Постанова № 11992463, 28.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2010 року 12:45 № 2а-10853/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкова Н.В. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМіжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства

до Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області

проскасування розпоряджень від 17.03.2010р. №№ 1954, 1955, 1956

за участю представників сторін:

прокурор, Чепіжак І.І., довіреність № посв. 22;

представник позивача 1, Пількун М.П., довіреність № б/н, від 27.08.10;

представник позивача 1, Шкурупій В.В., довіреність № б/н, від 01.07.10;

третя особа, ДП "Київське лісове господарство", Савич О.Ф., довіреність № 187, від 20.09.10;

третя особа, ОСОБА_1, не з'явилась не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце повідомлена;

третя особа, ОСОБА_2, не з'явилась не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце повідомлена;

третя особа, ОСОБА_3, не з'явилась не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце повідомлена;

представник відповідача, Дорогань Ю.В., довіреність № 07.34-6, від 11.01.10;

представник відповідача, Лемза Д.В., довіреність № 07-34-3793, від 13.09.10;

представник позивача 2, не з'явився, заява про розгляд за відсутності;

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 липня 2010 року Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області (далі-заявник) звернувся з позовною заявою в інтересах держави в особі Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району (далі-позивач-1) та Київського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі-позивач-2) до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі-відповідач) про скасування розпоряджень Голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 17.03.2010 р. № 1954, 1955, 1956 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2010 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання, в якому при зясуванні складу осіб, що братимуть участь у справі судом встановлено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки інших осіб. У звязку з цим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучені на стороні позивача-1 державне підприємство "Київське лісове господарство" (ЄДПОУ 00991373) (далі-третя особа-1) та у якості третіх осіб на стороні відповідача громадян: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Позовні вимоги заявника обґрунтовані тим, що відповідач оскаржуваними розпорядженнями надав третім особам на стороні відповідача дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які знаходились в межах с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області (далі-с.Петрушки), а відтак надання вищевказаних дозволів не відносилось до компетенції відповідача. Крім цього, в обґрунтування позовних вимог заявник посилається на перебування спірних земельних ділянок у користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство», а оскільки згідно розпорядження КМУ від 10.04.2008 № 610-р зупинено прийняття рішень про надання згоди на відчуження або зміну цільового призначення лісових земельних ділянок, оскаржувані розпорядження прийняті всупереч наведених вимог розпорядження КМУ № 610-р, на думку заявника.

В судовому засіданні заявник позовні вимоги підтримав в повному обсязі, як і позивач-1. Крім цього, представником заявника Чепіжак І.І. в судовому засіданні 28.09.2010 надано пояснення, що порушення відповідачем розпорядження КМУ № 610-р на її думку полягає в тому, що спірні земельні ділянки не вилучені. Представник третьої особі на стороні позивача також підтримав позовні вимоги заявника.

Представник позивача-2 в судові засідання не з'являвся, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Разом з тим, позивачем-2 не надано пояснень на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві та не вказано, яке саме право позивача-2 порушене в даному випадку.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у запереченнях, які залучені до матеріалів справи. Зокрема, наполягав на перебуванні спірних земельних ділянок за межами с. Петрушки Києво-Святошинського району Київської області, а також на відсутності порушень з боку відповідача, оскільки спірні земельні ділянки оскаржуваними розпорядженнями не вилучались та їх цільове призначення не змінювалось, а надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ще не є вилученням земельних ділянок, відтак вимог розпорядження КМУ № 610-р не порушено, а належних доказів перебування спірних земельних ділянок у користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство»немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2010 року Головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Добрянським Я.В. підписано розпорядження № 1954, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,0 га в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

17 березня 2010 року Головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Добрянським Я.В. підписано розпорядження № 1955, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,0 га в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

17 березня 2010 року Головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації Добрянським Я.В. підписано розпорядження № 1956, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,0 га в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, пунктом 6 кожного з вказаних розпоряджень передбачено наступне: «Підготовка проекту відведення земельної ділянки не дає права на її використання до встановлення меж цієї ділянки в натурі та одержання документу, що посвідчує право на неї та державної реєстрації».

В результаті проведеної перевірки Міжрайонною природоохоронною прокуратурою Київської області принесено протести від 19.05.2010 № 1343,1350 та від 19.05.10 № 1351,1352, на підставі яких скасовано висновки про погодження проектів землеустрою, які надавались відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської адміністрації від 15.04.2010 № 3044, № 3045 та управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі від 13.04.2010 № 6916, 6917. Дані протести задоволено, висновки про погодження скасовано.

Крім цього, на оскаржувані розпорядження Міжрайонної природоохоронною прокуратурою Київської області принесено протести від 19.05.2010 № 1339 (на розпорядження № 1954), № 1340 (на розпорядження № 1955), № 1341 (на розпорядження 1956), із вимогами скасувати оскаржувані розпорядження. Проте, вказані протести залишені без задоволення.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Зі змісту вказаних норм вбачається наявність повноважень у місцевих адміністрацій на надання дозволів на розробку проектів землеустрою для відведення земельних ділянок.

