Рішення № 119925126, 11.06.2024, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5593/24-Е

Провадження № 2-а/522/108/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Приморськийрайонний суд м. Одеси у складі:

головуючоїсуддіШенцевої О.П.,

при секретаріМіщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесіадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організаціїдорожнього руху Одеськоїміської ради про визнанняпротиправним та скасуваннярішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_2 ,звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом доДепартаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якому просив суд скасувати постанову серії ОДП № 0618838 від 01 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі за адміністративне правопорушення, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

За результатами автоматизованогорозподілу справа була передана на розглядсуддіШенцевій О.П.

Ухвалою від15 квітня 2024 року провадження у справібуловідкрите, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на30 квітня 2024 року.

До суду 24 квітня 2024 року надійшов відзив Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху, згідно якого просять відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що автомобіль не був припаркований у місцях позначених дорожніми знаками 5,38. 5,39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці, як то передбачено п. 15.6 ПДР України.Пунктом 11.13 ПДР визначено, що забороняється рух транспортнихзасобів по тротуарах і пішохіднихдоріжках, крімвипадків, коли вони застосовуються для виконанняробітабообслуговуванняторговельних та іншихпідприємств,розташованихбезпосередньобіляцихтротуарівабодоріжок за відсутностііншихпід`їздів і за умовивиконаннявимогпунктів26.1,26.2 та26.3цих Правил. Таким чином відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

У судове засідання 30 квітня 2024 року з`явився позивач та представника відповідача, оголошено перерву на 11 червня 2024 року.

30 квітня 2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

24 травня 2024 року директором Департаменту подано до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що сума відшкодування витрат є неспівмірною.

11 червня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Діденко К.В. звернулась з заявою про проведення судового засідання згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Представником Департаменту транспорту, зв`язку та організаціїдорожнього руху ОМР подано заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 229 та ч. 3ст. 268 КАС України, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, доходить до таких висновків.

Судом встановлено, що01 квітня 2024 року інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Тітєнькіним Ю.А., о 14 год. 51 хв., винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП 0618838, якою визнано винним ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладеноадміністративнестягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Зізмісту постанови вбачається, що 01.04.2024 року о 14:39:15 у м. Одеса по вул. Академіка Корольова,22 водій транспортного засобу TOYOTA PRIUS д.н.з. НОМЕР_1 здійснив стоянку на тротуарі (не позначеномувідповіднимидорожнім знаками, встановленими з табличками), чим порушив п.15.10 «б», ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль TOYOTA PRIUS д.н.з. НОМЕР_1 , є загальним легковим загальний хетчбек класу В.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за правовідносинами, що виникли між сторонами, є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАПу вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.

Позивачу інкримінується здійснення стоянки на тротуарі (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), тобто порушення вимог п.п. «б» п. 15.10Правил дорожнього руху.

Згідно пп. "б" п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).

Відповідно до пп. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Аналізуючи пп. «б» та пп. «в» п. 15.10Правил дорожнього рухуУкраїни у системній взаємодії, суд приходить до висновку, що стоянка легкового автомобілю на тротуарі можлива у декількох випадках: а) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.

Тобто, пп. «в» слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» п. 15.10ПДР, рівно як і при застосуванні табличок7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. Таким чином, суд вважає, що притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення пп. «б» п. 15.10ПДРнеможливо, якщо автомобіль було припарковано із дотриманням умов, передбачених п. «в» вказаного пункту Правил.

З наведеного вбачається, що об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 3ст. 122 КУпАПє, зокрема, встановлення факту недотримання водієм під час стоянки на тротуарі відстані, щонайменше 2 метри між його транспортним засобом та будівлею.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.

У спірних правовідносинах відповідачем не було здійснено такого заміру.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наполягала на тому, що паркування на тротуарі є допустимим лише за умови наявності відповідної таблички.

На думку суду твердження представника відповідача щодо обов`язковості табличок суперечить вимогам ПДР, оскільки п. 15.10 «в» не містить такого застереження.

Крім того очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в»ПДРУкраїни, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.

За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов`язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в»ПДРУкраїни, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил, що відповідає аналогічному висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 року по справі №524/9162/16-а.

При цьому,згідно з п. 1ст. 247 КУпАП Україниобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з приписами ч.1 ст.72та ст.73 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За таких обставин, суд зазначає, що наявні у матеріалах справи копії фотофіксації автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 не є належним доказом порушення позивачем п.п.15.10 (б)ПДРУкраїни, оскільки з урахуванням п. 15.10.в легкові автомобілі можуть бути припарковані на тротуарі за умови дотримання певних вимог, а з даних копій фотофіксації не вбачається, що автомобіль позивача розміщений не на краю тротуару та що для руху пішоходів залишається менше 2 м.

Навпаки з матеріалів фотофіксації вбачається, що автомобіль позивача розташований на тротуарі, поруч з яким пішоходи безперешкодно здійснюють рух.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першоюстатті 122 КУпАП.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення серії ОДП 0618838 від 01.04.2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому, на виконання вимог ст. 139 КАС України, та враховуючи правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 , сплачений ним судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Разом з тим, щодо витрат на правову допомогу, з огляду на позицію відповідача викладену в поясненнях, суд вважає їх недоведеними, а тому не вбачає підстав для їх стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху ОМР про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову Департаменту транспорту,зв`язку таорганізації дорожньогоруху Одеської міської ради серії ОДП № 0618838 від 01.04.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя