Постанова № 11992558, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2010 року 14:18 № 2а-10590/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

в інтересах держави в особі Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва

Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Склад РКД»

простягнення заборгованості у розмірі 3391,10 грн., за участю представників сторін:

від прокурора Олійниченко В.В.

від позивача Чепілко Р.М.

від відповідача не зявився

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад РКД»(далі по тексту відповідач, ТОВ «Склад РКД») про стягнення заборгованості у розмірі 2327,31грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відповідно до річного звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані із загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2010 року існує заборгованість в розмірі 2327,31 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 9 серпня 2010 року.

У судове засідання, призначене на 9 серпня 2010 року, зявився прокурор. Представники Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та ТОВ «Склад РКД»в судове засідання не зявились, у звязку з чим та враховуючи приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відклав розгляд даної справи на 27 вересня 2010 року.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали. Представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме, про стягнення з ТОВ «Склад РКД»суму заборгованості у розмірі 3391,10 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з неявкою представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, зазначено в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини 2 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ (далі по тексту Закон України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ страховик-Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників та накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

В абзаці 2 частини 1 статті 10 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ зазначено, що управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ до повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить здійснення контролю за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечення цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах, є виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Склад РКД»зареєстровано в Голосіївській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, повязані з загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2010 року (далі по тексту звіт Ф4-ФСС з ТВП), відповідно до якого заборгованість, повязана з невиплатою заробітної плати становила 2327,31 грн. Вказаний звіт підписаний керівником та скріплений печаткою підприємства.

Пунктом 2 частини 2 статті 27 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ передбачено обовязок страхувальника нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок та строки сплати страхових внесків визначений статтею 23 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ.

Так, відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 вищезазначеної статті страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ днем сплати страхових внесків вважається:

- у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду;

- у разі сплати готівкою - день внесення коштів до банківської установи чи відділення зв'язку для перерахування на рахунок Фонду.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч вимогам Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»не погашено заборгованість в розмірі 2327,31 грн., визначену в звіті Ф-4 ФСС з ТВП за І квартал 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 (далі по тексту Закон України від 21.12.2000р № 2181) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 5.1 статті 5 Закон України від 21.12.2000р № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Платник податків згідно з абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000р № 2181 зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Крім того, Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 23.09.2010 року за № 1204/01-40/09 подано заяву про збільшення позовних вимог. Так, у вказані заяві позивач вказав, що заборгованість відповідача станом на 01.07.2010 року становить 3391,10 грн., про що свідчить звіт Ф-4 ФСС з ТВП за І півріччя 2010 року, поданий відповідачем.

Таким чином, загальна сума заборгованості за порушення законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності, яка підлягає сплаті відповідачем складає 3391,10 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги те, що сума у розмірі 3391,10 грн. до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів погашення вказаної заборгованості станом на день розгляду цього спору відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до часини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад РКД»(03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, код ЄДРПОУ 32460906) на користь Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (р/р 25607512023397, в КРД АТ «Райфайзенбанк Аваль», МФО 322904, код 23494105) заборгованість у розмірі 3 391 (три тисячі триста девяносто одна) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 7 жовтня 2010 року.

Суддя А.І. Савченко