Постанова № 119944661, 12.06.2024, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа №: 302/621/24 Провадження № 3/302/259/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2024 смт. Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., за участю: захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Гренджа В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ААД № 657894 від 06.05.2024 року), який надійшов з Відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Сойми Міжгірського району Закарпатської області, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого електромонтером оперативно - виїзної бригади оперативної групи Хустської філії «Закарпаттяобленерго», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

06.05.2024 року, біля 08 годин 17 хвилин, рухаючись по вул. Г.Добри в смт. Міжгір`ї водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Geely-MR7151А» державний номерний знак НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння, тест на визначення ступеню алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу алкотестер «Drager-6820», за результатом тесту - 0,33 проміле, та своїми діями порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючими ознаками якого є: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку sms-повідомлення від 28.05.2024 року, який є в матеріалах справи, проте документів на підтвердження поважності причини неявки суду не надано, письмових заперечень на складений протокол про адміністративне правопорушення на адресу суду не подано.

У зв`язку з чим, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , у присутності його захисника адвоката Гренджа В.Ю., на підставі наявних у справі доказів, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 належним чином був сповіщений про день, час та місце судового засідання, до зали судових засідань не з`явився, про причини неявки суду не повідомлено. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ст.130 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В судовому засіданні адвокат Гренджа В.Ю. зазначає, що її підзахисний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнає, заперечує проти фактичних обставин, викладених у складеному відносно нього протоколі про адміністративне правопорушення, вказуючи про те, що напередодні подій, 05.05.2024 року на свято Пасхи він випив склянку вина, інших спиртних напоїв не вживав. Після зупинки автомобіля, працівник поліції запропонував пройти тест на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що він погодився. Пройшовши тестування за допомогою приладу «Драгер», результат на дисплеї показав 0,33 проміле, про що він був дуже здивований, оскільки спиртні напої того дня не вживав. Проїхати у медичний заклад для огляду на стан сп`яніння працівник поліції йому не пропонував, хоча з результатом тесту він згідний не був, підписав його автоматично разом з іншими матеріалами, які склав відносно нього поліцейський. Захисник просить взяти до уваги, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей, має важкий матеріальний стан та у разі притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та призначення стягнення у виді штрафу, просить розстрочити штраф на чотири місяці, з його щомісячною виплатою рівними платежами.

Повно та всебічно вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 302/742/24, вислухавши в судовому засіданні пояснення захисника адвоката Гренджа В.Ю., суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у досліджених судом наступними доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 657894 від 06.05.2024 року, роздруківкою тесту за № 125 від 06.05.2024 року, який проводився за допомогою приладу алкотестер «Drager-6820», та за результатами якого вбачається, що ОСОБА_2 о 08-20 год. 06.05.2024 року перебував у стані алкогольного сп`яніння - показник 0,33 проміле, що перевищує допустиму норму (0,2 проміле), а також носієм інформації у вигляді СD-R диску за подіями від 06.05.2024 року, який був відтворений в судовому засіданні за участю захисника адвоката Гренджа В.Ю., та з якого вбачається, що після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , у останнього працівниками поліції виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано на місці зупинки пройти тест на алкоголь за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_2 погодився та за результатами тестування виявлено 0,33 проміле у видихаємому повітрі. З результатами тесту ОСОБА_2 був згідний, про що поставив свій підпис на роздруківці тесту. Будь-яких заперечень щодо виявлених результатів не висловлював (а.с.7).

Дослідивши та оцінивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та дослідженими у справі доказами.

Відповідно до ст.252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість складеного щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням ним п.2.9А Правил дорожнього руху. Тому, цей протокол приймається судом як доказ винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Повно та всебічно дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, врахувавши всі обставини справи, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною та підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні письмових доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності.

Приймаючи до уваги характер та обставини вчинення адміністративного правопорушення, його значну суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також його ставлення до скоєного та ті обставини, що ОСОБА_2 вчинив суспільно - небезпечне, грубе адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та який відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності.

Разом з тим, згідно зазначених у протоколі даних та наданих в судовому засіданні захисником характеризуючи матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 на теперішній час працює, займається суспільно-корисною працею, має регулярний дохід та постійне джерело прибутку, крім того у нього наявні стійкі соціальні зв`язки: він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей. При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, оскільки таких даних матеріали справи не містять, проте 06.05.2024 вчинив грубе суспільно-небезпечне адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, та з урахуванням обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , його віку, матеріального та сімейного стану, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що безпосередньо передбачено санкцією ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За заявленим в судовому засіданні захисником Греджа В.Ю. клопотанням про розстрочення виконання постанови у виді штрафу, слід зазначити наступне.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року (справа № 2-54/08) при розгляді питання про відстрочення виконання судового рішення вказав, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.

Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником.

Стаття 304 КУпАП передбачає, що питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до положень ч.2 ст.301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

З врахуванням вищенаведеного та приймаючи до уваги ті обставини, що вина ОСОБА_2 доведена в ході судового розгляду справи у повному обсязі та суд прийшов до висновку про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу та застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, тому, приймаючи до уваги наявність на утриманні ОСОБА_2 двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявність постійного місця роботи та регулярного доходу у виді заробітної плати та враховуючи, що сума штрафу значно перевищує передбачений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб, та сплатити накладений на нього штраф у передбачений Законом строк можливості на теперішній час немає, що свідчить про об`єктивні причини неможливості виконання постанови суду у добровільному порядку у встановлений Законом строк, а тому суд вважає клопотання сторони захисту обґрунтованим, підтвердженим в судовому засіданні належними документами на підтвердження вищевикладених обставин, а тому суд вважає за можливе відстрочити виконання постанови суду в частині адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. строком на 4 (чотири) місяці зі сплатою штрафу рівними платежами в сумі 4250,00 грн. щомісячно.

Крім того, відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.33, 40-1,130 ч.1, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддіти ОСОБА_2 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі - 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2 - судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Відстрочити виконання постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.06.2024 року по справі № 302/621/24 в частині накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень - строком на 4 (чотири) місяці, зі сплатою штрафу рівними частинами, в сумі 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок щомісяця, до повного погашення заборгованості, тобто до 12.10.2024 року, включно.

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки - 12 жовтня 2024 року.

Після спливу строку, на який відстрочено виконання постанови, у разі несплати штрафу особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, постанову звернути до примусового виконання у загальному порядку.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО