Ухвала суду № 119927475, 24.06.2024, Миронівський районний суд Київської області

24.06.2024 Єдиний унікальний № 375/929/16-ц

провадження № 2/371/50/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Миронівка

ЄУН 375/929/16-ц

Провадження № 2/371/50/24

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Литвин С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бусол Олени Юріївни про відвід судді Капшук Любові Олексіївни у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності,

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Судове засідання у справі призначене на 16-30 годину 20 червня 2024 року.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 18 червня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про її участь та участь відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Дніпровського районного суду міста Києва.

У судове засідання учасники справи не з?явилися, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала заяву про неможливість з?явитися в судове засідання в зв?язку з погіршенням стану здоров?я та неможливістю її довірителя відповідача ОСОБА_1 брати участь в судовому засіданні без свого представника.

Також 20 червня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про відвід судді Капшук Л.О.

Короткий зміст підстав та обставин, що викликають у представника відповідача ОСОБА_4 сумнів у безсторонності та неупередженості судді Капшук Л.О.

Обґрунтовуючи підстави для відводу, представник відповідача ОСОБА_4 вказала, що «Суддя Капшук Л.О. другий раз поспіль (у двох ухвалах) відмовила в допиті свідків відповідача в режимі відеоконференції. В ухвалі від 10 червня 2024 року суддя Капшук Л.О., відмовивши в допиті в режимі відеоконференції свідка ОСОБА_5 у Деснянському районному суді м. Києва та ОСОБА_6 у Бориспільському міськрайонному суді м. Києва, послалась на «незначний проміжок часу» до засідання 13 червня 2024 року, не зважаючи на те, що клопотання про допит зазначених свідків представник відповідача подала 07 червня 2024 року, тобто за 7 днів до призначеного судового засідання, а статтею 212 ЦПК України передбачено строк не менше 5 днів.

Суддя була непослідовною в своїх рішеннях, коли на клопотання, подане представником відповідача за 4 дні до призначеного засідання, а саме - 17 червня 2024 року, в ухвалі від 18 червня 2024 року визнала проміжок часу значним для участі в засіданні в режимі відеоконференції представника відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 . Такі дії судді не узгоджуються з обгрунтуванням відмови у забезпеченні участі свідків у режимі відеоконференції в ухвалі від 10 червня 2024 року, та не узгоджуються з призначенням судового засідання на 20 червня 2024 року, тобто тільки через 6 днів після попереднього засідання, наражаючи сторону відповідача на небезпеку знову не встигнути подати відповідне клопотання та узгодити дату та місце допиту зі свідками.

Одночасно з цим, в ухвалі від 18 червня 2024 року суддя зазначила, що «питання про забезпечення участі свідків в судовому засіданні в режимі відеоконференції підлягає вирішенню в судовому засіданні, призначеному на 16 год 30 хв 20 червня 2024 року, за участі всіх учасників справи», всупереч статті 69 ЦПК України в частині того, що «за відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції» та «суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи», якщо свідок не може з?явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин».

Так, у засіданні від 13 червня 2024 р. заперечень від учасників справи щодо проведення участі свідків відповідача в режимі відеоконференції, не було. До того ж, суд мав дозволити свідкам відповідача брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справ, оскільки вони не можуть з?явитися до суду через похилий вік, що й було зазначено в клопотанні представником відповідача»…

«В ухвалі від 17 червня 2024 р. суддя не задовольнила клопотання представника відповідача ОСОБА_4 щодо дозволу брати участь в засіданні 20 червня 2024 року у режимі відеоконференції саме як свідків - в ухвалі згадується лише про участь представника відповідача та відповідача».

Вказала на те, що в різних ухвалах судді допущено неправильне написання її по-батькові, зокрема, суд часто називає в ухвалах її не ОСОБА_4, а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , що в сукупності з застереженнями суду про те, щоб вона не з?являлася в судове засідання в «неохайному вигляді», свідчить про зневагу суду до адвоката.

Також вказала, що суддя Капшук Л.О. неодноразово під час розгляду справи виявляла упередженість і необ?єктивність до сторони відповідача ОСОБА_1 , про що свідчать численні заперечення, заяви і клопотання, подані до суду, та які є у справі.

Щодо свідків позивачки, то секретар судді виявляла до них «особливу турботу», неодноразово телефонувала їй напередодні засідань із питанням, чи буде сторона відповідача ОСОБА_1 присутньою на засіданні, щоб до суду дарма не їхали свідки позивачки.

Сама суддя, всупереч закону, телефонувала їй за телефоном і питала, навіщо вона подає клопотання про участь сторони відповідача в режимі відеоконференції, адже один раз така участь суддею дозволена, тож більше подавати клопотань не потрібно.

Таким чином, з боку судді наявні: порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

З вищезазначених причин, перспектив справи, за головуванням судді Капшук Л.О., вона не бачить, оскільки суд не є справедливим, і нагадує змагання не з позивачкою, а з судом, який є упередженим.

