Ухвала суду № 119924826, 24.06.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3876/23

Провадження № 1-кп/947/550/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024 рокуКиївський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

перекладача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вм.Одесі обвинувальний акт у кримінальномупровадженні,внесеного доЄдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12022162480001271 від 19.10.2022 року відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Київського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходуу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінальногоправопорушення, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, є громадянином іншої держави, не одружений, не має дітей, не працюючого, відсутні стійки соціальнізв`язки усуспільстві, у зв`язку з чим може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно чинити тиск на свідків у цьому кримінальномупровадженні, може скоїти інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 .

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором ризики не доведені, обвинувачений тривалий час передбуває під вартою, порушенні розумні строки розгляду справи, що порушує права обвинуваченого, стороною захисту неодноразово заявлються різні за змістом клопотання на доведеність невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, враховуючи зазначене можливо змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Частиною 1статті 183 КПК Українивстановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Для відмови в звільненні обвинуваченого з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки він володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинуваченим.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177, 178, 183, 199 КПК України.

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні не мають міцних соціальних зв`язків, вчинили особливо тяжкі злочини, раніше не судимі, можуть повторити протиправну поведінку.

Так, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачуєтьсяу вчиненнітяжкого кримінальногоправопорушення, що він ранішене судимий,є громадяниноміншоїдержави,неодружений,непрацевлаштований,відсутнєджерелодоходу,тобтовідсутністійки соціальнізв`язкиусуспільстві,тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_6 винним, того факту, що існують ризики того, що

ОСОБА_6 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно чинити тиск на свідків у цьому кримінальномупровадженні, суд приходить до висновку просуспільний інтересу триманні обвинуваченого під вартою,переважає над особистими інтересами обвинуваченого, і що жоден збільш м`якихзапобіжних заходівможе незабезпечити належної поведінки обвинуваченогота запобігтипередбаченим ст.177КПК Україниризикам, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин, суд вважає, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу і запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, оскільки такі запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суд, також приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 331,369-372,376 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВ И В:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжитидію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , з відповідним визначеним судом розміром застави у розмірі 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят)гривень та покладеними обов`язками, строком на 60 днів, тобто до 23.08.2024 року включно, з утриманням в ДУ "Одеському слідчому ізоляторі".

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Суддя ОСОБА_1