Рішення № 119958049, 28.05.2024, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. м. Київ Справа № 910/13690/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ"

до фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАЙ МАРКЕТ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1)Товариство з обмеженою відповідністю «Силіва Торг»;

2) Товариство з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари»

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Онопрієнко Ю.О.;

від відповідача-1: Самарцев Я.Ю.;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1, 2: не з`явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ" (далі - позич) звернулось до Господарського Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙ МАРКЕТ» (далі відповідач-2) з вимогами:

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Мельник Інну Володимирівну усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з приміщенням магазину загальною площею 557,8 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116 шляхом зобов`язання її звільнити зазначене приміщення та передати його по акту приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ";

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Мельник Інну Володимирівну усунути перешкоди в користуванні групою нежитлових приміщень площею 41,6 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, приміщення 1а, шляхом зобов`язання її звільнити зазначене приміщення та передати його по Акту приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ".

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ХАЙ МАРКЕТ усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з приміщенням магазину загальною площею 557,8 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116 шляхом зобов`язання його звільнити зазначене приміщення та передати його по акту приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю БРОВАРИІНВЕСТ .

Позовні вимоги, з посиланням на ст.283, 291 Господарського кодексу України, ст.761, 770 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідачами самовільно зайнято приміщення за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, які належать позивачу, що створює останньому перешкоди в користуванні належним йому нерухомим майном.

2.Стислий виклад позицій відповідача-1

Відповідач-1 заперечує щодо позову просить відмовити його задоволені та, зокрема, зазначає, що позивачем не додано жодних доказів, які підтверджують порушення його прав на об`єкти оренди з боку відповідача-1.

3.Стислий виклад позицій відповідача-2

Відповідач-2 у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

4.Стислий виклад позицій третіх особи

Товариство з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» підтримує позовні вимоги та, зокрема, зазначає, що жодних договірних відносин між ним та відповідачем-1 не існує, спірні приміщення передані Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» в оренду Товариству з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» та, в зв`язку з несплатою ним орендних платежів, вказані договори оренди розірванні в односторонньому порядку, про що Товариство з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» попереджало відповідача-1 як суборендара.

Товариство з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» своїм правом на надання пояснень не скористалось.

5.Процесуальні дії в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ" (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі відповідач).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 позовну заяву передано за встановленою підсудністю на розгляд до Господарського суду Київської області.

25.09.2023 до Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 910/13690/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2023 позовну заяву ТОВ "БРОВАРИІНВЕСТ" залишено без руху.

23.10.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.11.2023.

28.11.2023 від позивача надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання.

28.11.2023 від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, продовжено відповідачу строк для подання відзиву, відкладено підготовче засідання на 06.02.2024, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (далі третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (далі третя особа-2).

15.12.2023 від відповідача надійшов відзив.

08.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.01.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача.

29.01.2024 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення.

05.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 06.02.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, треті особи в засідання не з`явилися. У засідання представником позивача подано клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2024 продовжено позивачу строк для подання відповіді на відзив та відкладено підготовче засідання на 12.03.2024.

27.02.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙ МАРКЕТ» до участі в справі в якості співвідповідача.

05.02.2024 від третьої особи-1 на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення.

04.03.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення.

05.03.2024 від третьої соби-1 надійшли письмові пояснення.

11.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до розгляду справи №911/379/24.

12.03.2024 від третьої особи-1 надійшли заява про розгляд справи без участі її представника та заперечення на клопотання, вказані заява та заперечення не містять ЕЦП.

У підготовче засідання 12.03.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Суд повернув заяву третьої особи-1 про розгляд справи без участі її представника та заперечення третьої особи-1, оскільки, вони не містять ЕЦП, тому не є офіційними документами та не підлягає розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2024 відкладено підготовче засідання в справі на 16.04.2024, в задоволенні клопотання відповідача (далі відповідач-1) про зупинення провадження в справі відмовлено, клопотання позивача про залучення до участі в справі співвідповідача задоволено, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАЙ МАРКЕТ» у якості співвідповідача (далі відповідач-2).