Розглянувши наведені представником відповідача ОСОБА_4 підстави для відводу судді Капшук Л.О. суд дійшов таких висновків.

За правилами частин 2, 3, 5 статті 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Заява представника відповідача ОСОБА_4 про відвід судді надійшла до суду в день судового засідання, тому така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає безпосередньо в судовому засіданні.

Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 ЦПК України.

Зокрема, за змістом частини 1 статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частинами 2 - 4 даної статті визначено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд вважає, що заява про відвід представника відповідача ОСОБА_4 є необґрунтованою з таких підстав.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Доводи ОСОБА_4 про непослідовність рішень судді при вирішенні клопотань представника відповідача ОСОБА_4 про допит свідків в режимі відеоконференції з приміщень судів у місті Києві є безпідставними.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_4 направила клопотання про допит свідків в режимі відеоконференції з приміщення судів у місті Києві на електронну пошту Миронівського районного суду 07 червня 2024 року вже після закінчення робочого часу. З урахуванням того, що 08 та 09 червня 2024 року були неробочими днями, клопотання зареєстроване в канцелярії суду 10 червня 2024 року. З огляду на те, що до судового засідання 13 червня 2024 року залишився незначний проміжок часу (3 дні), а інформація щодо можливості повідомлення свідків іншими засобами зв?язку, визначеними процесуальним законодавством, окрім поштового відправлення, суду не надана, суд був позбавлений можливості забезпечити належне повідомлення свідків про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказану обставину суд роз?яснив в ухвалі суду від 10 червня 2024 року, а також неодноразово в судовому засіданні 13 червня 2024 року.

Також суд неодноразово роз?яснив представнику відповідача ОСОБА_4 та відповідачеві ОСОБА_1 , що перерва в судовому засіданні до 20 червня 2024 року оголошена виключно для того, щоб представник відповідача ОСОБА_4 мала достатньо часу для підготовки клопотання про участь свідків в судовому засіданні в режимі відоконференції з приміщення суду (судів).

В судовому засіданні 13 червня 2024 року відповідач ОСОБА_3 висловила свої категоричні заперечення щодо допиту свідків відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, що підтверджується даними технічного відеозапису судового засідання 13 червня 2024 року.

Також категоричні заперечення щодо допиту свідків відповідача ОСОБА_1 в режимі відеоконференції викладені представником позивача адвокатом Божком М.І. в письмовій заяві від 02 травня 2024 року (том 8, а.с. 173-174).

Суд неодноразово роз?яснював в судовому засіданні 13 червня 2024 року, а також в ухвалі від 18 червня 2024 року, що 20 червня 2024 року допит свідків не буде здійснюватися, оскільки вирішенню клопотання про участь свідків в судовому засіданні в режимі відеоконференції має передувати розгляд такого клопотання за участі всіх учасників справи з огляду на приписи частини 1-3 статті 69 ЦПК України.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про забезпечення її участі та участі відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні 20 червня 2024 року в режимі відеоконференції з приміщення Дніпровського районного суду міста Києва, суд зазначає, що на відміну від свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд має можливість здійснювати оперативно надсилання процесуальних документів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 через електронний кабінет представника відповідача ОСОБА_4 . Тому клопотання було задоволене, ухвалою від 18 червня 2024 року постановлено забезпечити участь представника відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 з приміщення Дніпровського районного суду міста Києва.

Відтак обставини можливості забезпечення участі в судовому засіданні 13 червня 2024 року свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та 20 червня 2024 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є відмінними, тому дії судді були послідовними, спрямованими на вирішення завдань цивільного судочинства. Підстави та мотиви прийнятого судом рішення наведені в ухвалах судді від 10 червня 2024 року та 18 червня 2024 року. Також детально та неодноразово роз?яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в судовому засіданні 13 червня 2024 року щодо підстав оголошення перерви в судовому засіданні саме для надання ОСОБА_4 достатнього часу для погодження зі свідками зручного розташування судів, в які вони можуть з?явитися для участі у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Щодо неправильного написання по-батькові представника відповідача, суд зазначає, що допущення судом описки у судових рішеннях у виді ухвал з процесуальних питань не свідчить про упередженість чи необ?єктивність судді, є об?єктивною технічною опискою та, відповідно до положень частини 1 статті 269 ЦПК України, вирішується шляхом виправлення описки у відповідних ухвалах. Допущення судом описки у судовому рішенні не є підставою для відводу судді.

Також не є підставою для відводу судді «численні заперечення, заяви і клопотання» представника відповідача ОСОБА_4 про незгоду з діями судді у судовому процесі, оскільки такі заперечення, заяви та клопотання викликані суб?єктивним баченням представником відповідача ОСОБА_4 порядку судового процесу та її незгодою з процесуальними рішеннями судді.

