Рішення № 119955181, 24.06.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/3202/24

Провадження № 2/229/1325/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Жаріної Ю.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок загальною площею 40,04 кв.м, житловою площею 25,44 кв.м з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня - літ.Бб, сарай - літ В,Д, вбиральня - літ. Г, гараж літ. Е, огорожа - №1-3, вимощення - №4, водопровід - №5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в обґрунтування якої вказала, що вона, на підставі договору дарування від 26.06.2007 року, посвідченого Державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №1-4149, є власником житлового буд. АДРЕСА_1 . У зв`язку з військовою агресією росії проти України, вона в жовтні 2022 року була евакуйована з місця свого проживання м. Бахмут Донецької області до м. Першотравенськ Дніпропетровської області та згодом переїхала до м. Одеса, а правоустановчі документі на майно утрачені (знищені). Вона звернулася до ЦНАП м. Одеса з проханням допомогти відновити втрачені документи на належний їй житловий будинок, однак, працівники ЦНАП повідомили їй, щоб внести відомості про належність їй спірного житлового будинку, необхідно звернутися до КП «Бахмутське БТІ» з проханням надати копії правоустановчих документів. Після звернення до КП «Бахмутське БТІ» їй була надана відповідь, в якій вказано, що за обліками станом на 31.12.2012 року право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26.06.2007 року посвідченого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-4149, про що зроблено запис в реєстраційній книзі №65-129-4128, дата реєстрації 26.06.2007 року. Вказує, що нотаріальний примірник договору дарування від 26.06.2007 року знаходився в Першій державній нотаріальній конторі, яка була розташована м. Бахмут Донецької області. У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 25 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 «2102-14 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), оголошено простій Бахмутської державної нотаріальної контори Донецької області з 18 липня 2023 року. Отже, іншого способу поновити порушене право, у тому числі для здійснення подальших дій, які пов`язані з відкриттям реєстру правочинів та реєстрації право власності на майно позивача, аніж звернення до суду, у неї не має. Вказані обставини змушують позивача звернутись до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала суду заяву, згідно якої просила проводити судове засідання без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача - Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, який про дату, час і місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути у відсутність їх представника, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначив про визнання позовних вимог, суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку знеявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобуне здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 4 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер довідки 372422937 від 02.04.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 841,33 кв.м, реєстраційний номер майна 8603194, Підстави виникнення права власності: договір дарування, 1-4149, 26.06.2007, Перша артемівська державна нотаріальна контора (а.с.5-6).

Згідно довідки Комунального підприємства «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 03.04.2024 року №04/09, за обліковими даними КП «Бахмутське БТІ» станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок загальною площею 40,04 кв.м, житловою площею 25,44 кв.м з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня-літ.Бб, сарай-літ.В,Д, вбиральня-літ.Г, гараж-літ.Е, огорожа-№1-3, вимощення-№4, водопровід-№5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26.06.2007 року, посвідченого Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-4149, про що зроблено запис в реєстраційній книзі №65-129-4128. Дата реєстрації 26.06.2007 р. (а.с.7).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, Бахмутська міська територіальна громада є територією, де ведуться активні бойові дії.

Як зазначає позивач, у зв`язку з військовою агресією росії проти України, вона в жовтні 2022 року була евакуйована з місця свого проживання м. Бахмут Донецької області до м. Першотравенськ Дніпропетровської області та згодом переїхала до м. Одеса, через що правоустановчі документі на майно утрачені (знищені).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вказує позивач, у зв`язку з наведеними обставинами, іншого способу поновити порушене право, у тому числі, з метою вчинення подальших дій, які пов`язані з відкриттям реєстру правочинів та реєстрації право власності на майно, у неї не має, у зв`язку з чим вона змушена звертатися до суду на підставі ст. 392 ЦК України.

Законність володіння, користування і розпорядження житловим будинком загальною площею 40,04 кв.м, житловою площею 25,44 кв.м з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня - літ.Бб, сарай - літ В,Д, вбиральня - літ. Г, гараж літ. Е, огорожа - №1-3, вимощення - №4, водопровід - №5, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 26.06.2007 року, посвідченого Державним нотаріусом Першої Артемівської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за №1-4149, ніким і ніколи не заперечувались, підтверджуються матеріалами справи, тому суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_1 до Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 78, 89, 200, 206, 235, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 40,04 кв.м, житловою площею 25,44 кв.м з господарськими спорудами та побудовами: літня кухня - літ.Бб, сарай - літ В,Д, вбиральня - літ. Г, гараж літ. Е, огорожа - №1-3, вимощення - №4, водопровід - №5, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Cуддя Р.Є. Дубовик