12.03.2024 від третьої особи-1 надійшла клопотання про розгляд справи без її участі.

21.03.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи.

У підготовче засідання 16.04.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-1, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою продовжив строк на подання третій особі-я пояснень та долучив подані нею пояснення до матеріалів справи.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою від 16.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2024.

У судове засідання 07.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-2, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Представник відповідача-2 в засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом протокольною ухвалою задоволено та відкладено судове засідання на 28.05.2024.

28.05.2024 в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача-1, інші учасники справи в засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2024 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 28.05.2024 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.05.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

06.04.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено договір оренди №1, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати в тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 96,3 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, а орендар зобов`язується прийняти, належним чином використовувати об`єкт оренди, сплачувати плату за оренду та повернути об`єкт оренди на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Також 06.04.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено договір оренди №2, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати в тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 41,87 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, а орендар зобов`язується прийняти, належним чином використовувати об`єкт оренди, сплачувати плату за оренду та повернути об`єкт оренди на умовах та в порядку встановлених цим договором.

06.04.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено договір оренди №3, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати в тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 461, 23 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, а орендар зобов`язується прийняти, належним чином використовувати об`єкт оренди, сплачувати плату за оренду та повернути об`єкт оренди на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Наведені нижче пункти вказаних вище договорів оренди є ідентичними та дублюють один одного, а саме.

Цей договір набуває чинності з моменту його укладання та діє до 28.02.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань встановлених цим договором. Строк оренди закінчується 28.02.2023 (пп.5.1., 5.2. договорів оренди від 06.04.2020).

Відповідно до п.6.1. договорів оренди від 06.04.2020 в разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Згідно із п.6.2. договорів оренди від 06.04.2020 сторони встановлюють, що строк дії цього договору може бути припинений (розірваний) за згодою сторін на підставі укладеного сторонами договору про припинення (розірвання) дії цього договору, якщо інше не передбачено законодавством України та цим договором.

Цей договір вважається укладеним, починаючи з дати його підписання сторонами, та діє до дати закінчення встановленої в п.5.2. цього договору, або до дня з якого цей договір сторонами буде припинено (розірвано), або вважатись сторонами таким, що достроково припинив (розірваним) дію, відповідно до умов цього договору (п.25.1. договорів оренди від 06.04.2020).

Сторонами в п.27.6. договорів оренди від 06.04.2020 погоджено, що у випадку відчудження орендодавцем об`єкта оренди останній зобов`язується протягом 10 робочих днів від дати укладання договору купівлі продажу, письмово сповістити про таке орендаря, при цьому дія цього договору не припиняється, а до нового власника об`єкта оренди переходять всі права та обов`язки орендодавця за цим договором.

У пункті 28.5. договорів оренди від 06.04.2020 сторонами погоджено, що орендодавець має право повністю відмовитись від зобов`язань за цим договором та припинити (розірвати) цей договір у разі невиконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати протягом 3 місяців підряд.

Позивач передав, а відповідач прийняв приміщення площею 96,3 кв.м, 41,87 кв.м та 461, 23 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, що підтверджується актами приймання-передачі від 06.04.2020 наявними в матеріалах справи.

13.07.2021 між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі (покупець)) укладено договір купівлі-продажу який зареєстрований в реєстрі за №1353, відповідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність житловий будинок з приміщенням магазину загальною площею 557, 8 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116.

Крім цього 13.07.2021 між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі (покупець)) укладено договір купівлі-продажу, який зареєстрований в реєстрі за №1362, відповідно якого продавець передав, а покупець прийняв у власність групу нежитлових приміщень під номером 1, літера «а», загальною площею 41,6 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116.

08.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі (орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (третя особа-2 в даній справі (орендар)) укладено договір оренди нерухомого майна №1, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати в тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 461,23 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, а орендар зобов`язується прийняти, належним чином використовувати об`єкт оренди, сплачувати плату за оренду та повернути об`єкт оренди на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Також 08.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі (орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (третя особа-2 в даній справі (орендар)) укладено договір оренди нерухомого майна №2, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати в тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 41,87 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, а орендар зобов`язується прийняти, належним чином використовувати об`єкт оренди, сплачувати плату за оренду та повернути об`єкт оренди на умовах та в порядку встановлених цим договором.

