Рішення № 119930600, 24.06.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5880/24

Провадження № 2/761/5683/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» про визнання майнових прав, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» (далі по тексту - відповідач) про визнання майнових прав.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 29.03.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» (надалі - відповідач) укладено Договір купівлі продажу майнових прав № 27/3/ШК від 29.03.2015 року (надалі- Договір). Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Договору «Продавець продає, а Покупець купує майнові права на об?єкт нерухомості у порядку та умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж». В силу вимог п. 2.2 ст. 2 Договору «Сторони домовились, що об?єктом нерухомості, Майнові права на який передається за даним Договором, є об?єкт нерухомості, розташований в об?єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,20 м2. Згідно з п. 2.4 ст. 2 Договору «Запланований термін будівництва та введення в експлуатацію об?єкта капітального будівництва - 4 квартал 2016 року." На виконання умов Договору визначених у п. 4.3.1 ст. 4 позивач оплатив на рахунок відповідача 100% вартості майнових прав на об?єкт нерухомості. Таким чином, позивач вказує, що з свого боку виконав всі умови Договору. Проте, Відповідач не виконує покладені на нього обов?язки, оскільки не завершив будівництво та не ввів в експлуатацію житловий будинок в якому придбано майнові права позивачем на квартиру та станом на дату подання позовної заяви, відповідач, не виконуючи умови Договору, позбавляє позивача можливості реалізувати належне йому майнове право на оформлення та набуття права власності на квартиру в зазначеному житловому будинку. Враховуючи викладене, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом та просив суд визнати за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 21.02.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 21.02.2024 року представником позивача 11.03.2024 року подано клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.03.2024 року позивачу продовжено процесуальний строк для усунення недоліків.

18.03.2024 року представником позивача подано клопотання на виконання вимог ухвали суду від 14.03.2024 року, а також позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою суду від 22.03.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.04.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що твердження позивача стосовно того, що відповідач не виконав свої зобов?язання щодо забезпечення будівництва та введення в експлуатацію об?єкта капітального будівництва у термін - 4 квартал 2016 року є безпідставним, надуманим та таким, що суперечить умовам Договору. При укладенні Договору сторони погодили лише запланований термін будівництва, що не може тлумачитись у розумінні ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, як кінцевий та остаточний термін, за сплином якого зобов?язання відповідача може вважатись порушеним або не виконаним. Фактично, порушення зобов?язання щодо завершення будівництва та введення в експлуатацію Об?єкта капітального будівництва не відбулось, оскільки сторонами не обумовлено кінцевий строк виконання зобов?язань. А тому відповідно відсутнє порушення умов договору з боку відповідача. Представник зазначає, що до правовідносин, які склалися між сторонам не підлягають застосуванню положення Закону України «Про інвестиційну діяльність». Відповідач категорично заперечує проти доводів позивача щодо того, що ним допущено порушення виконання зобов?язання, оскільки дані доводи є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам. Відповідачем не допущено порушення прав позивача, що відповідно унеможливлює задоволення позовної заяви з підстав її необгрунтованості. Відтак, позовна заява є безпідставною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

25.04.2024 року представником відповідача було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до вимог якої остання вказувала, що позивач стверджує, що відповідач допустив порушення виконання зобов`язання з 01.01.2017 року, проте звернувся до суду з даним позовом лише у лютому 2024 року. Отже, Позивачем пропущено загальний строк позовної давності, який становить 3 роки, а питання про визнання причин його пропуску поважними позивачем не порушується. Позивачем не надано жодного доказу, що підтверджував би обставину, яка в розумінні закону є підставою для переривання строку позовної давності, а також, обґрунтування підстав пропуску строку позовної давності. Відтак, подана Позивачем позовна заява, крім того, що є необгрунтованою та не підлягає задоволенню й з причин, описаних у відзиві на позовну заяву, є й такою, що подана з пропуском строку позовної давності, що є окремою та самостійною підставою для відмови у задоволенні такої позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, звернулись із заявами про слухання справи в їх відсутність. Представник позивача в заяві просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням неявки всіх учасників справи у судове засідання, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 24.06.2024р., що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 05.09.2022р. справа №1519/2-5034/11.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Оцінивши надані суду докази, ретельно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 29.03.2015р. між ТОВ «ВКФ Фарби України» (далі - Продавець) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 27/3/ШК, за яким об`єктом нерухомості, майнові права за яким передаються, є квартира, будівельний АДРЕСА_4 . Орієнтовна загальна вартість майнових прав складає 613 872, 00 грн.

Згідно довідки від 07.04.2015 року про фінансування 100% майнових прав по договору № 27/3/ШК від 29.03.2015 року, ОСОБА_1 сплатив продавцю 100% вартості майнових прав на об`єкт нерухомості: квартира, будівельний АДРЕСА_5 .

Згідно п. 2.4 Договору від 29.03.2015 року, плановий термін будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва - 4 квартал 2016 р.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки .

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Відповідно до ст.177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.03.2019 у справі № 6-14-39цс-19 та від 27.02.2019 у справі № 6-14-606цс18 у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Така ж позиція у рішенні ВС/КЦС, № 761/17864/16-ц, 13.05.2019.

За змістом ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У Постанові № 6-98цс13 від 02 жовтня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21 зазначено, що саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (пункти 93 - 95).

Судом встановлено, що позивач в повному обсязі проінвестував будівництво зазначеної вище квартири, в зв`язку з чим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкт та результати інвестицій є власністю інвестора.

Тобто, позивач виконав свої зобов`язання за договором, сплатив внески у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 2.4 договору, плановий термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2016 р.

Судом встановлено, що будівництво об`єкту не завершене, будинок не введений в експлуатацію.

Відтак, до завершення будівництва об`єкта нерухомості - квартири будівельний номер АДРЕСА_6 , та введення будинку в експлуатацію, позивачу як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт.

Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року, справа №761/28769/13-ц.

Враховуючи те, що відповідач не виконує належним чином узятих на себе зобов`язань, а також, враховуючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не введено в експлуатацію, з урахуванням повної сплати пайових внесків, суд прийшов до висновку, що права позивача порушені, оскільки відповідач свої зобов`язання щодо передачі об`єкту інвестування в експлуатацію для здійснення реєстрації прав власності за позивачем на об`єкт інвестування, не виконує.

Тобто, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зазначених зобов`язань, що свідчить про порушення майнових прав позивача на вищевказаний об`єкт, який вона очікувала отримати до кінця 4 кварталу 2016 р.

Наведені представником відповідача у відзиві підстави для відмови у задоволенні позовних вимог спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами в їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання майнових прав за ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: квартиру АДРЕСА_7 .

Щодо заяви представника відповідача з приводу застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне вказати, що у відповідності до положень п. 8.1 Договору №27/3/ШК від 29.03.2015 року договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Відповідач не надав доказів, що будинок введено в експлуатацію, тобто відповідач на даний час не виконав в повному обсязі власні зобов`язання, а тому суд вважає, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду з цим позовом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 190, 328, 331, 530 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 77-83, 88, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ФАРБИ УКРАЇНИ» про визнання майнових прав - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: на квартиру АДРЕСА_8 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України» на користь держави судовий збір в сумі 6138,72 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 ;

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Фарби України»: Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 125, оф. 15/4, код ЄДРПОУ 31108022.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2024 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА