Рішення № 119929910, 28.05.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5201/24

провадження № 2/753/4804/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У березні 2024 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (далі також - ТОВ "Дебт Форс", відповідач)про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису,вчиненого 25.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем,зареєстрованого в реєстрі за № 4859, про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 743 212,23 грн (далі також - оспорюваний виконавчий напис).

Позов обґрунтований тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинено на документі, який відсутній у встановленому Кабінетом Міністрів України переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, при відсутності доказів безспірності вимог та з порушенням визначеної нормативними актами процедури вчинення виконавчого напису.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності заявлених вимог. Послався на те, що йому належить право вимоги у кредитних правовідносинах позивача з первісним кредитором, оспорюваний виконавчий напис вчинено з додержанням вимог закону, на кредитному договорі, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться на підставі виконавчих написів нотаріусів, безспірність заборгованості підтверджується документами, які були подані для його вчинення, при цьому доказів недійсності кредитного договору позивач не надав і наявність боргу не спростував.

Треті особи приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т. В. та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. до суду не з`явились, правом на подання пояснень щодо позову та/або щодо відзиву не скористались.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою від 18.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху з підстав її подання без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

26.03.2024 від позивача надійшла позовна заява у новій редакції.

Ухвалою від 27.03.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання 29.04.2024.

09.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Протокольною ухвалою від 29.04.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні 28.05.2024.

09.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.

28.05.2024 від позивача надійшла заява про долучення доказів судових витрат.

28.05.2024 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, від інших учасників справи жодних заяв та клопотань щодо її розгляду не надходило.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

21.09.2007 між АКБ СР "Укрсоцбанк" (банк) та ОСОБА_1 (держателем) було укладено кредитний договір № 0380/057273-PR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки GOLD, предметом якого є відкриття банком на підставі заяви держателя рахунку № НОМЕР_1 в євро та отримання платіжної картки строком дії на 24 місяці та пін-код до неї, а також банк забезпечує розрахунки за операціями з використанням картки. Надання банком держателю коштів здійснюватиметься окремими частинами на умовах визначених договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості не більше 8 000 євро на умовах строковості, зворотності та платності в обмін на зобов`язання держателя повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Правонаступник всіх прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором № 0380/057273-PR від 21.09.2007 є ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на підставі договору № 2019-1УСБ\ВЕСТА про відступлення прав вимоги від 28.01.2019, який у подальшому, на підставі договору відступлення права вимоги № 29-01\19\1 від 29.01.2019 набув правонаступник всіх прав та обов`язків ТОВ "ФК "Кредит-Капітал".

25.03.2021 приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4859, відповідно до якого запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 0380\057273-PR від в розмірі 741 712,23 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 646 494,91 грн; сума заборгованості за відсотками та комісією - 95 217, 32 грн; за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України "Про нотаріат" стягнуто плату із стягувача, в розмірі 1 500 грн, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача.

Згідно з виконавчим написом стягнення проводиться за період з 29.01.2019 по 16.03.2021.

За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2021).

15.02.2023 між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Кампсіс фінанс" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 15-02/23, відповідно до умов якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступив новому кредитору за плату права вимоги до позичальника ОСОБА_1 , за кредитним договором від 21.09.2007 № 0380/057273-PR.

12.05.2023 між ТОВ "Кампсіс фінанс"та ТОВ "Дебт Форс"(новим кредитором) укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 12-05/23, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору за плату права вимоги до позичальника ОСОБА_1 , за кредитним договором від 21.09.2007 № 0380/057273-PR.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29.01.2024 замінено стягувача ТОВ "Вердикт Капітал" на ТОВ "Дебт Форс" у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому 04.06.2021 з примусового виконання виконавчого напису № 4859, виданого 25.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т. В., щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості.

На підставі цієї ухвали 15.02.2024 приватний виконавець Пиць А. А. виніс постанову про заміну сторони виконавчого провадження на ТОВ "Дебт Форс", як правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" на підставі договору відступлення права вимоги.

ІV. Мотивувальна частина.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до статті 1 цього Закону нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (стаття 2 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, визначає стаття 34 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї норми нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій - шляхом надіслання боржнику повідомлення-письмової вимоги про усунення порушень.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

10.12.2014 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (далі - Постанова КМУ № 662), згідно з якою Перелік документів був доповнений новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Водночас постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, постанову КМУ № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час далі ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/20084/14, далі - КАС України) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту статей 124, 129 Конституції України та 255 КАС України можна дійти висновку, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, яке набрало законної сили, має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

За обставинами справи установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено після набрання вищевказаним рішенням суду законної сили за кредитним договором, який не був посвідчений нотаріально, а відтак вказаний договір не підтверджує безспірність заборгованості позивача перед ТОВ "Дебт Форс" як правонаступника первісного кредитора.

Отже ураховуючи, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було дотримано такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, вимоги позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд визнає обґрунтованими та задовольняє їх.

Оскільки відсутність безспірності вимог є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не дає оцінку доводам позову про порушення процедури його вчинення.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат (ураховуються): 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 137 ЦПК України).

За приписами частини четвертої цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Частиною третьою статті 141 цього Кодексу передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Судом установлено, що відповідно до договору від 09.03.2024 адвокат Поліщук С. В. прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу ОСОБА_1 .

