Постанова № 11992641, 20.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-11114/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. при секретарі судового засідання Мостовій Н. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до

третя особа Приватного підприємства «Ведесс-Лайт»

Печерська районна у м. Києві державна адміністрація

провизнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи

за участю представників сторін:

від позивача: Рябов А. І. (діє на підставі довіреності від 19.08.2010 року №14561/9/10-209)

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 20 жовтня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) з позовною заявою з урахуванням поданої заяви про зміну позовних вимог від 01.10.2010 року № 17016/9/10-209 до Приватного підприємства «Ведесс-Лайт»(далі ПП «Ведесс-Лайт»), третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведеного ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Ведесс-Лайт»було встановлено, що громадяни, які значаться засновниками ПП «Ведесс-Лайт»фактично ніякого відношення до фінансово господарської діяльності підприємства не мають, а діяльність, спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, від імені підприємства ведеться не встановленими особами. Посилаючись на те, що реєстраційні документи ПП «Ведесс-Лайт»містять неправдиві дані, правочин у формі створення установчих документів та державної реєстрації ПП «Ведесс-Лайт»є нікчемним, що тягне за собою визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та відповідно припинення юридичної особи.

Відповідно до поданої заяви про зміну позовних вимог від 01.10.2010 року №17016/9/10-209, позивач просив суд визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації ПП «Ведесс-Лайт» через порушення закону, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути, припинити юридичну особу у звязку з записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

В обґрунтування своєї позиції ДПІ у Печерському районі м. Києва було зазначено, що заявлені податковим органом вимоги про визнання нечинним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи відповідають повноваженням органу державної податкової служби.

20 жовтня 2010 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач у судові засідання 20.08.2010 року, 04.10.2010 року, 20.10.2010 року не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України. Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, подала через відділ документального обігу та контролю суду клопотання від 09.08.2010 року №4821/11/10-1 про розгляд справи за відсутності представника Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

ПП «Ведесс-Лайт»(ідентифікаційний код юридичної особи 35311582) було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.08.2007 року та згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 23.07.2010 року №8648 ПП «Ведесс-Лайт»взяте на облік платника податків 09.08.2007 року за №45760 у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Позиція позивача щодо наявності підстави припинення юридичної особи у звязку з записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням спростовується наступним.

Як вбачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.08.2010 року місцезнаходження ПП «Ведесс-Лайт»: 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Дарвіна, буд.10 Н/П 37.

Крім того, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували виїзд працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва та фактичне незнаходження ПП «Ведесс-Лайт»за вищезазначеною адресою відповідача.

Оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи на підставі її відсутності за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Згідно з частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців», підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд приходить до висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що субєкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що субєкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення субєктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути предявлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено понесення судових витрат, судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текст постанови складено та підписано 25 жовтня 2010 року.