Ухвала суду № 119925176, 20.06.2024, Приморський районний суд м. Одеси

20.06.2024

Справа № 947/9050/22

Провадження по справі № 1-кп/522/2746/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021160000000077 від 18.02.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника заявника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження №42021160000000077 від 18.02.2021 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Від представника заявника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.01.2021 року, оскільки в подальшому арешті наразі відпала необхідність.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник заявника зазначив, що під час затримання ОСОБА_3 було вилучено 2200 доларів США та 1905 гривень, які належали дружині обвинуваченого - ОСОБА_8 . У протоколі затримання ОСОБА_3 одразу письмово вказав про походження вказаних коштів та заявив клопотання про їх повернення, оскільки вони належать його дружині та не є речовим доказом у справі, в подальшому вказані грошові кошти було визнано речовими доказами у справі та ініційовано питання про накладення на них арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_3 та 12.01.2021 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси постановлено ухвалу про накладення арешту на вищевказані грошові кошти. Крім того, представник вказав, що вказані грошові кошти були запозичені дружиною ОСОБА_3 у ОСОБА_7 , яка наразі тяжко хворіє та потребує коштовного лікування, з метою здійснення погашення кредитних зобов`язань по кредитному договору №ODH0A100000598 від 07.07.2020 року, який був оформлений на ім`я дружини ОСОБА_8 для придбання автомобіля в кредит, 03.10.2021 року ОСОБА_7 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2400 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки, які ОСОБА_8 передала своєму чоловіку ОСОБА_3 для обміну, частину яких обвинувачений ОСОБА_3 обміняв та витратив, а частину в сумі 1905 гривень та 2200 доларів США було вилучено у ОСОБА_3 під час його затримання, на підтвердження чого просили суд долучити відповідні докази.

Також представник заявниці зазначив, що ОСОБА_7 не має жодного правового статусу у даному кримінальному провадженні та грошові кошти не є речовими доказами в розумінні ст. 98 КПК України.

Представник заявниці - адвокат ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_7 не зверталась за відновленням та захистом свого права власності на зазначені грошові кошти в порядку цивільного судочинства.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання про скасування арешту із вказаних вище грошових коштів, оскільки з відеозаписів долучених до матеріалів кримінального провадження, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував, що вказані грошові кошти належать йому. Крім того, прокурор зазначив, що слідчим суддею було постановлено ухвалу про накладення арешту, з метою збереження речвих доказів та конфіскації майна як виду покарання, яке передбачено санкцією статті, за якою ОСОБА_3 обвинувачується. Також прокурор зазначив, що заявницею ОСОБА_7 не надано доказів того, що її право на ці грошові кошти встановлено в порядку цивільного судочинства.

Сторона захисту не заперечувала проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, та зазначила, що вказані кошти були запозиченні дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 , з метою погашення кредитної заборгованості на автомобіль. Крім того, сторона захисту зазначила, що він був присутній під час розгляду питання про накладення арешту на майно, та висловлював свої заперечення з приводу цих грошових коштів, посилаючи на те, що вони не належать ОСОБА_3 . Вказана ухвала слідчого судді про накладення арешту на грошові кошти оскаржувалась в апеляційному порядку, однак її залишено без змін.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, а також подані клопотання, суд доходить таких висновків.

Вимогами статті 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Як неодноразово наголошував Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно положень абзацу першого частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна, суд зазначає, що арешт на вказані грошові кошти у сумі 2200 доларів США та 1905 гривень, які ОСОБА_3 видав добровільно при його затриманні в порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, було накладено на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.10.2021 року, з метою збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання.

Крім того, прокурором в судовому засіданні було зазначено, що на відеозаписі долученому до протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , який ще судом безпосередньо не досліджено, останній вказав, що зазначені грошові кошти належать йому та видав їх добровільно при його затриманні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 170 КПК України, суд вважає цілком обґрунтованим накладення слідчим суддею під час досудового розслідування арешту на вказані грошові кошти та доходить висновку, що на даний час не відпала потреба в подальшому застосуванні даного виду заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки з урахуванням того, що матеріали кримінального провадження наразі були дослідженні судом частково, а судом безпосередньо не був досліджений відеозапис, долучений до протоколу затримання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд на даний час не може вирішити питання про скасування арешту з вказаного майна, яке було вилучено під час затримання обвинуваченого ОСОБА_3 .

Окремо слід зазначити, що спір щодо повернення грошових коштів, які як стверджує представник заявниці та сторона захисту, є борговими, може бути вирішено в цивільному порядку.

Крім того, слід звернути увагу, що згідно вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні клопотання заявника представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.10.2021 року у кримінальному провадженні №42021160000000077 від 18.02.2021 року відносно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на майно, яке належить ОСОБА_7 , у виді грошових коштів в сумі 2200 доларів США та 1905 гривень, які було вилучено у ОСОБА_3 04.10.2021 року під час його затримання, в порядку ст. 208 КПК України, необхідно відмовити, у зв`язку із неможливістю наразі в повному обсязі перевірити доводи представника заявниці.

Керуючись ст. 131, 132, 170, 173, 174, 350, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12.10.2021 року у кримінальному провадженні №42021160000000077 від 18.02.2021 року відносно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на майно, яке належить ОСОБА_7 , у виді грошових коштів в сумі 2200 доларів США та 1905 гривень, які було вилучено у ОСОБА_3 04.10.2021 року під час його затримання, в порядку ст. 208 КПК України, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_9