Щодо перебування земельних ділянок у користуванні Державного підприємства «Київське лісове господарство" встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними розпорядженнями надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які належать до виділу 31 кварталу 44. ДП «Київське лісове господарство" повідомило про те, що на земельну ділянку Приміського лісництва в кварталі 44 виділ 31 загальною площею 3.0 га розпорядження про припинення права постійного користування не надходило.

Згідно частини 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Проте, ДП «Київське лісове господарство» належних доказів, якими би його право на користування вказаними земельними ділянками підтвердилось не надано, зокрема не надано належним чином оформлений державний акт на землю.

Надана третьою особою-1 копія аркушу 109 проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «КИЇВЛІС» не є в даному випадку належним доказом права користування та не встановлює факт перебування земельної ділянки Приміського лісництва в кварталі 44 виділ 31 у користуванні саме ДП «Київське лісове господарство», оскільки на даному аркуші 109 дане підприємство не значиться взагалі.

Також не є належними та допустимими доказами у справі надані заявником роздруківки «Поквартальні підсумки розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями» на 5 аркушах, оскільки вказані документи не підписані відповідними особами та не засвідчені, що позбавляє суд можливості встановити їх достовірність.

За таких обставин належним доказом перебування у користуванні третьої особи-1 спірних земельних ділянок, виходячи з вимог ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України може бути виключно державний акт на право постійного користування земельною ділянкою кварталу 44 виділ 31, який не надано ДП «Київське лісове господарство».

Щодо перебування земельних ділянок в межах с. Петрушки встановлено наступне.

Посилання третьої особи-1 у листі від 16.09.2010 р. № 02-377 на належність земель виділу 31 кварталу 44 до Петрушківської сільської ради не відповідає наданій третьою особою-1 копії самого кварталу, в якій вказано, що виділ 31 кварталу 44 це землі Дмитрівської сільської ради, наявні перекреслення та виправлення ручкою не враховані судом, оскільки не засвідчені у встановленому порядку. Інших підстав, з яких третя особа-1 відносить виділ 31 кварталу 44 до земель Петрушківської сільської ради не вказано, натомість додано вищеописану копію, яка відносить дані землі до Дмитрівської сільської ради.

Згідно ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Надана заявником копія письмових пояснень ОСОБА_4 від 14.09.2010 р. не враховуються судом, оскільки не є належним доказом у справі виходячи з наступного. По перше, гр. ОСОБА_4 не є стороною у даній справі, не залучався у якості експерта чи спеціаліста судом, не є уповноваженою особою надавати пояснення від імені Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання; по-друге, особа гр. ОСОБА_4 не встановлювалась судом, а надана копія паспорта вказаного громадянина та копія з витягу наказу про призначення на посаду від 26.11.2008 не є засвідченими у встановленому порядку; по-третє, інформація з вказаних письмових пояснень суперечить поясненням заявника, оскільки гр. ОСОБА_4 вказує, що спірні земельні ділянки належать Дмитрівській сільській раді, в той час, як заявник наполягає на належності цих земельних ділянок Петрушківській сільській раді, відтак обставин на підтвердження позовних вимог такі пояснення не доводять.

Судом витребовувався у позивача-1 для огляду в судовому засіданні оригінал генерального плану с. Петрушки 1995 р. зі змінами 2001 р. або інший, затверджений у встановленому порядку та чинний станом на 17.05.2010 р. Проте, позивачем-1 надана лише копія генерального плану с. Петрушки без дати з поясненнями про відсутність у позивача-1 оригіналу вказаного плану. Разом з тим, надана позивачем-1 копія генерального плану не є належним доказом встановлення меж с. Петрушки станом на 17 травня 2010 року виходячи з наступного.

По-перше, з наданої копії вбачається, що генеральний план не затверджений заввідділом містобудування та архітектури району та Петрушківським сільським головою, оскільки їх підписи та відповідні печатки відсутні у відведених для цього на генеральному плані місцях (також підтверджено листом ДП «УкрНДІпроцивільсьбуд»№ 1164 від 17.09.2010 р.)

По-друге, неможливо встановити рік затвердження вказаного генерального плану та змін до нього, що позбавляє суд можливості достеменно встановити чинність вказаного генерального плану на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень.

По-третє, з копії даного плану вбачається, що спірні земельні ділянки знаходять поза межами с. Петрушки, а лінія на яку посилався в судовому засіданні представник позивача-1 як на лінію, що встановлює існуючи межі с. Петрушки значиться у вказаному документи «За проектом», з вказівкою «Існуюча» значиться інша лінія. Проте, в результаті огляду вказаної копії генерального плану в будь-якому випадку не вбачається, що спірні земельні ділянки включено до меж с. Петрушки.

По-четверте, генеральний план 1995 р. зі змінами 2001 р. не може бути належним доказом, оскільки рішенням Київської обласної ради від 27.10.2005 р. «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області» затверджено нові межі с. Петрушки згідно проекту землеустрою, розробленому ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Згідно з ч. 1 ст. 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Пункт "ї" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України передбачає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст.

