Рішення № 119933498, 18.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 рокусправа № 380/27863/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Шайди В.В.,

представника відповідача Рибак Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 23.10.2023 року №1205-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити на державній службі ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- згідно п.3 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на державній службі ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- згідно п.1 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати на мою користь в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 01.12.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали десять днів з дня отримання копії ухвали.

11.12.2023 за вх.№95138 від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку. Зазначив, що оскільки з оскаржуваним наказом його не ознайомлювали шляхом вручення, то такий міг бути надісланий поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, однак про таке позивачу не відомо. Також вказав, що при спробі подати позовну заяву через електронний суду в строк 24 листопада 2023 року не було можливості. На сервісі проводились профілактичні роботи до 02 години 25 листопада 2023 року. Вважає, що пропущення процесуального стоку щодо звернення до суду з позовною заявою, а саме не вручення копії наказу про звільнення є обґрунтованою та може бути підставою для поновлення вказаного строку. Просить пропущений строк звернення до суду поновити.

11.12.2023 за вх.№95145 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 23.10.2023 року №1205-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити на державній службі ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- стягнути з Львівської митниці (Код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати 1506,98 гривень (одна тисяча п`ятсот шість гривень 98 копійок).

- згідно п.3 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на державній службі ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- згідно п.1 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати на мою користь в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним наказом, оскільки Львівською митницею, як виконавчим органом державної влади, порушено конституційні права позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обрав, та гарантоване Конституцією України. Зазначив, що на державну службу був призначений безстроково. В силу ряду організацій митної служби України, за період служби позивача в митних органах, що здійснювали свою діяльність з юрисдикцією на території Львівської області, його під примусом (не з власної волі) перевели на контракту форму проходження державної служби, чим було порушено вимоги частини другої статті 22 Конституції України, а саме при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Вказав, що конкурс на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці не оголошувався, і на цю посаду позивач не призначався за результатами конкурсу, а був переведений наказом Львівської митниці від 18.07.2023 №784-о відповідно до положень статті 41 Закону України «Про державну службу». Вважає, що рішення (якщо таке існує) про віднесення вище зазначеної посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби прийняте з порушенням положень статті 31-1 Закону України «Про державну службу» та є протиправним і не чинним. Наказом від 18.07.2023 №784-о «Про переведення ОСОБА_1 » не було передбачено укладання контракту про проходження державної служби, та попередня інформація про істотні умови контракту ніде не наводилась. Також вважає, що контракт про проходження державної служби укладено з порушенням вимог Закону України «Про державну службу» та має ознаки порушень вимог частини 7 статті 41 цього Закону. Звернув увагу, що контракт про проходження державної служби від 10.08.2023 №613/2023 з ним не укладався, та про цей контракт позивачу нічого не відомо, з таким позивач не ознайомлений. Вважає, що оскаржуваний наказ не відповідає критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним, тому підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.01.2024 за вх.№506 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що із наказу Львівської митниці від 18.07.2023 року № 784-о «Про проведення ОСОБА_1 », видно, що ОСОБА_1 був переведений із посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Городок» Львівської митниці на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці, шляхом укладення контракту. Зазначив, що при переводі із однієї посади державної служби на іншу, із ним було розірвано контракт від 06.09.2022 №220/2022 та укладено новий контракт про проходження державної служби № 584/2023 від 18.07.2023 року. Пунктом 26 контракту про проходження державної служби № 584/2023 від 18.07.2023 року, передбачено строк дії цього контракту, а саме з 21.07.2023 по 23.10.2023. Позивач самостійно укладав контракт та самостійно вписував свої реквізити в контракт, тому підписуючи контракт йому було відомо на який строк такий укладено. Подавалася заява позивачем про переведення. Вказує, що оскільки Митним кодексом України чисельність посад державної служби в митному органі, на які здійснюється призначення з укладенням контракту про проходження державної служби не обмежена, а тому, з урахуванням ч.1 ст.34 Закону України «Про державну службу» кількісне обмеження посад строкового призначення передбачене ч.3 ст.34 цього Закону, на посади державної митної служби у митних органах не поширюється. Тому, Львівська митниця не обмежена в кількості посад від загальної штатної чисельності, на яку може бути укладено контракти. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 01.02.2024 вирішено перейти до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 22 лютого 2024 року о 13:30 год.

01.02.2024 за вх.№8464 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

12.02.2024 за вх.№ 11214 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд врахувати позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати Контракт від 18.07.2023 № 584/2023 про проходження мною державної служби з укладанням контракту, як такий, що застосований до порядку мого переведення і проходження мною державної служби з порушеннями частини другої і третьої статті 5, частини третьої та четвертої статті 311, пункту 3 частини другої статті 34 та статті 41 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» і абзацу другого частини п`ятої статті 570 Митного кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 23.10.2023 року №1205-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити на державній службі ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- стягнути з Львівської митниці (Код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати 1390,69 гривень (одна тисяча триста дев`яносто гривень 69 копійок);

- згідно п.3 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на державній службі ОСОБА_1 з 24 жовтня 2023 року на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці;

- згідно п.1 частини першої статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати на мою користь в межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 19.02.2024 заяву позивача про уточнення позовних вимог - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків заяви про уточнення позовних вимог протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 05.03.2024 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 11.02.2024 повернуто позивачу.

