2024.

13.05.2024 від відповідача у встановлений строк надійшов відзив на позовну заяву №565/1467 від 09.05.2024 в якому він проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до п.2.2 Договору сума договору на оплату послуг за спожитий природний газ та розподіл природного газу становить 379649,91грн, що загальна сума відшкодованих відповідачем витрат за спожитий газ та розподіл природного газу становить 379649,91 грн. Крім того, відповідач вказав, що КЕВ м. Чернігів є державною установою, яка фінансується з Державного бюджету України. Здійснення відшкодування за послуги надані у 2023 році без достатніх правових підставі (додаткова угода до договору на суму 266 698,57 грн не укладалась) є неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

23 травня 2022 року між Батуринською міською радою (Балансоутримувач), військовою частиною НОМЕР_2 (Користувач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (Платник) було укладено договір № 6 на спільне безоплатне користування нерухомим майном, відповідно до умов якого Балансоутримувач надає Користувачу можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном комплексом будівель, а саме:

приміщення: комплекс будівель загальною площею 3134,0 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 ;

приміщення: комплекс будівель площею 564,7 м2, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3.2 Договору № 6, Платник зобов`язався відшкодувати балансоутримувачу всі витрати на комунальні послуги, які були отримані Користувачем за час дії цього Договору.

Згідно п. 3.4 Договору № 6, підставою для відшкодування Платником за Користувача комунальних послуг є виставлені балансоутримувачем рахунки. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач зобов`язаний виставити рахунки Платнику за надані комунальні послуги.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 6, Платник зобов`язаний укласти із Балансоутримувачем договори на відшкодування вартості комунальних послуг та енергоносіїв.

Згідно п. 8.3 Договору № 6, Платник зобов`язаний відшкодувати Балансоутримувачу вартість комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих користувачем у процесі виконання цього Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору № 6, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 10.1 Договору № 6, дія Договору розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 27.04.2022 року.

У разі відсутності заяви від Користувача про припинення чи дострокове розірвання Договору, дія Договору продовжується на той самий строк, на який було укладено і на тих самих умовах (п. 10.4 Договору № 6).

07.02.2023 між Батуринською міською радою (Власник будівлі) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (Платник) укладено Договір № 237 про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу, предметом якого є відшкодування витрат за спожитий природній газ та розподіл природного газу, користувачем яких є військова частина НОМЕР_2 , що розміщується за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

Згідно п. 1.2 Договору № 237, відшкодування витрат за спожитий природний газ здійснюється згідно показників лічильника та розподіл природного газу відповідно до рахунків нарахованих постачальником в комплексі будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3134,0 м2; АДРЕСА_2 . Загальною площею 564,7 м2.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 237, відшкодування витрат проводиться в зв`язку з виконанням умов договору № 6 від 23.05.2022 року на спільне безоплатне користування нерухомим майном, що належить Батуринській міській раді та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів.

Вартість витрат на відшкодування послуг за спожитий природній газ визначається відповідно до показників лічильників № 001255, № 0420175, № 1010196 та розподіл природного газу, відповідно до рахунків постачальної організації АТ «Оператор ГС «Чернігівгаз» (п. 2.1 Договору № 237).

Згідно п. 2.2 Договору № 237, сума договору на оплату послуг за спожитий природний газ та розподіл природного газу у 2023 році становить 354 842,00 грн.

Відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу платником послуг здійснюється згідно виставлених рахунків та актів про надання послуг (п. 3.1 Договору № 237 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору № 237, Договір діє до 31.12.2023 року включно і набирає чинності з дня його підписання та розповсюджуються на правовідносини, що склалися з 01.01.2023 року.

При відсутності заяв в однієї із сторін про припинення або внесення змін до Договору після припинення строку дії протягом місяця договір вважається продовженим на той строк і на тих умовах, які передбачені цим договором (п. 7.5 Договору № 237).

31.05.2023 між Батуринською міською радою та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 237 про відшкодування витрат за спожитий природній газ та розподіл природнього газу, якою збільшено обсяг закупівлі послуг на 5588,2 м3 на 24 807,91 грн. Таким чином сума закупівлі становить 379 649,91 грн.

На підставі Акту надання послуг № 237/4 від 31.10.2023 відповідачу виставлено рахунок на оплату № 237/4 від 31.10.2023 на загальну суму 147,83 грн (відшкодування за спожитий газ у жовтні 2023 року за адресою АДРЕСА_1 в сумі 107,43 грн; відшкодування за спожитий газ у жовтні 2023 року за адресою АДРЕСА_2 в сумі 23,67 грн; відшкодування за розподіл газу у жовтні 2023 року в сумі 16,73 грн).

