Рішення № 119958856, 25.06.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.24 Справа № 917/1046/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/1046/22

за позовною заявою Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Фонду державного майна України

до Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

Громадської організації Товариство сприяння обороні Україні (ТСО України)

Полтавського обласного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України

Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава

про визнання недійсними рішень, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та витребування майна

За участю представника заявника (ТОВ Спортивний клуб Полтава) - Сліпченко Ю.А.; інші учасники справи не з`явилися

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 917/1046/22, в якій прохає стягнути з Полтавської обласної прокуратури 29000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі (т.5 а.с.121-125).

Заявник у заяві від 06.06.2024 (т.5 а.с.171-173) прохає врахувати, що у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат було допущено описку вказано про Договір про надання правової допомоги від 26 серпня 2022 року, при цьому вірним є посилання на Договір про надання правової допомоги від 25 жовтня 2022 року, копія якого міститься у матеріалах справи № 917/1046/22, і додавалась до відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 29.04.2024 (том 5, а.с. 139) суд призначив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава про стягнення судових витрат у справі до розгляду у судове засідання.

Ухвалою від 06.06.2024 (том 5, а.с. 161) суд призначив судове засідання на 25.06.2024.

Вказана ухвала суду надсилалась сторонам, зокрема:

Полтавській обласній прокуратурі в електронний кабінет підсистеми Електронний суд (довідка про доставку електронного листа від 06.06.2024, том 5, а.с. 162);

позивачу в його електронний кабінет підсистеми Електронний суд (довідка про доставку електронного листа 06.06.2024, том 5, а.с. 168);

відповідачам - виконавчому комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Полтавському обласному спортивно-технічному клубу Товариства сприяння обороні України, Товариству з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава через систему «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку 06.06.2024 ухвали по системі Електронний суд (том 5, а.с. 163-166);

відповідачу - Громадській організації Товариство сприяння обороні Україні (ТСО України) - засобами поштового зв`язку на його юридичну адресу (том 5, а.с. 161), представнику Громадської організації Товариство сприяння обороні Україні (ТСО України) через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку 06.06.2024 ухвали по системі Електронний суд (том 5, а.с. 166).

Відповідно до п. 2 та п. 3 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, ухвала від 06.06.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, часта місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

До Господарського суду Полтавської області звернувся з позовом Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Громадської організації Товариство сприяння обороні Україні(ТСО України), Полтавського обласного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава з вимогами про:

1) визнання недійсним рішення виконавчого комітету Щербанівської сільської ради від 27.11.2003 № 220 Про оформлення права колективної власності на будівлю обласного спортивно-технічного клубу (ОСТК), споруду мототреку, склад ПММ, складські приміщення і вбиральню в с. Розсошенці по вул. Комарова, 1 за Товариством сприяння оборони України;

2) визнання недійним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 883164 від 09.12.2003 на об`єкти нерухомості загальною площею 1931,9 кв.м., а саме: будівлю Полтавського ОСТК, А5, склади, Б, В, вбиральні Г, Д, мототрек, І за адресою вул. Комарова, 1, с. Розсошенці за Товариством сприяння оборони України, яке видано Щербанівською сільською радою;

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.03.2021, укладеного між Полтавським обласним спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава;

4) скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі, будівлю Полтавського ОСТК А-5, Б, Б1, Д загальною площею 1940,2 кв.м., за адресою: вул. Комарова, 1, с. Розсошенці, Полтавський район, за Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава (код ЄРДПОУ 4334003) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Гофман Е. Л. №57410929 від 01.04.2021, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава (код ЄРДПОУ 4334003) на нерухоме майно нежитлові будівлі, будівлю Полтавського ОСТК А-5, Б, Б1, Д загальною площею 1940,2 кв.м., за адресою: вул. Комарова, 1, с. Розсошенці, Полтавський район (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2202753453240);

5) визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 04057468) права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею у 1940,2 кв.м., а саме: будівлю Полтавського ОСТК А-5, Б, Б1, Д загальною площею 1940,2 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2202753453240) та витребувати його від Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава (код ЄРДПОУ 4334003) на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 04057468).