Погоджений проект вказаного землеустрою позивачем-1 не надано суду, проте надано пояснення про те, що на даний момент проект землеустрою 2005 р. знаходиться на стадії погодження Петрушківської сільською радою, як і новий генеральний план села.

По-пяте, згідно п. 3.5. ВСН 38-82 «Інструкції про склад, порядок розробки, узгодження та затвердження схем та проектів районного планування, планування та забудови міст, селиш та сільських населених пунктів» та ст. 173 Земельного кодексу України межі району, села, встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, а не генеральним планом.

Згідно частини 2 статті 173 Земельного кодексу України межі району, села, селища встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що за даних обставин належним доказом встановлення меж с. Петрушки є затверджений проект землеустрою. Згідно листа ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 14.09.2010 № 01\05-06\1275 надано суду затверджений проект землеустрою 2004-2005 р. Інші проекти землеустрою згідно цього листа пізніше не затверджувались.

Проект землеустрою с. Петрушки, який затверджено у встановленому порядку дозволяє однозначно встановити, що спірні земельні ділянки (3,0 га 31 виділ 44 квартал) вказані на проекті в т.ч. сторонами в судовому засіданні знаходяться за межами с. Петрушки (проект землеустрою наявний у матеріалах справи). Інший проект землеустрою с. Петрушки, наявний у матеріалах справи, не затверджений (підтверджено в судовому засіданні представником позивача-1, відповідачем та листом ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 14.09.2010 № 01\05-06\1275).

Інформація викладена в листі Петрушківської сільської ради № 249 від 19.05.2010 також не підтверджена належними доказами. Зокрема, вказано, що право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельною ділянки загальною площею 3 га у виділі 31 кварталу 44 на території Петрушківської сільської ради не припинялось. Разом з тим, належних доказів про наявність такого право користування у ДП «Київське лісове господарство», як і про перебування спірної ділянки на території Петрушківської сільської ради на вимогу суду не надавалось. Крім цього, з наданого до цього листа викопіювання з генерального плану про приблизне місце розташування спірної ділянки неможливо встановити межі села Петрушки, оскільки на цьому документі відсутнє розяснення про те, яке з позначень встановлює межі села Петрушки, а підписи сільського голови та землевпорядника Петрушківської сільської ради не засвідчені печатками.

При цьому, лист Управління держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 15.09.2010 № 14805 про наявність спірних ділянок в межах села, також не відповідає обставинам справи, зокрема до листа заявником додана схема розташування земельних ділянок загальної площею 3,0 га в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (затверджена печаткою управління держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області), на якій вказано, що земельні ділянки, проектну документацію, дозволи на розробку якої надавались гр. ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, відносяться до території за межами населеного пункту.

Встановлено, на підставі інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ», що земельні ділянки, які знаходяться у користуванні ДП «Київське лісове господарство» та розміщені на території Петрушківської сільської ради відсутні (лист № 123 від 18.06.2010 в матеріалах справи).

Разом з тим, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства надано позитивний висновок щодо можливості вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок ДП «Київський лісгосп», яка розташована у Приміському лісництві квартал 44 виділ 31 та вказано, що підтверджуючи документи про розташування вказаної ділянки в межах с. Петрушки в Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства відсутні (лист від 18.05.2010 р. № 0104/661 в матеріалах справи).

Відтак, відсутні докази щодо порушення права позивача-2, а наявні у матеріалах справи докази щодо правовідносин з Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства підтверджують заперечення відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України районна державна адміністрація розглядає клопотання громадян щодо земельних ділянок у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для відмови громадянам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Згідно частини 8 ст. 118 Земельного кодексу України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Підставою відмови у погодженні проекту може бути невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно ч. 7 ст. 126 Земельного кодексу України відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ще не є вилученням земельних ділянок, оскільки розроблені проекти будуть непогодженими в разі їх невідповідності вимогам законодавства, а сама розробка проектної документації не означає обовязкової передачі земельних ділянок органами виконавчої влади.

Відтак, порушень в діях відповідача вимог розпорядження КМУ № 610-р від 10.04.2008 «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками» не вбачається, оскільки в цьому розпорядженні наявна заборона щодо вилучення, передачі тощо земельних ділянок, а надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є вилученням, передачею тощо, отже вказана заборона відповідачем не порушувалась при прийнятті оскаржуваних розпоряджень.

Згідно пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, керуючись нормами чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки за межами с. Петрушки знаходяться земельні ділянки, дозволи на розробку проектів землеустрою яких надавались оскаржуваними розпорядженнями; не доведено належними доказами наявність у ДП «Київський лісгосп» права постійного користування на вказані ділянки; у відповідача були відсутні законні підстави для відмови у наданні відповідних дозволів на розробку проектів землеустрою; оскаржувані розпорядження не суперечать розпорядженню КМУ № 610-р та не порушують прав позивачів.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства відмовити повністю.

2. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.10.2010 р.