На підставі Акту надання послуг № 237/5 від 30.11.2023 відповідачу виставлено рахунок на оплату № 237/5 від 30.11.2023 на загальну суму 118 031,55 грн (відшкодування за спожитий газ у листопаді 2023 року за адресою АДРЕСА_1 в сумі 99 060,13 грн; відшкодування за спожитий газ у листопаді 2023 року за адресою АДРЕСА_2 в сумі 18 971,42 грн).

На підставі Акту надання послуг № 237/6 від 27.12.2023 відповідачу виставлено рахунок на оплату № 237/6 від 27.12.2023 на загальну суму 148 519,19 грн (відшкодування за спожитий газ у грудні 2023 року за адресою АДРЕСА_1 в сумі 121 371,14 грн; відшкодування за спожитий газ у грудні 2023 року за адресою АДРЕСА_2 в сумі 27 148,05 грн).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не відшкодував вартість послуг з постачання та розподілу природного газу на загальну суму 266 698,57 грн.

Позивач звертався до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів із заявою-претензією від 20.02.2024 року вих. №03-11/184 про необхідність відшкодування витрат за спожитий природній газ і розподіл природного газу за період з жовтня по грудень 2023 року з наданням відповідних підтверджуючих документів щодо використання газу в зазначений період.

Відповіддю від 13.03.2024 року вих.№ 565/687 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів відмовив Батуринській міській раді у відшкодування витрат за спожитий природній газ за період з жовтня по грудень 2023 року, посилаючись на те, що він виконав умови договору № 6 на спільне безоплатне користування нерухомим майном від 23.05.2022 року.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором на спільне безоплатне користування нерухомим майном № 6 від 23.05.2022 та передав у користування військової частини НОМЕР_2 визначене договором майно згідно Акту приймання-передачі майна на спільне безоплатне користування від 27.04.2022.

Відповідач свої зобов`язання щодо відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу за період жовтень-грудень 2023 року не виконав. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 266 698,57 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача проти позову судом не прийняті до уваги, оскільки відповідач посилається на здійснення платежів по відшкодуванню вартості спожитого природного газу та розподілу газу за період з березня по червень 2023 року, що не є предметом спору. Посилання відповідача на те, що сума договору № 237 від 07.02.2023 на оплату послуг за спожитий природний газ та розподіл природного газу становила 379 649,91 грн і будь-які інші платежі не передбачені договором є безпідставними, оскільки відповідно до п. 2.1, 3.1 вказаного договору вартість витрат на відшкодування послуг за спожитий природний газ визначається відповідно до показів лічильника, а розподіл природного газу відповідно до рахунків постачальника і відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу платником послуг здійснюється згідно виставлених рахунків та актів про надання послуг.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та своєчасно не здійснив відшкодування витрат, передбачених умовами укладеного між сторонами договору, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 266 698,57 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 4000,48 грн (1,5% *266698,57 грн).

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн.

Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1,30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: Договір №4-03/24 про надання правової допомоги від 19.03.2024, Акт приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2024 та платіжну інструкцію №15/04/2024 від 18.04.2024 на суму 5000 грн.

Відповідно до п.1.1. Договору №4-03/24 про надання правової допомоги від 19.03.2024, укладеного між Батуринською міською радою та адвокатом Антоненко І.Є., адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в усіх судах України щодо захисту інтересів Батуринської міської ради у справі про неналежне виконання умов договору № 237 про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу від 07.02.2023 року.

Відповідно до п.4.1 договору за послуги, визначені у п.1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату за надання правничої допомоги гонорар у фіксованому розмірі 5000 грн.

15.04.2024 адвокат та клієнт підписали Акт приймання-передачі послуг на виконання Договору №4-03/24 від 19.03.2024, в якому визначили, що витрати на професійну правничу допомогу склали 5000 грн, в т.ч. зустріч з клієнтом, з`ясування обставин справи, консультація, аналіз наданих клієнтом документів, узгодження правової позиції - 750 грн, складання позовної заяви - 3750 грн, ксерокопіювання документів, направлення примірника позову з додатками відповідачу - 500 грн.

Згідно платіжної інструкції №15/04/2024 від 18.04.2024 клієнт перерахував адвокату 5000 грн.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до суми витрат на правничу допомогу суму 500 грн - ксерокопіювання документів, направлення примірника позову з додатками відповідачу, оскільки вказані дії не є професійною правничою допомогою в розумінні зазначених вище норм процесуального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/392/20.

З огляду на викладене суд, враховуючи доцільність понесених позивачем витрат, з урахуванням обсягу наданої послуги, дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Керуючись ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про стягнення 266 698,57 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (вул. Володимира Дрозда, 19, м. Чернігів, 14007, код ЄДРПОУ 08351733) на користь Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області (код 04412354, 16512, м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області, вул. Ющенка, 30) 266 698,57 грн заборгованості, 4000,48 грн судового збору та 4 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2024.

Суддя А.С.Сидоренко