Згідно з умовами, визначеними статтею 4 цього договору, клієнт за отримання правової допомоги виплачує адвокату винагороду з розрахунку 10% від суми стягнення за оспорюваним виконавчим написом № 4859 від 25.03.2021, що у грошовому виразі становить 74 321,22 грн, при цьому остаточний розмір винагороди адвоката визначається в акті приймання-передачі наданих правових послуг.

28.05.2024 адвокат Поліщук С. В. та клієнт ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі виконаних робіт по договору від 09.03.2024, відповідно до якого адвокатом на надання правової допомоги клієнту витрачено 8,5 годин робочого часу, що включає: дослідження наданих клієнтом документів, визначення правової позиції, написання проекту позову, клопотання про витребування доказів, клопотання про зупинення виконавчих дій, подання позову до суду - 3 години; участь в судовому засіданні 29.04.2024 - 1 година; отримання в суді відзиву на позовну заяву, ознайомлення з ним, підготовка відповіді на відзив, її направлення іншим учасникам справи та подання до суду - 2 години; отримання в суді копії клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, ознайомлення з ним, підготовка заперечень на клопотання та подання їх до суду - 1 година; підготовка та подання до суду заяви про надання доказів судових витрат - 0,5 години; участь в судовому засіданні 28.05.2024 - 1 година.

Актом визначено, що клієнт має сплатити адвокату передбачений договором гонорар - 74 321,22 грн (10% від суми стягнення за оспорюваним виконавчим написом), розмір якого сторони цього договору вважають співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторін.

Водночас відповідач не погодився з такими твердженнями та на підставі частини п`ятої статті 137 ЦПК України подав суду клопотання, у якому просив відмовити у стягненні з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у повному обсязі. За міркуванням відповідача заявлені до відшкодування витрати позивача на правничу допомогу не відповідають критеріям дійсності, співмірності та розумності.

Відповідач також послався на відсутність доказів фактичної оплати правничих послуг вказуючи, що такі дії позивача свідчать про зловживання процесуальними правами, проте вказані доводи не заслуговують на увагу,оскільки заявлений до відшкодування розмір гонорару адвоката чітко визначений договором, а за змістом положень пункту 1 частини другої статті 137 та частини восьмої статті 141 ЦПК України розподілу за результатами розгляду справи підлягають не лише фактично сплачені стороною витрати на професійну правничу допомогу, а й ті, які мають бути сплачені в майбутньому.

Даючи оцінку іншим доводам клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд виходить з таких мотивів.

За положеннями статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, при цьому розмір гонорару та порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата), визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Вказаною нормою також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина перша статті 628, частина перша статті 632 ЦК України).

Отже за змістом наведених законодавчих положень питання виконання зобов`язання щодо сплати гонорару за надання правничої допомоги слід розглядати лише в межах правовідносин адвоката та клієнта.

У даному випадку судом вирішується процесуальне питання розподілу судових витрат між сторонами, у зв`язку з чим зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду, при цьому оцінка витрат, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, має здійснюватись за критеріями реальності, співмірності, обґрунтованості і пропорційності, а виходячи із загальних засад цивільного законодавства - ще і відповідності їх розміру принципу розумності (стаття 3 ЦК України).

Схожі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у цій категорії справ існує стала судова практика, на якій, в цілому, і ґрунтуються доводи позову, розгляд справи відбувся у двох судових засіданнях (підготовчому засіданні та засіданні з розгляду справи по суті), а рішення суду ухвалене за наявними матеріалами.

При наданні оцінки обсягу наданих адвокатом послуг слід урахувати, що позовна заява у первісній редакції була подана без додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України (зокрема, містила вимогу про зупинення виконавчого провадження, яка суперечить закону), до неї було додане клопотання про зупинення виконання за оспорюваним виконавчим написом, подання якого взагалі не передбачене ЦПК України (процесуальний закон передбачає подання заяви про забезпечення позову зі сплатою за подання такої заяви судового збору), аклопотання про витребування доказів, у тому числі і такого обов`язкового доказу у цій категорії справ як копія оспорюваного виконавчого напису,за своїм змістом не відповідало вимогам статті 84 ЦПК України.

Отже сукупність наведених обставин дає достатні підстави вважати, що розмір заявлених до відшкодування витрат позивача на оплату послуг адвоката неспівмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання позивачу правничих послуг і їх обсягом.

Більше того, розмір гонорару адвоката значно перевищує рівень ринкових цін на адвокатські послуги в Україні (по аналогічній категорії справ), тобто не відповідає критерію розумності.

Разом з тим при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не може залишити поза увагою предмет оспорюваного виконавчого напису, яким є стягнення з позивача грошової суми, яка більше ніж у 245 разів перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, що свідчить про велике значення справи для позивача.

Окрім того слід взяти до уваги і процесуальну поведінку відповідача у цій справі, зокрема безпідставне заперечення ним обставини вчинення виконавчого напису на документі, який на підставі чинного рішення суду виключений з переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги, що договором про надання правничої допомоги не визначена ні вартість однієї години роботи адвоката, ні вартість виконання певних робіт(складання процесуальних документів, участь в судовому засіданні тощо), суд відповідно до принципу пропорційності суд визнає обґрунтованими (такими, що мають враховуватись для цілей розподілу судових витрат у цій справі) витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже з огляду на результат розгляду справи суд покладає на відповідача ТОВ "Дебт Форс" сплачений позивачем судовий збір та визнані обґрунтованими його витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований у реєстрі за № 4859, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю заборгованості за кредитним договором в сумі 743 212,23 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 210/203, літ. 2-А, оф. 602, код ЄДРПОУ: 43577608) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 16 211 (шістнадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 24.06.2024.