11.03.2024 за вх.№18627 від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача.

В засіданні суду, яке відбулось 12.03.2024 судом вирішено відкласти підготовче засідання до 26.03.2024 об 11:30 год для долучення додаткових доказів.

14.03.2024 за вх.№19791 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судовому засіданні, яке відбулось 26.03.2024 судом оголошено перерву в підготовчому засідання для долучення доказів представником відповідача. Представник позивача підтримує заявлені вимоги, наголошує, що відсутні підстави для припинення служби за контрактом.

02.04.2024 за вх.№25163 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

08.04.2024 за вх.№26803 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

17.04.2024 за вх.№29718 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін, 18.04.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 16.05.2024 о 10:30 год у зв`язку з неявкою сторін.

16.05.2024 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 04.06.2024 о 10:30 год для долучення додаткових доказів.

У зв`язку з неявкою сторін, 04.06.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 18.06.2024 о 10:30 год у зв`язку з неявкою сторін.

В засіданні суду, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до п. 1 наказу №784-о від 18.07.2023 Львівської митниці «Про переведення ОСОБА_1 » переведено з 21.07.2023 ОСОБА_1 , державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Городок» Львівської митниці на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці, шляхом укладення контракту про проходження державної служби, з посадовим окладом згідно з штатним розписом митниці в розмірі 9150,00 грн.

Згідно з п. 2 вказаного наказу, розірвано контракт про проходження державної служби від 06.09.2022 №220/2022, укладений з ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Городок» Львівської митниці.

Підстава: штатний розпис Львівської митниці, заява ОСОБА_1 , контракт про проходження державної служби, п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, ст. 32 КЗпП України.

18.07.2023 між Львівською митницею та ОСОБА_1 укладено контракт №584/2023 про проходження державної служби.

Пунктом 26 контракту про проходження державної служби від 18.07.2023 року №584/2023передбачено строк його дії з 21.07.2023 по 23.10.2023.

Наказом Львівської митниці Державної митної служби України №1205-о від 23.10.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п.1 та 4 ч.12 ст.31-1, п.2 ч.1 ст.83, ст.85 Закону України «Про державну службу», п.25 Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року №494, припинено державну службу та звільнено 23.10.2023 року позивача із займаної посади відповідно до абзацу другого ч.1 ст.85 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 18.07.2023 №584/2023 та строку призначення на посаду державної служби (підстава абзац другий та п`ятий п.21, 25 контракту про проходження державної служби від 10.08.2023 року №613/2023).

Не погодившись із таким наказом позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 570 Митного кодексу України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.

Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі Закон №889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Вказаний Закон №889-VIII визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з ст.1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з ст.4 Закону №889 державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків;9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

За змістом частини третьої статті 5 Закону №889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Отже, відносини, зокрема, щодо припинення державної служби, регулюються Законом №889-VIII. Застосування до відносин щодо припинення державної служби законодавства про працю можливе лише в частині відносин, що не врегульовані цим Законом.

Згідно з ч.ч.1-3, 5, 7-13 ст. 31-1 Закону №889-VIII з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб`єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.

При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.

До істотних умов контракту належать: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов`язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби.

При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду.

Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків.

Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.

Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.

Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Підстави для припинення державної служби визначено приписами статті 83 Закону № 889-VIII, згідно з пунктом 9 частини першої якої державна служба припиняється з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88'1 цього Закону). Отже, однією з підстав припинення державної служби є підстави, передбачені контрактом про проходження державної служби (у разі укладення).

Постановою Кабінету Міністрів України №494 від 17.06.2020 затверджено Порядок укладення контрактів про проходження державної служби (далі - Порядок №494).

Згідно з п. 1 Порядку №494 визначено зміст, процедуру укладення, зміни та розірвання контракту про проходження державної служби (далі - Контракт) як строкового трудового договору, укладеного між державним органом та особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби категорії Б або В (далі - особа).

Відповідно до п. 4 Порядку № 494 контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов`язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно). Робота на посаді державної служби, яка передбачає укладення контракту, не може бути типовою та повторюваною.

За приписами п. 14 Порядку № 494 у контракті зазначаються предмет, істотні та додаткові умови, строк дії контракту та реквізити сторін. До контракту додається графік виконання завдань, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 15 Порядку № 494 передбачено, що істотними умовами контракту є: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби, за якою укладається контракт; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов`язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

Відповідно до п. 20 Порядку № 494 за взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби, що не суперечать Закону України Про державну службу та не звужують обсяг прав особи.

