Ухвала суду № 119952779, 24.06.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11319/24

Провадження № 1-кс/638/2216/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання прокурора Барвінківського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024221070000826 від 19.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

встановив:

До слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова звернувся прокурор з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 19.06.2024 року в період часу з 00:17 год. до 01:17 год. в ході огляду місця події прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на сумку жіночу сірого кольору зі штучної замші прямокутної форми розмірами 20х10 см з плечовим ременем, виконаним частково з металевого ланцюга, частково із основного матеріалу (штучної замші), закривається на блискавку з жовтого металу, з зовнішньою кишенею на блискавці з жовтого металу.

В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що у провадженні відділення №2 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебуває вказане кримінальне провадження. Встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 близько 00:00 годин 19.06.2024 року невстановлена особа вчинила крадіжку барсетки, в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 78000 гривень з автомобіля Nissan, який був у відчиненому стані та який належить ОСОБА_4 . 19.06.2024 року відомості про даний злочин внесені до ЄРДР за №12024221070000826 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

19.06.2024 року в період часу з 00:17 год. до 01:07 год. в ході огляду місця події прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено сумку жіночу сірого кольору зі штучної замші прямокутної форми розмірами 20х10 см з плечовим ременем, виконаним частково з металевого ланцюга, частково із основного матеріалу (штучної замші), закривається на блискавку з жовтого металу, з зовнішньою кишенею на блискавці з жовтого металу. Вказане майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій просила клопотання розглянути у її відсутність та задовольнити.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання повідомлявся.

Розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного.

Встановлено, що СД Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12024221070000826 від 19.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024221070000826 вбачається, що відповідно до матеріалів зареєстрованих в ЖЄО 1333 від 19.06.2024 року встановлено, що за адпксою: АДРЕСА_1 близько 00:00 годин 19.06.2024 року невстановлена особа вчинила крадіжку барсетки, в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 78000 гривень з автомобіля Nissan, який був у відчиненому стані та який належить ОСОБА_4 .

Надані докази свідчать про обґрунтованість вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

19.06.2024 року в період часу з 00:17 год. до 01:07 год. в ході огляду місця події прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено сумку жіночу сірого кольору зі штучної замші прямокутної форми розмірами 20х10 см з плечовим ременем, виконаним частково з металевого ланцюга, частково із основного матеріалу (штучної замші), закривається на блискавку з жовтого металу, з зовнішньою кишенею на блискавці з жовтого металу.

Постановою слідчого від 19.06.2024 року вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доположень статті170КПК України,арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 168, ч. 2, 236, 237 КПК Українитимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (ч.1 ст.167 КПК України), а й іншим особам.

При цьому у відповідності до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

За частиною 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разітимчасового вилученнямайна підчас обшуку,огляду,здійснюваних напідставі ухвалислідчого судді,передбаченоїстаттею 235цього Кодексу,клопотання проарешт такогомайна повиннобути поданослідчим,прокурором протягом48годин післявилучення майна,інакше майномає бутинегайно повернутоособі,в якоїйого буловилучено.

Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, склад майна, на яке він просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, приймаючи до уваги, що не застосування арешту саме в такий спосіб, про який просить прокурор, може призвести до знищення, втрати або пошкодження майна, щодо якого ставиться питання про накладення на нього арешту, впевнившись, що прокурором надано достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, виходячи із розумності та співмірності обмеження в результаті накладення арешту на майно завданням кримінального провадження, суд визнає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставівищевикладеного,керуючись ст.ст.98,131,132,170-173,309КПК України,слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арештна тимчасово вилучене 19.06.2024 року в період часу з 00:17 год. до 01:17 год. в ході огляду місця події прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме на сумку жіночу сірого кольору зі штучної замші прямокутної форми розмірами 20х10 см з плечовим ременем, виконаним частково з металевого ланцюга, частково із основного матеріалу (штучної замші), закривається на блискавку з жовтого металу, з зовнішньою кишенею на блискавці з жовтого металу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1