Постанова № 11992334, 20.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2010 року 11:54 № 2а-6340/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представників:

позивача Тукмачова О.О. (довіреність від 11.01.2010р. б/н),

відповідача Риженкової К.В. (довіреність від 23.06.2009р. № 923/9/10-010), Карпенко О.В. (довіреність від 15.04.2009р. № 665/9/10-206),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 січня 2010 року № 0000024010 та № 0000014010, -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2010 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Арсенал-Центр»з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 січня 2010 року № 0000024010 та № 0000014010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті спірні рішення, є такими, що суперечать законодавству, оскільки позивачем були дотримані вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, що свідчить про протиправність спірних рішень.

Відповідач по справі проти позовних вимог заперечував, подав письмові заперечення. В обґрунтування заперечень посилався на те, що оскаржувані рішення є такими, що були прийняті в рамках законодавства, оскільки встановлені в ході перевірки порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, підтверджуються матеріалами справи та тягнуть відповідальність, що була до нього застосовна спірними рішеннями.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

09 грудня 2009 року ДПА у м. Києві провела перевірку ТОВ «Арсенал-Центр»за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої було складено акт № 303/2665/40/31202310 від 23 грудня 2009 року.

В ході перевірки було встановлено «Арсенал-Центр»здійснює діяльність у сфері торгівлі та побутових послуг за готівкові та безготівкові кошти із застосуванням РРО.

Перевіркою встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (4531, 30 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (4541, 94 грн. ) на 10, 64 грн.

Крім того, в ході перевірки при дослідженні КОРО, що зареєстрована на РРО, було встановлено, що 08 грудня 2009 року об. 17 год. 56 хв. був роздрукований та вклеєний в КОРО денний звіт за № 1303, за яким підприємством протягом робочого дня через РРО було отримано торгівельну виручку на суму 132249, 02 грн., однак на момент перевірки запис в розділі 2 КОРО по вказаному денному звіту не зроблено. Останній запис щодо обліку готівкових коштів здійснено 07 грудня 2009 року. В КОРО на сторінці 7 розділу 2 перевіряючими зроблено відмітку про відсутність записів в КОРО на момент перевірки.

Таким чином, перевіркою встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів в КОРО на суму 132249, 02 грн.

Також, при дослідженні контрольної стрічки, книги КОРО та касової книги перевіркою встановлено, що підприємство за період з 05 лютого 2009 року по 25 листопада 2009 року при поверненні коштів не видавало розрахунковий документ встановленої форми, який передбачений Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614.

Повернення грошових коштів в період з 05 лютого 2009 року по 25 листопада 2009 року на загальну суму 40213, 14 грн. проводилось через касову книгу підприємства за видатковими касовими ордерами та операцією службова видача на РРО без видачі видаткового чека.

Отже, підприємством в період з 05 лютого 2009 року по 25 листопада 2009 року не видавався розрахунковий документ (видатковий чек) на загальну суму 40213, 14 грн.

На підставі вищевикладеного в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 4 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року № 105/5296, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

13 січня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняла на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000024010, яким за порушення вимог п. 1, п. 2, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 4 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року № 105/5296, згідно з п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України до ТОВ «Арсенал-Центр»застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 201118, 90 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000014010, яким за порушення вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, згідно з абзацом третім ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»застосувала до ТОВ «Арсенал-Центр»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 661245, 10 грн.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.

В ході судового розгляду було встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності ТОВ «Арсенал-Центр»за КВЕД відноситься, зокрема 52.46.0 «Роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом».

На ТОВ «Арсенал-Центр»поширюються положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно з п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на момент спірних правовідносин) субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.

Відповідальність у вигляді фінансової санкції за порушення зазначених вимог передбачена ст. 22 вищезазначеного Закону і складає пятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність.

В ході перевірки була виявлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (4531, 30 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (4541, 94 грн. ) на 10, 64 грн.

Зазначене порушення позивачем не заперечувалось, не було спростовано і підтверджується описом наявних готівкових коштів в касі РРО, згідно якого на місці проведення розрахунків було 4531, 30 грн., а згідно Х звіту (денний звіт РРО) підсумок суми коштів за розрахунковими операціями складає 4541, 94 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53, 20 грн. (пятикратний розмірі суми невідповідності) рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 січня 2010 року № 0000024010.

Розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Судом визнається, що видача готівкових коштів за товари, які були оплачені покупцями, однак не отримані, є розрахунковою операцією в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки в силу наведених вище положень розрахунок за товар (послуг) може бути проведений без надання послуги (передачі товару).

Суд звертає увагу на те, що отримання готівкових коштів від покупців без фактичної передачі товару було здійснено позивачем із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Згідно з наведеним в пятнадцятому абзаці ст. 2 Закону визначенням, розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Зазначені положення свідчать, що розрахунковий документ підтверджує проведення розрахункової операції, зокрема повернення коштів, що також підтверджує вищевикладену позицію відносно того, що повернення коштів за неотримані товари є розрахунковою операцією.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 4.5 розділу 4 (Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій) Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 107/5298, передбачено, що унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4.7 розділу 4 (Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій) Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації відємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній памяті відємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів (скасування помилкової суми) за допомогою операції «службова видача».

Отже, видача коштів з місця проведення розрахунків у випадку, якщо така видача повязана з проведенням розрахункових операцій, зокрема у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках), може реєструватись через реєстратор розрахункових операцій за допомогою операції «службова видача», якщо реєстратор розрахункових операцій не забезпечує окремого накопичення у фіскальній памяті відємних сум розрахунків.

