Постанова № 11992029, 13.05.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2010 року 14:45 № 2а-4624/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Нет»

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

провизнання протиправним та нечинним Акту про анулювання реєстрації платника ПДВ від 04.09.2009 р. №1896 та зобовязання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Акт про анулювання реєстрації платника ПДВ від 04.09.2009 р. прийнято відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість», Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України №266 від 18.04.2008 р. в редакції від 08.12.2008 р., чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі Примірний порядок), Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 р. (надалі Порядок).

Відповідач проти задоволення вимог адміністративного позову заперечує. Вважає, що діяв на підставі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перелік підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, закріплений у Законі України «Про податок на додану вартість»не є вичерпним, а свідоцтво платника ПДВ було анульовано внаслідок виявлення невідповідності при співставленні податкової звітності позивача та його контрагентів, а також у звязку з відсутністю позивача за місцем реєстрації. Зазначає, що діяв згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 р.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ НЕТ», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 040428, зареєстрований Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.09.2004 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 33192865.

01.10.2004 р. позивача взято на облік ДПІ у Подільському районі м. Києва за номером 8889.

Відповідно до Свідоцтва №38294638 від 28.10.2004 року про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва 28.10.2004 р. Позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість та присвоєно індивідуальний податковий номер 331928626561.

04.09.2009 р. Відповідачем у складі комісії, створеної відповідно до розпорядження ДПІ у Подільському районі м. Києва від 07.04.2008 р. №33-р. було складено Акт №1896 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Київ Нет», який було затверджено того ж дня в.о. начальника ДПІ у Подільському районі м. Києва Дворніковим В.М.

Як вбачається з Акту №1896 від 04.09.2009 р., підставами винесення зазначеного рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва стали: розбіжності понад 300000 гривень за період з 01.03.2008 р. по момент подачі позову, встановлені на основі даних підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів та підтверджуються довідкою про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 02.09.2009 р. №833/15-261; відсутність позивача за адресою його державної реєстрації, що підтверджується повідомленням №562/26-7 від 19.08.2009 р.

У звязку з вищенаведеними обставинами, посилаючись наказ ДПА України № 372 від 30.08.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.05 р. за № 1039/11319 «Про затвердження порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість», п.2.5 Порядку проведення інвентаризації платників ПДВ, а також пп. «б- ґ»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 р. відповідач прийняв рішення про анулювання реєстрації платника податку.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Пунктом 9.8 ст.9 Закону про ПДВ встановлено перелік підстав анулювання реєстрації платників ПДВ, а саме: а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом; б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин; г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону; ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Наведений перелік підстав для анулювання реєстрації платників ПДВ, встановлений п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»є вичерпним.

Суд критично оцінює посилання Відповідача на відповідність його дій Розпорядженню Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)»№757-р від 01.07.2009 р. та розясненням ДПА України №14927/7/16-1517 від 15.07.2009 р. які передбачають, що у разі заниження податкових зобовязань у розмірах, визначених підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(загальна сума податку на додану вартість 300000 гривень) реєстрація платника податків на додану вартість анулюється за рішенням податкового органу.

Слід зазначити, що Закону України «Про податок на додану вартість»є спеціальним законом, яким врегульовано питання щодо ПДВ та має вищу юридичну силу ніж розпорядження КМУ та розяснення ДПА України.

Отже посилання Відповідача на відсутність Позивача за місцем державної реєстрації та на розбіжності при співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів не може бути підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки не відповідають приписам Закону України «Про податок на додану вартість»та Положенню про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене Наказом ДПА України № 17 від 16.01.06 р. спеціальним нормативно-правовим актам, якими регулюється дане питання.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача не виникло права на анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Враховуючи це, позовні вимоги в частині скасування рішення Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва від 04.09.2009 р., оформлене Актом №1896 про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Нет»в якості платника податку на додану вартість та про відкликання Свідоцтва №38294638 про реєстрацію платника ПДВ від 28.10.2004 р. підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про зобовязання Відповідача відновити Позивача в якості платника податку на додану вартість суд відмовляє, оскільки скасовуючи рішення податкового органу повертає сторони до правового стану, що існував до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було подано доказів, які б спростовували доводи Позивача, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва оформлене актом №1896 від 04.09.2009 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Нет».

3.В решті позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2010 року.