Рішення № 119936702, 21.06.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2024 року Чернігів Справа № 620/5983/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справу за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також ГУ ПФУ у Чернігівській області, відповідач), про визнання противоправною бездіяльність відповідача щодо неврахування вислуги років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяців 29 днів при розрахунку та призначенні пенсії позивачу, невжиття заходів щодо переведення позивача з пенсії за п. «б» ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ на пенсію за п. «а» ст. 12 цього ж Закону; зобов`язання відповідача врахувати позивачу вислугу років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяців 29 днів, а загальну вислугу років у кількості 28 років 11 місяців 22 днів; призначити позивачу пенсію за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 02.01.2024 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку пенсії позивачу не врахована відповідачем вислуга років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяців 29 днів, чим вчинена протиправна бездіяльність. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити у спосіб, визначений у позові.

06.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 25 календарні роки. Проте календарна вислуга років позивача складає 18 років, що не дає йому права на пенсію за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону№2262-ХІІ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області по 21.12.2023, вислуга років на службі станом на день звільнення становить: календарна 23 років 07 місяці 23 днів, загальний стаж для нарахування пенсії -23 років 07 місяці 23 днів, що підтверджується копією наказу ГУНП в Чернігівській області від 21.12.2023 №644 о/с, (а.с. 13).

28.12.2023 ГУНП в Чернігівській області наказом № 654 о/с внесено зміни до наказу про звільнення позивача від 21.12.2023 №644 о/с, в якому зазначено вислугу років позивача на пільгових умовах (без урахування вислуги в календарному обчисленні) на день звільнення - 05 років 03 місяців 29 днів.

З 02.01.2024 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

19.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, врахувавши вислугу років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяців 29 днів, а загальну вислугу років у кількості 28 років 11 місяців 22 днів, та перевести його на пенсію за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», ( а.с. 18).

За результатами розгляду заяви позивача, ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 05.04.2024 повідомило, що на день звільнення з військової служби позивач мав вислугу 23 календарних років, тому підстави для призначити пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону№2262-ХІІ відсутні, (а.с. 19).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закону №2262-ХІІ).

Відповідно до положень пункту «а»статті 12 Закону №2262-ХІІпенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, зокрема, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Аналіз положень наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що Закон № 2262-ХІІ, зокрема, пункт "а" статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги років, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 25 календарних роки і більше.

Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

Водночас статтею 17-1 Закону встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України такий порядок визначено у постанові від 17.07.1992 № 393. Так, підпунктом «в» пункту 3 цієї постанови визначено перелік служби (роботи), яка зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця вислуги років для призначення пенсії.

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до постанови КМУ № 393 полягають у пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

Відтак, на переконання суду, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Отже, положеннями статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та підпункту "в" пункту 3 постанови КМУ № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.

Суд відмічає, що вирішуючи справу № 300/5663/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.10.2023 зазначив: "……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…".

Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17 та з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 14.04.2021 у справі №480/4241/18) підтримала правову позицію, викладену у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а, що для призначення пенсій за вислугу років заЗаконом №2262-XIIкалендарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступила від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393Закону №2262-ХІІ.

Судом встановлено, що вислуга років позивача станом на день звільнення складає в календарному обчисленні 23 років 07 місяці 23 днів, в пільговому обчисленні становить 28 років 11 місяців 22 днів, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 300/5663/21 та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування позивачу вислугу років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяця 29 днів та не переведення на пенсію за пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 3-1 орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Пунктами 17, 18 Порядку № 3-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за вислугу років за пунктом « а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ 19.03.2024, тому вимоги позивача про переведення його на пенсію з 01.01.2024 не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на положеннях норм права.

Отже, з метою відновлення прав позивача, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, як такому, який має на день звільнення вислугу років 28 років 11 місяців 22 днів з 19.03.2024.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами наявність підстав для відмови у переведенні позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

З огляду на викладене вище, суд повністю задовольняє позовні вимоги частково.

Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України у Чернігівської області щодо неврахування ОСОБА_1 при призначенні та обрахунку пенсії вислуги років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяців 29 днів та переведення на пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Чернігівській області врахувати ОСОБА_1 вислугу років на пільгових умовах у кількості 05 років 03 місяців 29 днів та перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 19.03.2024 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 21 червня 2024 року.

Суддя І.І. Соломко