08.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі (орендодавець)) та Товариством з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (третя особа-2 в даній справі (орендар)) укладено договір оренди нерухомого майна №1, відповідно до п.1.1. якого орендодавець зобов`язується передати в тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 96,3 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, а орендар зобов`язується прийняти, належним чином використовувати об`єкт оренди, сплачувати плату за оренду та повернути об`єкт оренди на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Між третіми особами 08.06.2022 підписано акти приймання-передачі до вказаних вище договорів оренди, відповідно до яких орендар третя особа-1 передала, а третя особа-2 прийняла приміщення загальною площею 461,23 кв.м, 41,87 кв.м та 96,3 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116.

Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі) на адресу відповідача 01.03.2023 та 10.03.2023 направлено повідомлення-попередження від 21.02.2023 та від 10.03.2023 про те, що якщо Товариство з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (третя особа-2 в даній справі) своєчасно не сплатить оренду плату і не погасить наявну заборгованість за договорами оренди №1, 2, 3 від 08.06.2022, відповідачу буде припинено доступ до об`єкту суборенди, які отримані останнім 17.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0740200245109 та №0740200246105.

20.03.2023 позивачем на адреси відповідача зазначені ним в договорах оренди №1, 2, 3 від 06.04.2020 направлено повідомлення №3 від 18.03.2023 про відмову від договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020, що підтверджується описом вкладення та чеком поштового відділення №0740200250536 і №0740200250544.

16.06.2023 Товариство з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі) звернулось Товариства з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (третя особа-2 в даній справі) з повідомленнями за вих.№13, 14, 15 від 14.06.2023 про відмову від договір оренди нерухомого майна №1, №2 та №3 від 08.06.2022, у зв`язку з невиконанням третьою собою-2 своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів та просило негайно повернути об`єкти оренди.

Направлення вказаних повідомлень підтверджується описами вкладення №0740200278694, №0740200278708, 0740200278686, накладними та чеками поштового відділення.

15.06.2023 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі) укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу від 13.07.2021, за реєстровим номером 1353.

Також 15.06.2023 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі) укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу від 13.07.2021, за реєстровим номером 1362.

У подальшому 15.06.2023 за позивачем зареєстровано право власності на житловий будинок з приміщенням магазину загальною, об`єкт житлової нерухомості, площею 557,8 кв.м, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер 335778568).

Також 15.06.2023 зареєстровано право власності за позивачем на групу нежитлових приміщень, площею 41,6 кв.м, розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, приміщення 1а, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер 335785357).

21.06.2023 та 26.07.2023 позивач звернувся до відповідача-1 із вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю №7, 8 від 21.06.2023, в якому позивач повідомив, що йому відомо про розірвання укладених договорів оренди між третьою особою-1 та третьою особою-2, в односторонньому порядку, позивач не бажає укладати договори оренди щодо спірного майна та вимагає терміново звільнити самовільно зайнятті приміщення.

Направлення вказаних вимог на адресу відповідача підтверджується описами вкладення №0740200287766, №0740200301408, накладними та чеками поштового відділення.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст принципу справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що норми законів, умови договорів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають відповідати загальновизнаним вимогами цивільного обороту, вимогам справедливості, добросовісності та розумності, що практично виражається у встановленні нормами цивільного законодавства рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

За системним аналізом ст.11-13, 316, 317, 395, 626, 629, 651, 761, 782 ЦК України правами передачі майна в оренду шляхом укладення відповідного договору оренди, контролю за виконанням такого договору орендарем та відмови від нього за встановлених законом чи таким договором умов наділена виключно особа, яка на відповідній правовій підставі володіє відповідним майном, або уповноважена на вчинення щодо нього відповідних дій.

06.04.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено договори оренди №1, 2 та 3 відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове строкове платне користування приміщення загальною площею 96,3 кв.м, 41,87 кв.м та 461, 23 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116, що підтверджується актами приймання-передачі від 06.04.2020 наявними в матеріалах справи.

