Рішення № 119932402, 24.06.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. справа № 300/3971/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення за №0916300018878 від 20.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання призначити пенсію за віком з 12.02.2024, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі по тексту також - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення за №0916300018878 від 20.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання призначити пенсію за віком з12.02.2024.

Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII, Закон України "Про пенсійне забезпечення"), з підстав відсутності необхідного страхового стажу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також - Закон №1058-IV, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, після досягнення нею 55 віку, звернулась 12.02.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в зв`язку з досягненням пенсійного віку для жінок - 55 років та здобуття стажу роботи не менше 20 років. На час звернення трудовий стаж позивачки складав 24 років, 6 місяців та 24 дні.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 26.02.2024 за №0900-0209-8/11402 направило позивачу прийняте за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №0916300018878 від 20.02.2024, яким зараховано всі періоди роботи позивача (24 роки 6 місяців 24 дні), та відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Згідно доводів позивача, викладених у позовній заяві, їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії на підставі Закону №1788-ХІІ, оскільки починаючи з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за віком, а саме: пункт 2 статті 12 Закону №1788-ХІІ, в чинній редакції, відповідно до якої право на пенсію за віком мають жінки, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, та статті 26 Закону №1058-IV, де право на пенсію мають жінки після досягнення 60 річного віку.

Позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно слідує, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії для осіб, які відпрацювали певний період часу та набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пенсію, є звуженням цього права.

Позивачка повторно 05.03.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із запитом №102-017 про призначення трудової пенсії за віком із забезпеченням жінки відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ та про нарахування їй трудової пенсії не нижчої від гарантованого державою прожиткового мінімуму відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV від 15.07.1999 (надалі по тексту також Закон 966-XIV, Закон України "Про прожитковий мінімум"), на яку пенсійний фонд надав відповідь, посилаючись на приписи Закону №1058-IV.

Отже, на переконання позивача, вона має право на призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ не нижчу від гарантованого державою прожиткового мінімуму відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум".

Позивачка вказала, що Верховний Суд у рішенні від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 дійшов висновку що, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 - з одного боку та Законом №1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Верховний Суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"). Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-1V.

Крім того, на переконання ОСОБА_1 , в цій справі слід застосувати висновки Верховного Суду України, які сформовані в рішенні від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З наведених підстав ОСОБА_1 просить суд позов задовольнити повністю, шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, оформленого рішенням за №0916300018878 від 20.02.2024, та зобов`язання призначити і виплачувати з 12.02.2024 їй пенсію за віком відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ не нижчу від гарантованого державою прожиткового мінімуму відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум".

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 24.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.21-22).

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, на поштову адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.06.2024 на позовну заяву, який зареєстрований в суді 13.06.2024 (а.с.26-35). У відзиві представник відповідача заперечив проти доводів позивача, викладених у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

За доводами відповідача з 01.01.2004 набув чинності Закону №1058-IV, який отримав статус провідного закону у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини, пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначення, перерахунку, і виплати пенсії, тому пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають нормами Закону №1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі.

Частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Так, позивач досягла віку 55 років 00 місяців 05 днів, згідно поданих документів їй зараховано усі періоди до страхового стажу, який становить 24 роки 05 місяців 24 днів.

Проте, так як право на звернення за призначенням пенсії за віком не відповідає вимогам статей Закону №1058-IV, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №0916300018878 від 20.02.2024 про відмову про призначення пенсії по віку. Крім того, на думку відповідача 2, у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком 24 роки 05 місяців 24 днів при необхідному - 31 рік.

Відтак, аналізуючи наведені правові норми та зважаючи на викладені обставини в їх сукупності відповідач вважає, що при прийняті відмови у призначенні пенсії позивачу, застосовано чинне законодавство, яке ґрунтується на Конституції і законах України, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідач 1 також скористався правом подання відзиву на позовну заяву від 07.06.2024, який разом із письмовими доказами надійшов на адресу суду 13.06.2024 (а.с.36-67).

Заперечуючи позовні вимоги представник Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами розгляду заяви від 12.02.2024 та наданих документів прийнято рішення №0916300018878 від 20.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 не досягла віку 60 років, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.

Право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV позивач набуде при досягненні віку 60 роки та за наявності необхідного страхового стажу 35 років.

Як вказує відповідач 1 рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статі 12 Закон №1788-XII не виносилось, оскільки з 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, що набув статусу провідного закону у сфері пенсійною страхування, яким врегульовано правовідносини, пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, тому пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно правові акти застосовуються в частині, то не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, у цій справі керувалось Законом №1058-IV, який є чинним і регулює спірні правовідносини, а не Законом №1788-ХІІ положення якого застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Звернув увагу суду на те, що норми статті 12 Закону №1788-ХІІ в частині призначення пенсій за віком не підлягають застосуванню, оскільки Закон №1058-IV з моменту набрання чинності (01.01.2004) є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії за віком, а тому, умови призначення пенсії за віком мають визначатися на підставі статті 26 Закону №1058-IV, а не на підставі статті 12 Закону №1788-ХІІ.

Крім того, вказує, що згідно з правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з мстою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. За наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , після досягнення нею 55 віку, 12.02.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.43-59).

