Рішення № 119926507, 24.06.2024, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2024 Справа №905/490/24

Суддя - Говорун О.В.

Позивач акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Відповідач ОСОБА_1 .

Про стягнення 31265,35 грн.

Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 31265,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 28.08.2021, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість за кредитом та нараховані відсотки у вигляді щомісячної комісії.

Відповідно до ухвали суду від 01.04.2024, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1 .

Процесуальні документи направлялась відповідачу рекомендованими листом з повідомленням про вручення за вказаною адресою. Однак, відправлення повернуте на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.3 та ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначений статтею 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил). Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99 - 2 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99.1, 99.2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (пункт 116 Правил).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, вчинені судом дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість скористатись своїми процесуальними правами, зокрема правом на подання відзиву на позов, є належними та достатніми.

Також, ухвала суду надсилалась на електронну адресу відповідача, згідно з якої було здійснено відповідачем запит до суду (а.с.41).

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

28.08.2021 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ", яку було підписано із використанням електронного цифрового підпису.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , на підставі ст.634 Цивільного кодексу України, приєдналась до розділу 1.1. "Загальні положення" та підрозділу 3.2.8 "Умови та правила надання послуги "КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (далі умови), що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" - pb.ua на дату укладання договору. Ця заява та умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом (а.с.15-25).

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору, розмір кредиту становить 50000 грн, строк кредиту- на 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

Згідно з п.1.4 договору, у період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту).

Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором складають 4% в місяць від суми простроченої заборгованості (п.1.5 договору).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується випискою по рахунку відповідача (а.с.8-12).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором за період з 31.08.2021 по 19.03.2024 становить 31265,35 грн та складається із: заборгованості за кредитом 27065,35 грн, за відсотками у вигляді щомісячної комісії 4200 грн (а.с.14).

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч.2 ст.105 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 27065,35 грн обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам у вигляді комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Розмір процентної ставки за користування кредитом визначений в п. 1.4 заявки про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".

У випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, передбаченого п.1.3 заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних у п.1.4, сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості (п.1.6 заяви).

Згідно з п. 3.2.8.6.5 Умов, у разі порушення клієнтом термінів виконання будь-якого з грошових зобов`язань, встановлених цим договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках клієнта для здійснення повноважень банку згідно до п. 3.2.8.5.6 цього договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород, клієнт доручає банку здійснювати списання коштів з усіх поточних і депозитних рахунків клієнта в банку в порядку, передбаченому законодавством та цим договором.

Відповідно до п.3.2.8.3.2 Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії у розмірі 4200 грн.

На час прийняття рішення у справі доказів про сплату відповідачем заборгованості за процентами у вигляді щомісячної комісії у розмірі 4200 грн до суду не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії доведеними, обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ГПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем...

Кредитний договір від 28.08.2021 був укладений між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

В той же час, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 бала зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата державної реєстрації:10.04.2019, дата запису: 10.04.2019, номер запису 22720000000003932) та припинила діяльність як фізична особа-підприємець 06.06.2022.

За змістом ч.2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, законодавством передбачена відповідальність фізичної особи підприємця лише за зобов`язаннями, які пов`язані з підприємницькою діяльністю.

В той же час, у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП, її господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона, як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

За таких обставин, господарські зобов`язання відповідача, які виникли до дати припинення її діяльності як суб`єкта господарювання не є припиненими, а відповідач не звільняється від їх виконання.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, б.1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість в загальному розмірі 31265 (тридцять одна тисяча двісті шістдесят п`ять) грн 35 коп., з яких: заборгованість за кредитом 27065 (двадцять сім тисяч шістдесят п`ять) грн 35 коп., заборгованість за процентами у вигляду щомісячної комісії 4200 (чотири тисячі двісті) грн. та судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Говорун