Згідно з п. 25 Порядку №494, дія контракту припиняється з підстав, передбачених законом.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби до прийняття наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу на зайняття відповідної посади або до її заміщення шляхом переведення може визначити додаткові, крім встановлених законодавством, підстави розірвання контракту, а також строки та порядок повідомлення про це сторонам.

Пунктом 26 Порядку № 494 встановлено, що припинення дії або розірвання контракту передбачає припинення особою державної служби на відповідній посаді.

Відповідно до п. 2 контракту про проходження державної служби №584/2023 від 18.07.2023 відповідний контракт є особливою формою строкового трудового договору, а згідно з п. 26 строк дії контракту з 21.07.2023 по 23.10.2023.

Згідно з п. 27 контакту дія цього контракту за умови належного виконання особою його посадових обов`язків, завдань і ключових показників, передбачених цим контрактом може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Згідно з п. 21 контракту його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт.

Так, судом встановлено, що відповідно до Наказу Львівської митниці Державної митної служби України №1205-о від 23.10.2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п.1 та 4 ч.12 ст.31-1, п.2 ч.1 ст.83, ст.85 Закону України «Про державну службу», п.25 Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року №494, припинено державну службу та звільнено 23.10.2023 року позивача із займаної посади відповідно до абзацу другого ч.1 ст.85 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 18.07.2023 №584/2023 та строку призначення на посаду державної служби (підстава абзац другий та п`ятий п.21, 25 контракту про проходження державної служби від 10.08.2023 року №613/2023).

Правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені абзацом 2 ч. 1 ст. 85 Закону №889-VIII, згідно з яким у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.

Також, п. 2 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).

З урахуванням наведених норм відповідачем прийнято спірний наказ, яким з позивачем припинено державну службу та звільнено із займаної посади.

За таких обставин, суд погоджується з висновком, що відповідач повинен був видати оскаржений наказ.

Суд зауважує, що контракт про проходження державної служби №584/2023 від 18.07.2023 підписаний особисто позивачем, а тому останньому було відомо на який строк такий укладено. На контрактній формі позивач перебував з 2021 року і всі наступні переміщення позивача відбувалися за його заявою і з припиненням попередніх контрактів і укладенням нових, тобто твердження, що позивачу невідомо про контракти не відповідають дійсності.

Щодо доводів позивача, що підставою звільнення є абзац другий та п`ятий пункту 21 та пункт 25 контракту про проходження державної служби від 10.08.2023 №613, який з позивачем не укладався, то суд зазначає, що відповідачем допущено описку та помилково зазначено не правильний номер контракту.

Більше того, 29.12.2023 Львівською митницею видано наказ №1535-0 «Про внесення змін до наказу Львівської митниці від 23.10.2023 №1205-о», яким внесено зміни в пункт 1 наказу, а саме в підставі звільнення дату та номер « 10.08.2023 №613/2023» замінено на « 18.07.2023 №584/2023».

Порушення формальних вимог, щодо оформлення документа суб`єкта владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Слід зауважити, що контракт є особливою формою трудового договору за погодженням сторін врегульовує умови трудової діяльності працівника, при вирішенні зазначених питань підлягають урахуванню положення контракту, позаяк саме на таких умовах працівник погодився вступити у трудові правовідносини. З огляду на особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівник з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Укладаючи контракт позивач погодився з його умовами, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання. Так і контрактом визначено строк на який укладається він, теж скріплений підписами сторін контракту.

Таку правову позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні від 09.07.1998 року у справі офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, які містяться в Кодексі законів про працю та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівників умови: як правило, це тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо. Така позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду у справі №171/1808/19 від 23.02.2022.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї із сторін інша не може перешкоджати припиненню трудових відносин. Припинення контракту навіть і не ставить у залежність від наявності чи відсутності заяви працівника, так як контракт укладено на визначений термін. І цей визначений термін у контракті і є волею працівника, тобто підписаний контракт на термін строкового договору. Тобто, власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України. Таке ж закріплено у Постанові Верховного Суду від 13.03.2023 по справі №545/996/21.

Отже, правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені як законодавством про працю (КЗпП України ) так і Законом №889-VIII.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

З огляду на наведене, суд не знаходить підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та скасування його.

Поряд з цим, оскільки суд прийшов до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного наказу, похідні позовні вимоги позивача про поновлення на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Смільниця» Львівської митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є такими, що задоволенню не підлягають.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст. ст. 72-78, 90 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч. 2 ст. 19 Конституції України і ч. 2 ст. 2 КАС України, позаяк обставини з`ясував повно та вичерпно, діяння позивача кваліфікував правильно, норму закону визначив вірно, зміст приписів цієї норми витлумачив без помилок (перекручень), взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, наслідки вчиненого позивачем діяння не спотворив, міру юридичної відповідальності обрав без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.06.2024.

СуддяСподарик Наталія Іванівна