Згідно з п. 4.1 розділу 4 (Фіскальний касовий чек видачі коштів) Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 105/5296, яке розроблене на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і визначає форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків субєктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, фіскальний касовий чек видачі коштів (видатковий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків у разі видачі коштів покупцеві при поверненні товару, рекомпенсації послуги, прийнятті цінностей під заставу, виплаті виграшів у державні лотереї та в інших випадках.

Пунктом 4.6 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, передбачено у видатковому чеку, надрукованому реєстратором розрахункових операцій, що забезпечує окреме накопичення у фіскальній памяті додатних та відємних сум, перед сумою виданих коштів може друкуватися знак «-»(мінус).

Таким чином, положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також інших нормативних актів до цього Закону дають підстави для висновку про те, що до розрахункової операції відноситься повернення коштів, сплачених за неотримані товари, що має проводитись через реєстратор розрахункових операцій із роздрукуванням та видачею розрахункового документа.

В ході судового розгляду було встановлено, що підприємство в період з 05 лютого 2009 року по 25 листопада 2009 року при поверненні коштів за неотримані покупцями товари не роздруковувало та не видавало розрахунковий документ.

Повернення грошових коштів в період з 05 лютого 2009 року по 25 листопада 2009 року на загальну суму 40213, 14 грн. проводилось через касову книгу підприємства за видатковими касовими ордерами та операцією службова видача на РРО без роздрукування та видачі видаткового чека. Видача грошових коштів проводилась за заявами сторін та із складенням актів про повернення грошових коштів.

Зазначені обставини згідно з ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визнають судом встановленими.

Згідно з п. 1 ст. 17 цього ж Закону у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Отже, за невиконання вимог позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 цього ж Закону в сумі 201065, 70 грн. рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 13 січня 2010 року № 0000024010 є правомірним.

Доводи позивача відносно оформлення операції видачі коштів шляхом оформлення видаткових касових ордерів та проведення їх через касову книгу визнаються судом безпідставними, оскільки оформлення операцій згідно вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, не звільняють позивача від дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо порядку оформлення розрахункових операцій в готівковій формі, якщо він не підпадає під виключення, передбачене в п. 1 ст. 9 цього Закону, що не посилався позивач і що не було встановлено в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України»до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Із змісту преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі Положення), вбачається, що цей нормативно правовий акт визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Підприємствами в розумінні Положення визнаються юридичні особи (крім банків) незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (їх відокремлені підрозділи), що є учасниками відносин у сфері господарювання, зокрема субєкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також інші субєкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування (п. 1.2 глави 1).

Пункт 1.1 глави 1 визначає вичерпний перелік осіб, на яких вимоги цього Положення не поширюються.

З огляду на те, що позивач не відноситься до осіб, на яких не поширюються вимоги Положення, і є підприємством в розумінні Положення, на нього покладено обовязок по дотриманню порядку, зокрема організації готівкових розрахунків, передбаченого в Положенні.

Так, в п. 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, порядок оприбуткування готівки залежить від способу проведення розрахунків.

В даному випадку, оприбуткування готівки у випадку проведення розрахунків із застосуванням РРО передбачає обовязковий облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Підтвердженням цього висновку також слугує загальне визначення поняття «оприбуткування готівки»наведене в п. 1.2 глави 1 Положення, відповідно до якого оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідний порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок визначений в Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 106/5297 (в редакції на момент спірних правовідносин).

Відповідно до п. 7.5 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Пунктом 7.7 вищезгаданого Положення передбачено, що у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивачем 08 грудня 2009 року об. 17 год. 56 хв. був роздрукований та вклеєний в КОРО денний звіт за № 1303, за яким підприємством протягом робочого дня через РРО було отримано торгівельну виручку на суму 132249, 02 грн., однак на момент перевірки запис в Розділі 2 КОРО по вказаному денному звіту не зроблено. Останній запис щодо обліку готівкових коштів здійснено 07 грудня 2009 року. В КОРО на сторінці 7 розділу 2 перевіряючими зроблено відмітку про відсутність записів в КОРО на момент перевірки. Відповідні записи в Розділ 2 КОРО (Облік руху готівки) були внесені позивачем вже після проведення перевірки 09 грудня 2009 року. Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

Отже, позивачем не було дотримано вимогу щодо своєчасного оприбуткування готівки, оскільки ним не був здійснений облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, тобто щоденне виконання запису про рух готівки та суми розрахунків після фактичного надходження готівки.

При цьому посилання позивача на п. 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, визнаються судом помилковими, оскільки положення зазначеного пункту відсилають до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині порядку оформлення касових операцій, які віднесені до сфери цього Закону, а порядок оприбуткування готівки в касі визначається виключно в цьому Положенні.

Відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначений Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Правові ж засади порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), серед інших і порядку оприбуткування грошових коштів регламентується Положенням про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлена відповідальність для юридичних осіб всіх форм власності за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Згідно з абзацом третім ст. 1 цього Указу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до порушників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у пятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначена відповідальність застосовується також за несвоєчасне оприбуткування у касах готівки.

Оскільки позивачем порушені вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції є наслідком порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено Національним банком України, з огляду на це і на підставі абзацу третього ст. 1 зазначеного Указу Президента України, суд вважає, що відповідні санкції застосовані до позивача правомірно, у відповідності до положень діючого законодавства України.

Отже, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 січня 2010 року № 0000014010, яким до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 661245, 10 грн. (пятикратний розмір не оприбуткованої (несвоєчасно оприбуткованої) суми) є правомірним.

Інші доводи позивача не спростовують факти порушень та не можуть бути підставою для звільнення позивача від відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка розкриває принцип законності, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 31 серпня 2010 року.