Ухвалою від 29.09.2022 (том 1, а.с. 154-155) суд відкрив провадження у справі № 917/1046/22 за цим позовом та призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження

Господарський суд Полтавської області за результатом розгляду справи № 917/1046/22 прийняв рішення від 19.04.2023 (том 3, а.с. 27-46) про відмову у позові повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 (том 4, а.с. 62-69) рішення Господарського суду Полтавської області в цій справі залишено без змін.

Верховний Суд ухвалою від 12.12.2023 (том 5, а.с. 97-112) закрив касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 і рішення Господарського суду Полтавської області від 19.04.2023 у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В ч. 1 - ч. 3 ст. 124 ГПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 2, ч. 4 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Полтава» навів суду розрахунок судових витрат на професійну правову допомогу, що були понесені ним у цій справі, в сумі 29 000,00 грн (том 2, а.с. 36-55) та прохав їх відшкодувати.

У заяві від 23.04.2026 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Полтава» прохає стягнути 29000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі з Полтавської обласної прокуратури.

В підтвердження факту понесення відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивний клуб «Полтава» судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката до відзиву були надані:

копія договору про надання правової допомоги від 25.10.2022, укладений між відповідачем (ТОВ «Спортивний клуб «Полтава», клієнт) та Приватним підприємством «Адвокатське бюро Юрія Сліпченка» (том 2, а.с. 56),

ордер на надання правничої допомоги серія ВІ № 1109501 від 26.10.2022 (том 2, а.с. 4), виданий Приватним підприємством «Адвокатське бюро Юрія Сліпченка» адвокату Сліпченку Юрію Анатолійовичу,

акт приймання-передачі правової допомоги від 02.11.2022 (том 2, а.с. 58),

звіт про роботу адвоката станом на 02.11.2022 (том 2, а.с. 59),

копія платіжного доручення № 509 від 03.11.2022 на суму 29 000,00 грн оплати згідно акту приймання-передачі правової допомоги від 02.11.2022 за договором про надання правової допомоги від 25.10.2022 (том 2, а.с. 60).

Право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Сліпченко Ю. А. підтверджено свідоцтвом № 308 від 05.10.1999 (том 2, а.с. 57).

Відповідно до п. 2.1 договору від 25.10.2022 Адвокатське бюро через адвоката Сліпченка Юрія Анатолійовича представляє інтереси Клієнта у справі № 917/1046/22 за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Фонду державного майна України до Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, Громадської організації Товариство сприяння обороні Україні(ТСО України), Полтавського обласного спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава про визнання недійсним рішень, свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та витребування майна.

За п. 2.2 договору від 25.10.2022 для виконання доручення, передбаченого п. 2.1 цього договору Адвокат надає Клієнту комплексну правову допомогу з консультації Клієнта і узгодження з ним правових позицій, підготовки та подачі відзиву на позовну заяву, інших процесуальних документів, представництва в Господарському суді Полтавської області, а також у разі необхідності у Східному апеляційному господарському суді, Верховному Суді.

Клієнт сплачує на поточний рахунок Адвокатського бюро гонорар відповідно до кількості витраченого Адвокатом часу на ведення справи виходячи із ставки в розмірі 1000,00 грн за годину роботи Адвоката, однак загальний розмір гонорару не буде перевищувати 50 000,00 грн за проведення консультацій, підготування процесуальних документів (у тому числі вивчення документів, аналіз нормативно-правових актів, аналіз судової практики, визначення правових позицій, складання процесуальних документів) та представництво Клієнта в суді (п. 5.1 договору від 25.10.2022).

Згідно з п. 5.2 договору від 25.10.2022 Клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар на підставі цього договору, рахунку Адвокатського бюро та акту приймання-передачі робіт протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі робіт.

