Ухвала суду № 119957698, 21.06.2024, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1372/24

Провадження № 2/945/890/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 червня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності за набувальною давністю,-

встановив:

10 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається нате,що з2005року вонаразом зісвоїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживають заадресою: АДРЕСА_1 .За вказаноювище адресою проживали також мати позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і брат позивача - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач ОСОБА_1 вважала, що власником квартири АДРЕСА_1 , була її матір; після смерті матері та брата позивач залишилася проживати у квартирі, де проживає і зараз; утримує житло, сплачує комунальні послуги. Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що вона відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном і використовує його для власних потреб 19 років, у зв`язку з чим вважає, що існують законні підстави визнання за нею права власності за набувальною давністю на це спірне нерухоме майно.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. п. 4), 5) ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з положеннями абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

За змістом ст.344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року № 5 роз`яснено, що набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником (постанова Верховного суду від 19 вересня 2018 року, справа № 296/6949/17).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2018 року, у справі № 571/1099/16-ц, і у постанові від 31 жовтня 1018 року, у справі № 683/2047/16-ц.

З наведеного вище можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна та, окрім цього, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17).

Обставин, за яких матір позивача стала користувачем спірного нерухомого майна, позовна заява не містить.

Посилаючись у позові на володіння майном тривалий час, позивач ОСОБА_1 у позові не зазначає і до позову не додає будь - яких доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на цю квартиру; будь - яких доказів в підтвердження того, що позивач безперервно протягом 19 років володіє спірним нерухомим майном (квитанції про сплату комунальних послуг позивачем, тощо) у позовній заяві не зазначено і до заяви не додано.

Крім цього, звертаючись досуду звимогами довідповідача Веснянськоїсільської радиМиколаївського районуМиколаївської області,позивач у позовній заяві не зазначає, яким чином і яке право позивача порушено відповідачем.

Отже, позов не містить достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст. 344 ЦК України. При цьому, зазначені обставини мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності спору за даним позовом.

Згідно з положеннями п. 8) ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позовна заява містить перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, при цьому будь - які вказівки на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) позовна заява не містить.

Згідно з положеннями п. 3) ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна заява не містить ціни позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з положеннями п. п. 2) п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Оскільки позовна заява не містить ціни позову (дійсної вартості спірного майна), суд не має можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підписаний звіт про оцінку майна підлягає зберіганню оцінювачами та суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання в електронній формі протягом трьох років з дати складення такого звіту, якщо більший строк не встановлено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог п. п. 3), 4), 5), 8) ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позовну заяву належить залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. ч. 1 - 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності за набувальною давністю, - залишити без руху та надати позивачу десятидений строк для усунення недоліків, який рахується з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу ОСОБА_1 необхідно надати суду новий текст позовної заяви, який має містити: виклад обставин, за яких матір позивача стала користувачем спірного нерухомого майна; зазначення доказів,що підтверджуютьвказані позивачему позовнійзаяві обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Водночас, докази, що підтверджують вказані позивачем у позовній заяві обставини, позивачу слід додати до нового тексту позовної заяви.

Крім цього, новий текст позовної заяви має містити: актуальну ціну позову (дійсну вартість спірного майна).

З урахуванням визначеної ціни позову (дійсної вартості спірного майна), позивачу слід сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, за такими реквізитами: отримувач коштів - Миколаїв.ГУК/Миколаївськ.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37992030; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA868999980313151206000014230; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Документ, що підтверджує сплату судового збору, позивачу також необхідно подати до суду разом із новим текстом позовної заяви.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважатиметься неподаною та буде повернуута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Шаронова

21.06.2024