Рішення № 119948906, 14.06.2024, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1878/22

2/291/36/24

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2024 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої: судді Митюк О.В.,

за участю секретаря: Колесник Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

І. СУТЬ ЗАЯВИ

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.01.2023 року ( а.с. 27-29) просить визнати за нею право на земельну частку (пай) по реформованому КСП «Радянське село» с.Мала Чернявка Ружинського району Житомирської області, розміром 3,74 в умовних кадастрових гектарах, в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мала Чернявка, Ружинського району, Житомирської області померла її мати ОСОБА_2 .

Вона прийняла спадщину після смерті матері та являється її спадкоємицею за законом, що підтверджує спадкова справа № 401/2016, яка знаходиться у Ружинській державній нотаріальній конторі Житомирської області.

У спадок від матері залишилось право на земельну частку (пай) сформованого КСП «Радянське село» с. Мала Чернявка Ружинського району Житомирської області, яке вона -у свій час набула, як член вищезазначеного підприємства, що підтверджується рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2007 року у цивільній справі № 2-543 2007 р.

Коли вона звернулася до Ружинської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) яка належала її матері то їй, у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено в зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 425/02-31 від 12.08.2022 року).

Посилається на те, що в позасудовий спосіб позбавлена можливості належним чином оформити майнові права на спадкове майно.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

30.12.2022 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.01.2023 року відкрито провадження у справі, справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання; задоволено клопотання позивача та витребувано у Ружинській державній нотаріальній конторі належним чином засвідчену копію спадкової справи №401/2016, заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.02.2023 року на виконання ухвали суду від 20.01.2023 року до суду подано належним чином завірену копію спадкової справи № 401/2016, заведену до майна померлої ОСОБА_2 (а.с.41-53).

Ухвалою суду від 24.02.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву від 19.01.2023 року, підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, а також направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.56,74).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена.

Представник відповідача до суду не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі представника Вчорайшенської сільської ради ( а.с. 76, 81,95).

Інших заяв по справі не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності учасників справи, які скористалися своїм правом і подали до суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, та розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України у зв`язку зі складністю справи складення повного тексту судового рішення відкладено до десяти днів.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ та ОЦІНКА СУДУ

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.03.2016 року (а.с.6).

Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної щодо майна померлої ( а.с.41-53).

На підставі поданої ОСОБА_2 за життя заяви рішенням ХV сесії VI скликання Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 12.04.2012 року, було надано погодження громадянці ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідно до рішення Ружинського районного суду від 18.12.2007 року №2-543 та від 13.04.2009 року №2-0-31 (а.с.12).

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину, звернувшись до Державного нотаріуса Ружинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з постановою Державного нотаріуса Ружинської державної нотаріальної контори Ставничого О.В. № 425/02-31 від 12.08.2022 р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 3,74 га, яка розташована на території Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області у зв`язку з відсутністю у заявника правовстановлюючих документів на вищезазначене спадкове майно ( а.с.15).

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

В частинах 1, 2 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Стаття 1261 ЦК України встановлює, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).

Положенням ч.1ст.1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» ч.1ст.81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п.1 ч.1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зі змісту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що судам нижчих інстанцій було роз`яснено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 570/2844/19 зазначено, що з 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельний кодекс України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20.

Отже, усталеною є судова практика, якою визначено, що у випадку, якщо спадкодавець за життя не набув право власності на земельну ділянку, то право власності на земельну ділянку не може переходити в порядку спадкування, в тому числі в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у справі є спадкоємцем за законом першої черги після смерті її матері ОСОБА_2 .

Отже, на підставі ст.1218 ЦК України до неї перейшли всі майнові права, які належали її матері на момент смерті, тобто станом на 01.03.2016 року.

Згідно матеріалів справи вбачається, що матері позивачки згідно рішення ХV сесії VI скликання Малочернявської сільської ради Ружинського району Житомирської області від 12.04.2012 року, було надано погодження на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відповідно до рішення Ружинського районного суду від 18.12.2007 року №2-543 та від 13.04.2009 року №2-0-31 та рекомендовано було звернутись із відповідним клопотанням на надання дозволу на виготовлення технічної документації на вищезазначене майно, що в подальшому вона не зробила.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 за життя не набула право власності на зазначену земельну ділянку в порядку і спосіб, які передбачені нормами чинного законодавства, а відтак до спадкоємців в порядку спадкування не можуть перейти права, в тому числі речове право власності, яке було відсутнє у спадкодавця на момент смерті.

Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку у зв`язку з тим, що відсутні у заявника правовстановлюючі документи на вищезазначене спадкове майно.

Отже, на підставі встановлених фактичних обставин, які підтверджені доказами, судом не встановлено наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет і підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Цей принцип у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема впливають на початок, перебіг, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21.

Суд бере до уваги, що позивач обґрунтовує свій позов тим, що вона, як спадкоємець, має право на набуття саме у власність земельної ділянки після смерті матері, право власності на яку за життя в неї не виникло і не було за нею зареєстроване, при цьому позивач у позовній заяві, як на підставу позову не посилалась на те, що порушено її право на захист законних очікувань завершити процедуру передачі спірної земельної ділянки у власність, яку за життя розпочала.

Виходячи з заявлених підстав позову, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що позивач обрала неналежний спосіб захисту її прав, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Подібний за змістом правовий висновок зі спірних правовідносин викладений у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 570/2844/19.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, постанова Верховного Суду від 09 серпня 2021 року у справі № 145/1669/19, провадження № 61-14656св20).

Встановивши фактичні обставини справи на підставі дослідження наданих сторонами доказів, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають і відносяться за рахунок позивачів.

Керуючись ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Вчорайшенської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Вчорайшенська сільська рада Бердичівського району Житомирської області, місцезнаходження: 13610, Житомирська область, Бердичівський район, с.Вчорайше, вул. Бердичівська,1, код ЄРДПОУ 0434478.

Суддя О. В. Митюк.