У Звіті про роботу адвоката над завданням Клієнта станом на 02.11.2022 (том 2, а.с. 59) сторони визначили опис виконаних робіт та їх вартість, зокрема:

- проведення консультацій щодо позовної заяви (1 год) 1000,00 грн;

- підготовка відзиву на позовну заяву (28 год), у тому числі: вивчення документів, наданих Клієнтом (3 год), аналіз нормативно-правових актів (3 год), аналіз судової практики (3 год), визначення правових позицій (1 год), складання відзиву на позовну заяву (18 год) 28 000,00 грн.

Сторони підписали акт приймання-передачі послуг від 02.11.2022 (том 2, а.с. 58) в якому підтвердили надання Адвокатським бюро правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 25.10.2022 на суму 29 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом відповідачу правничої допомоги, до справи подано відзив на позовну заяву (том 2, а.с. 36-55), адвокат Сліпченко Ю. А. проводив супровід справи в суді (надав заперечення на відповідь т.2 а.с.86-91).

Відповідач сплатив ПП «Адвокатське бюро Юрія Сліпченка» 29 000,00 грн за юридичні послуги згідно договору від 25.10.2022 відповідно до платіжного доручення № 509 від 03.11.202 (том 2, а.с. 60).

На підставі вказаного відповідач заявив до відшкодування 29 000,00 грн витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, про те що вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

В п. 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначити розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (п. 5.37 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц) (п. 5.40 постанови ВП ВС від 15.10.2019 в справі № 904/4507/18).

Суд враховує, що проведення консультацій із клієнтом та погодження заперечень мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі не відповідають критерію їх необхідності та не підлягають відшкодуванню. Відповідні правові позиції викладені у постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.11.2021 року у справі № 320/5284/19. Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

З огляду на викладене, вартість послуг, вказану у п. 1 Звіту та в Акті на суму 1000,00 грн (проведення консультацій щодо позовної заяви), суд виключає з суми відшкодування.

Суд також враховує, правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02 лютого 2024 року по cправі №910/9714/22, де зокрема зазначено, що

- визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат;

- відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;

- виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін;

- тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Інші учасники справи не довели неспіврозмірності заявлених судових витрат у цій справі та не довели наявності підстав для їх зменшення.

Суд зазначає, що стягнення вартості послуг, визначених у пункті 2 Звіту та Акта приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 28000,00 грн (підготовка відзиву на позовну заяву (28 год), у тому числі: вивчення документів, наданих Клієнтом - 3 год, аналіз нормативно-правових актів - 3 год, аналіз судової практики - 3 год, визначення правових позицій - 1 год, складання відзиву на позовну заяву - 18 год), узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності складності справи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь заявника суму витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції - у розмірі 28000,00 грн як обґрунтованих адвокатських витрат. У решті заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава суд залишає без задоволення.

У заяві про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі (т.5 а.с.121-125) заявник прохає стягнути витрати на професійну правничу допомогу у справі саме з Полтавської обласної прокуратури.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає серед основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12).

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Норми господарського процесуального закону визначають також порядок відшкодування витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до якого судові витрати такої третьої особи стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

. Відповідно до частин другої, третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Зазначені особи беруть участь у справах, що передбачено частиною третьою статті 41 ГПК України, та можуть бути сторонами у справі згідно із частиною першою статті 45 ГПК України.

У цій справі прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з позовом, у задоволенні якого судами було відмовлено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 вказала наступне:

«Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

8.14. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

8.15. Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

8.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

8.17. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

8.18. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

8.19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

8.20. Частина третя статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України містить аналогічну норму).»

8.31. Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

8.32. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави, відступила від раніше прийнятих правових висновків КГС ВС щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави. При цьому Велика Палата Верховного Суду визначила, що, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

У вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи

Враховуючи вказане, сума витрат на правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава у розмірі 28000,00 грн підлягає відшкодуванню за рахунок Полтавської обласної прокуратури.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. 129, 221, 232, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, буд. 7, ідентифікаційний код 02910060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава (вул. Панянка, буд. 26, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 43340031) 28000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Полтава відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного додаткового рішення: 25.06.2024.

Суддя Т. М. Безрук