Постанова № 1199392, 07.12.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/5612а

"07" грудня 2007 р., 12 год. 00 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі –Захаровій А.Г., за участю представників сторін: позивача –Король Т.М. директор за посадою, Полякова О.В. за довіреністю, відповідача –Савенко Ю.Н., Карбівничий І.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Електра” до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача, яким позивачу визначені податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість а також застосовано штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що оспорюване податкове повідомлення–рішення прийнято в результаті неправильного застосування закону. Так, за висновками перевіряючих в акті перевірки, на підставі якого прийняті ці рішення, були виключені з податкового обліку позивача податкова накладна, виписані приватним підприємцем Пономаренко В.Ф., що потягло за собою донарахування податку на додану вартість. Висновок перевіряючих про незаконність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вказано податковою накладною вмотивовано відсутністю в ній обов'язкового реквізиту –номер накладної, що на думку позивача є незаконним. Крім того позивач вказує на те, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення порушено вимоги п.15.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон 2181), а саме визначено податкове зобов'язання після сплину граничного строку в 1095 днів.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому.

Відповідач у відзиві на позов проти його задоволення заперечив та на противагу позивачу вважав оспорюване податкове повідомлення-рішення такими, що відповідає чинному законодавству. Свої заперечення відповідач вмотивував тим, що згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ) номер податкової накладної є обов'язковим реквізитом такої накладної а відтак відсутність його на податковій накладній, виписаній приватним підприємцем Пономаренко не дає право позивачу включати до складу податкового кредиту суми податку, визначені в ній.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

19.10.2007 р. відповідачем була проведена невиїздна документальна перевірка позивача з питання правових відносин з приватним підприємцем Пономаренко Ю.Ф., за результатами якої складено акт від 19.10.2007 р. №1962/23-1/14207851. В акті перевіряючим зроблено висновок про безпідставність включення до податкового кредиту 400 грн. податку на додану вартість підтвердженої податковою накладною, виданою приватним підприємцем Пономаренко від 30.08.2004 р., оскільки в ній відсутній номер накладної, що на думку перевіряючого є порушенням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 25.10.2007 р. №0006562301/0 яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 400 грн. та застосовано штрафні(фінансові) санкції в сумі 200 грн.

Ст.ст. 1,7 Закону про ПДВ містять наступні приписи.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином номер податкової накладної є відповідно до приписів п.п.721. п.7.2.ст.7 Закону про ПДВ обов'язковим реквізитом і його відсутність не дає права платнику відносити визначені в такій накладній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно п.15.1 ст.15 Закону 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, граничний строк подачі податкової декларації, у якій була врахована податкова накладна від 30.08.2004 р. б/н видана приватним підприємцем Пономаренко, сплинув 20.09.2004 р., а оспорюване рішення яким податковий орган самостійно визначив податкове зобов'язання позивача за цією декларацією прийнято 25.10.2007 р., тобто з перевищенням 1095 денного терміну, визначеного п.15.1 ст.15 Закону 2181. За таких обставин оспорюване рішення вимогам названої статті Закону 2181 не відповідає.

Оскільки платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, лише у разі порушення ним податкового законодавства, то застосування за спірним рішенням штрафних(фінансових) санкцій є також не правомірним.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідач згідно вимог ст. 71 КАС України не довів суду, що прийняте ним рішення є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення–рішення від 25.10.2007 р. №0006562301/0 прийняте державною податковою інспекцією м. Черкаси.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Довгань К.І.