Щодо тверджень ОСОБА_4 про здійснення «секретарем судді» та безпосередньо суддею їй телефонних дзвінків щодо підтвердження участі в черговому судовому засіданні з метою «особливої турботи» про свідків позивача, то такі доводи не відповідають дійсності.

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 беруть участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів, перед судовим засіданням секретар судового засідання телефонувала ОСОБА_4 виключно для перевірки належної якості зв?язку та забезпечення організації проведення судового засідання. Твердження про здійснення суддею особисто телефонних дзвінків ОСОБА_4 не відповідає дійсності.

Приписами пунктів 3, 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, визначено, що суддя не може брати участі в розгляді цивільної справи і відводиться якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об?єктивності судді.

Суд зазначає, що з врахуванням приписів пунктів 3, 5 частини 1 статті 36 та частини 3 статті 39 ЦПК України особа, яка звертається із заявою про відвід повинна вмотивувати наявність обставин, які об?єктивно свідчать про ймовірну упередженість або необ?єктивність судді або навести підстави для сумніву в неупередженості або об?єктивності судді при розгляді справи, у якій заявлено відвід, а також вказувати на можливу заінтересованість судді у розгляді справи.

Приписами частини 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Суддя зобов?язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства (частина 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Неупереджений розгляд справи є основним обов`язком судді. Таке положення закріплене в статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням ХІ (черговим) з?їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

Відповідно до приписів пунктів 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб?єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» зазначив, що найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб?єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об?єктивного критерію, тобто з?ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Практика ЄСПЛ свідчить, що при об?єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»,).

В пункті 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб?єктивним та об?єктивним критеріями. Відповідно до суб?єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об?єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об?єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, його використання залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

З системного аналізу положень закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Водночас для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на упередженість судді Капшук Л.О. не є об?єктивно та легітимно обґрунтованими. Доводи представника відповідача ОСОБА_4 ґрунтуються виключно на припущеннях, суб?єктивній оцінці дій судді під час судового розгляду справи та незгодою з процесуальними рішеннями судді.

У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Відповідно до приписів частин 2,4 статті 214 ЦПК України, головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Незгода представника відповідача ОСОБА_4 з процесуальними рішеннями судді та суб?єктивне сприйняття представником відповідача дій головуючого судді як наявність особистої прихильності або упередження до сторін у справі, не підтверджується об?єктивними даними, а також спростовується даними технічних відеозаписів судових засідань, даними протоколів (журналів) судових засідань, даними наведених в ухвалах суду від 10 червня 2024 року, 13 червня 2024 року та 18 червня 2024 року мотивів суду.

Судя не може враховувати для задоволення відводу виключно обставини бачення судового процесу представником відповідача та її незгоду з процесуальними рішеннями судді і при цьому не враховувати, що безпідставне задоволення відводу призведе до затягування розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Належним способом захисту своїх прав, передбаченим для учасників справи у випадку незгоди із процесуальним рішенням судді, є оскарження судових рішень у визначеному законодавством порядку.

Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Тож, наведені представником відповідача обставини, якими вона обґрунтувала заяву про відвід судді, не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених пунктами 3,5 частини 1 статті 36 ЦПК України передумов для відводу судді Капшук Л.О.

У судді Капшук Л.О. відсутні особиста прихильність або упередження до сторін, процесуальні рішення нею ухвалювалися відповідно до правил ЦПК України з урахуванням процесуальних прав усіх учасників судового розгляду та завдань цивільного судочинства, тому задоволення заяви про відвід з підстав суб?єктивного бачення представником відповідача ОСОБА_4 порядку судового процесу та незгоди з процесуальними рішеннями судді призведе до безпідставного фактичного самоусунунення судді від здійснення правосуддя у зазначеній справі та затягування розгляду справи, що суперечить основоположним принципам судочинства.

Згідно із частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт 1 частини другої вказаної статті).

Суд вживає всіх передбачених Цивільним процесуальним кодексом України заходів для сприяння відповідачеві ОСОБА_1 та представнику відповідача ОСОБА_4 в реалізації ними процесуальних прав з урахуванням рівності та необхідності дотримання процесуальних прав всіх учасників судового процесу.

Суд вважає за необхідне роз?яснити представникові відповідача ОСОБА_4 про необхідність дотримання приписів статті 44 ЦПК України, якою визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до частин 3,4 статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Статтею 143 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Частиною 2 статті 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тож з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов?язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства суд може застосувати заходи процесуального примусу, визначені приписами статті 148 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заявленого представником відповідача ОСОБА_4 відводу судді Капшук Любові Олексіївні у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу Скоробагатько Валентина Данилівна, Житньогірська сільська рада Рокитнянського району Київської області, про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності.

Роз?яснити представнику відповідача ОСОБА_4 про необхідність добросовісно користуватися процесуальними правами, якими наділені учасники судового процесу, та недопущення зловживання процесуальними правами.

З метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов?язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства суд може застосувати заходи процесуального примусу, визначені приписами статті 148 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Л.О. Капшук