Рішення № 119939682, 24.06.2024, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5949/24

2/212/2863/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Крутиголови В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» про відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свою заяву тим, що він працював безперервно протягом 21 року в шкідливих умовах на підприємстві відповідача АТ «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на різних посадах, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Звільнений з підприємства 29.06.2021 року з зв`язку з виходом на пенсію, за власним бажанням. Висновком МСЕК від 11.05.2023 року йому первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням,та третю групу інвалідності, з наступним переоглядом 10.04.2025 року. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратила своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він не має змоги вести звичне життя та страдає на захворювання. Вказує на те, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни, які сталися є незворотними. Через отримання професійного захворювання вимушений додавати зусиль щодо лікування, витрачати додаткові кошти, перебувати на стаціонарних лікуваннях, що призводить до психологічного тиску та відчуття неповноцінності. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 355 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.06.2024 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представниця відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» Некрасова Катерина Олександрівна скористалася правом надання відзиву, у якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 355000 гривень не доведена і значно завищена та не відповідає вимогам розумності і справедливості. Зазначила, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка є робочою та не виключає можливості подальшої трудової діяльності. Крім того 65% втрати професійної працездатності, які встановлені позивачу на певний термін до 10.04.2025 року, позивачем професійна працездатність може відновитися або значно зменшитися, якщо останній буде виконувати медичні рекомендації. Позивач з власної ініціативи працював у шкідливих умовах праці на підприємстві АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», таким чином відсутній причинний зв`язок між поведінкою відповідача та завданою позивачеві шкодою, а тому покладення обов`язку відшкодування моральної шкоди суперечить нормам чинного законодавства. Працівник мав право відмовитися від виконуванні роботи, якщо створилася виробнича ситуація яка небезпечна для його здоров`я, однак він продовжував працювати. Акцентувала увагу суду, що в акті розслідування причин професійного захворювання не встановлю осіб, які порушили законодавство праці, що призвело до отримання ОСОБА_1 професійного захворювання. Вказала, що позивачем жодними документами не підтверджується факт перенесення ним моральних страждань через професійне захворювання, а докази на які останні посилається, зокрема акт про причини виникнення професійного захворювання, довідку МСЕК є лише доказом факту виникнення професійного захворювання.Звернула увагу, що з 23.05.2020 року моральна шкода в розмірі вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року визначається з урахуванням необхідності утримання податку з доходів фізичних осіб. У зв`язку з чим, наполягала на врахуванні судом норм податкового законодавства та судової практики по їх вірному застосуванню.

Станом на день розгляду справи 24.06.2024 року відповіді на відзив позивачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та не заперчувалося стороною відповідача, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ «Кривбасзалізрудком». Звільнений з підприємства 29.06.2021 року з зв`язку з виходом на пенсію, за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с. 25-26).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17.02.2023 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: важкість праці - маса вантажу, що підіймалась та постійно переміщувалась вручну перевищувала на 10 кг і складала 40 кг. при нормі до 30 кг., концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 1,95 рази і складала 3,9/м3 при ГДК 2, 0 мг/м3, вібрація локальна- еквівалентний рівень віброприскорення на 0,8-2,1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 76, 8 78, 1 дБ при ГДР 76 дБ. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 21 років 01 місяця в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва підприємства, структурних підрозділів визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (а.с. 9-11).

Відповідно до висновку МСЕК від 11.05.2023 року ОСОБА_1 первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності (з яких: 30% радикулопатія, 20% вібраційна хвороба, 15% ХОЗЛ) з 17.04.2023 року до 01.05.2025 року, третя група інвалідності, з 17.04.2023 року у зв`язку з професійним захворюванням, інвалідність встановлена на строк до 01.05.2025 року. Наступний переогляд 10.04.2025 року. ОСОБА_1 протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, та праця в умовах вібрації, вібраційного пилу ( а.с. 14-15).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбаченіст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції Українивстановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно дост.1167 ЦК України- моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці»від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до статті 153КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1, 3 статті 13 Закону України«Про охоронупраці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпПУкраїни передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 237-1 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 % встановлення третьої групи інвалідності з наступним переоглядом 10.04.2025 року, період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, безперервну роботу на підприємстві відповідача понад 21 року 01 місяця, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 250 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст.141ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави у сумі 2 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 153, 2371 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 доАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА«КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙКОМБІНАТ» провідшкодування моральноїшкоди,заподіяної ушкодженнямздоров`я навиробництві - задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» на користь держави судовий збір у розмірі 2 500 гривень.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» місцезнаходження: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення складено 24 червня 2024 року.

Суддя: І. Б. Чайкін