В контексті вказаного варто відзначити, що позивач у позовній заяві наполягає на засвідченні обставини подання нею заяви відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ в зв`язку з досягненням пенсійного віку для жінок - 55 років та стажу роботи не менше 20 років. Втім, дослідження такої письмової заяви засвідчує, що остання не містить відомостей про ініціювання вирішення питання про призначення пенсії за віком саме за Законом №1788-ХІІ. В графі "Вид пенсії" зазначено "за віком" (а.с.43-45)

За результатами розгляду заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 26.02.2024 за №0900-0209-8/11402 (а.с.5), направило позивачу прийняте за принципом екстериторіальності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №0916300018878 від 20.02.2024, яким повідомлено про зарахування всіх періодів роботи позивача (24 роки 6 місяців 24 дні), та про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 не досягла віку 60 років, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, відповідно і відсутнє право на призначення пенсії за віком (а.с.6, 32, 33).

Позивачка 05.03.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із запитом на надання інформації №102-017, в якому поставила питання призначення трудової пенсії за віком із забезпеченням жінки відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ та про нарахування їй трудової пенсії не нижчої від гарантованого державою прожиткового мінімуму відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" (а.с.7-10).

Листом за №3545-2149/Ф-02/8-0900/24 від 02.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало відповідь та пояснило позивачці підстави відмови у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю відповідного віку та недостатньою кількістю страхового стажу, який передбачений статтею 26 Закону №1058-IV (а.с.11-13).

Також, позивач зверталась до Міністерства соціальної політики України (Мінсоцполітики) із запитами щодо отримання інформації про фактичний розмір прожиткового мінімуму з січня 2022 року по січень 2024 рік, на які надано відповіді листом від 06.02.2024 за №11/0/215-24 та від 05.03.2024 за №17/0/215-24 про фактичний розмір прожиткового мінімуму на 2022 та 2023 роки (а.с.14-16) та фактичним розміром прожиткового мінімуму на січень 2024 року (а.с.17).

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за №0916300018878 від 20.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права, ставлячи вимогу про визнання протиправним такого рішення, та зобов`язання відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII не нижчу від гарантованого державою прожиткового мінімуму відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", починаючи з 12.02.2024.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Частиною 1, 2 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно правові акти застосовуються в частині, то не суперечить цьому Закону.

Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного рішення №0916300018878 від 20.02.2024 керувалось Законом №1058-IV, який є чинним і регулює спірні правовідносини, а не Законом №1788-ХІІ положення якого застосовуються в частіші визначення права на пенсію "за вислугу років", а також пенсію "за віком на пільгових умовах", для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 і №2.

При цьому, щодо тверджень позивач про застосування висновків сформованих в постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі за №360/3611/20, суд зазначає наступне.

Так, у зазначеному рішенні суд прийшов до наступних висновків "…100. Отже, відповідно до вищевикладеного, Суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію "за віком на пільгових умовах" за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ №1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії…

… 119. Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці…".

Таким чином, предметом спору у цій справі №300/3971/24, є призначенні пенсії "за віком" відповідно до Закону №1788-XII, а з огляду на зміст постанови на яке посилається позивачка (№360/3611/20), правовідносини не є подібними, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правові висновки, викладені у цьому рішенні, які не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.

Позивач у даній справі не надала доказів, що воно:

- належать до числа осіб, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії;

- ініціювала 12.02.2024 питання призначення їй пенсії "за віком на пільгових умовах", для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 і №2.

Суд вказує, що з 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який набув статусу провідного закону у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини, пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначення, перерахунку, і виплати пенсії, тому пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають нормами Закону №1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі.

Відтак, не підлягають застосуванню висновки Верховного Суду України, які сформовані в рішенні від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, оскільки виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 Закону №1058-IV, визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1. пенсія за віком;

2. пенсія по інвалідності;

3. пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на призначення пенсії за віком, в силу правового регулювання частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 31 рік.

Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення відповідного віку.

Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (стаття 44 Закону №1058-IV).

Як слідує із змісту пункту 1.1. Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 за №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також Порядок 22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (надалі по тексту також - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (пункт 1. 7. Розділу І Порядку №22-1).

Пунктом 2.9. Розділу II Порядку №22-1 визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до положень Розділу IV Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За змістом приписів частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Окремо слід відзначити й те, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії, який, в силу вимог абзацу 9 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 повинен становити 31 рік.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 не досягла віку 60 років, встановленого статтею 26 Закону 1058-IV, відповідно і відсутнє право на призначення пенсії за віком, а тому рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.02.2024 за №0916300018878 про відмову в призначенні пенсії не підлягає скасуванню.

Відтак, з моменту набрання чинності положень Закону №1058-IV у відповідача відсутні правові підстави для призначення "пенсії за віком" (не "пенсії за віком на пільгових умовах") у відповідності до статті 12 Закону №1788-XII.

З огляду на викладене та на підставі досліджених доказів у справі, суд приходить до висновку, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність та обґрунтованість своїх дій.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При оцінці питання розподілу судових витрат у справі судом з`ясовано, що позивачем, за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, сплачено судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 20.05.2024 за №0.0.3657790277.1 (а.с.18).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судовий збір.

Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), вул. Митрополити Андрея, 10, м. Львів, Львівська область, 79016.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя ____ Чуприна О.В.

/підпис/

"____" ____ 2024 року

м.п.