У даному випадку, на момент укладення договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 спірне майна належало на праві власності позивачу, а тому саме йому належало право розпорядження таким майном.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

13.07.2021 між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідністю «Силіва Торг» (третя особа-1 в даній справі (покупець) укладено договори купівлі-продажу, які зареєстровані в реєстрі за №1353 та №1362, відповідно яких позивач передав, а третя особа-1 прийняла у власність житловий будинок з приміщенням магазину загальною площею 557, 8 кв.м, та групу нежитлових приміщень під номером 1, літера «а», загальною площею 41,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Центральна, будинок 116.

Будь-яких доказів на спростування наведеного матеріали справи не містять.

У відповідності до ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Чинне законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав.

Також згідно ст.814 ЦК України в разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Крім цього, сторонами в п..27.6. договорів оренди №1, 2, 3 від 06.04.2020 погоджено, що у випадку відчуження орендодавцем об`єкта оренди останній зобов`язується протягом 10 робочих днів від дати укладання договору купівлі продажу, письмово сповістити про таке орендаря, при цьому дія цього договорів не припиняється, а до нового власника об`єктів оренди переходять всі права та обов`язки орендодавця за цими договорами.

Договорами оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 не встановлено застереження про те, що в разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється, отже внаслідок відчуження спірного майна договори оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 не припинились.

Доказів повернення відповідачем-1 спірного майна позивачу чи третій особі-1 матеріали справи не містять.

Договори оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 не припинили свою дію в зв`язку зі зміною власника майна, в таких правовідносинах відбулася заміна орендодавця - позивача на третю особу-1.

Отже, з переходом до третьої особи-1 права власності на спірне майно, в силу приписів ст.770, 814 ЦК України останнім набуто існуючі в позивача права і обов`язки орендодавця за таким договорами в межах набутого права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відтак, у наслідок укладання договорів купівлі-продажу від 13.07.2021 за реєстровим номером 1353 та за реєстровим номером 1362 третя особа-1 набула прав орендодавця за укладеними між позивачем та відповідачем договорами оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020.

У подальшому 15.06.2023 між позивачем та третьою особою-1 укладено договори про розірвання договорів купівлі-продажу від 13.07.2021, за реєстровим номером 1353 та за реєстровим номером 1362.

Позивачем 15.06.2023 зареєстровано право власності на спірне нерухоме, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер 335778568 та індексний номер 335785357).

Враховуючи викладене вище, з моменту переходу права власності на спірне нерухоме майно від позивача третій особі-1, у наслідок укладання між ними договорів купівлі-продажу від 13.07.2021 за реєстровими номерами 1353 та 1362, до моменту їх розірвання та реєстрації права власності на спірне майно за позивачем, а саме до 15.06.2023, правами і обов`язками орендодавця за договорами оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 було наділено саме третя особа-1.

Пунктами 5.1., 5.2., які є однаковими за змістом, договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020, якими передано в оренду спірне майно відповідачу-1 передбачено, що договори набувають чинності з моменту їх укладання та діють до 28.02.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань встановлених цим договором. Строк оренди закінчується 28.02.2023.

Відповідно до п.6.1. договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 в разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

20.03.2023 позивачем на адреси відповідача зазначені ним в договорах оренди №1, 2, 3 від 06.04.2020, направлено повідомлення №3 від 18.03.2023 про відмову від договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020, що підтверджується описом вкладення та чеком поштового відділення №0740200250536 і №0740200250544.

Отже, на момент направлення вказаного повідомлення позивач не був власником спірного майна та не був наділений правами і обов`язками орендодавця за договорами оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020.

Оскільки, як встановлено судом вище, право власності на спірне майно після відчуженням позивачем цього майна, повторно набуте останнім саме 15.06.2023 та позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача-1 із повідомленням про розірвання, зміну чи припинення договорів оренди спірного майна саме після 15.06.2023.

Натомість третьою особа-1 на адресу відповідача-1 01.03.2023 та 10.03.2023 направлено повідомлення-попередження від 21.02.2023 та від 10.03.2023 проте те, що якщо Товариство з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» (третя особа-2 в даній справі) своєчасно не сплатить оренду плату і не погасить наявну заборгованість за договорами оренди №1, 2, 3 від 08.06.2022, відповідачу буде припинено доступ до об`єкту суборенди, які отримані останнім 17.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0740200245109 та №0740200246105.

Як встановлено судом вище договори оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 не припинили свою дію в зв`язку зі зміною власника майна, в таких правовідносинах відбулася заміна орендодавця - позивача на третю особу-1.

Доказів направлення третьою особою-1 на адресу відповідача-1 у відповідності до п.6.1. договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 письмової заяви про припинення або зміну договору за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору матеріали справи не містять та учасниками справи, в порядку передбаченому ГПК України, суду не надано.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідно до п.6.1. договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 в разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договорів за 30 календарних днів до дати закінчення строку їх дії, договори оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Нормами статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі N 727/898/19, від 24.05.2023 у справі N 756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі N 916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі N 910/11397/18, від 26.02.2020 у справі N 910/4391/19, від 08.09.2021 у справі N 727/898/19, від 24.05.2023 N 756/420/17.

У постанові від 08.10.2020 у справі N 910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

У пункті 28.5. договорів оренди від 06.04.2020 сторонами погоджено, що орендодавець має право повністю відмовитись від зобов`язань за цим договором та припинити (розірвати) ці договори в разі невиконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати протягом 3 місяців підряд.

Одночасно згідно із п.6.2. договорів оренди від 06.04.2020 строк дії цих договорів може бути припинений (розірваний) за згодою сторін на підставі укладеного сторонами договору про припинення (розірвання) дії цього договору, якщо інше не передбачено законодавством України та цим договором.

Доказів припинення (розірвання) договорів оренди №1, 2 та 3 від 06.04.2020 матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано, а тому посилання позивача на те, що відповідач-1 самовільно займає спірні приміщення є необґрунтованими та безпідставними, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволені позову в частині вимог позивача щодо звільнення відповідачем-1 спірного майна та передачі його позивачу.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 усунути перешкоди в користуванні спірним майном шляхом зобов`язання останнього його звільнити та передати його по акту приймання-передачі позивачу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на ті обставини, що саме на позивача, як особи, яка стверджує, що відповідач-2 порушує його право на володіння своїм майном, покладається обов`язок довести суду належними та допустимими доказами факт такого порушення.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі в здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Надані позивачем копії фіскальних чеків не підтверджують, що відповідач-2 користується спірним майном та позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що відповідач-2 взагалі займає спірні приміщення, а тому вимога позивача про зобов`язаннявідповідача-2 усунути перешкоди в користуванні спірним майном шляхом зобов`язання останнього його звільнити та передати його по акту приймання-передачі позивачу задоволенню не підлягає.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2 684, 00 грн.

Також відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3 028, 00 грн.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з матеріалів справи позивачем первісно в 2023 році заявлено дві вимоги немайнового характеру та в подальшому в 2024 році подано клопотання про залучення співвідповідача до якого заявлено третю вимогу немайнового характеру.

Отже, належним до сплати є судовий збір в розмірі 8 396, 00 грн (2 684, 00 грн * 2 + 3028, 00 грн).

У той же час позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 368, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №207 та №206 від 17.08.2023.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не доплачено судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Доказів сплати судового збору на суму 3 028, 00 грн матеріали справи не містять, а тому вказана сума підлягає стягненню з позивача в рахунок Державного бюджету України.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ" до фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАЙ МАРКЕТ» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1)Товариство з обмеженою відповідністю «Силіва Торг»; 2) Товариство з обмеженою відповідністю «Рієлтерська фірма «Бровари» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОВАРИІНВЕСТ" (07415, Київська область, Броварський район, село Зазим`я, вулиця Лісова, будинок 105, ідентифікаційний код 41576515) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA708999980313181206083010001 , код класифікації доходів бюджету 22030101).

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 25.06.2024.

Суддя В.М. Антонова