Рішення № 119915497, 05.06.2024, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №351/835/24

Номер провадження №2/351/511/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Калиновського М.М.,

за участі секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіСнятині цивільнусправу запозовом адвокатаПетрички ОлександраЄвгеновича,який дієв інтересах ОСОБА_1 до Снятинської міської ради, про визнання права власності., -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Петричка О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Снятинської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , чоловік позивачки. Після його смерті позивачка почала користуватись (обробляти, засаджувати) земельну ділянку площею 2,75 га, яка знаходиться на території (Завалівської сільської) Снятинської міської ради, якою користувався її покійний чоловік, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ № 010973 виданого Завалівською сільською радою 28.03.2001 р.

Зважаючи на той факт, що Державний акт на право приватної власності на землю був виданий після смерті ОСОБА_2 , а також на те, що розпаювання земель Спілки Селян «Єдність» також відбувалось після смерті останнього, він не мав права власності на дану земельну ділянку. Але позивачці не було відомо про дані обставини, вона хибно вважала, що земельна ділянка належить їй по праву спадкування.

Отже, протягом 27 років позивачка добросовісно, відкрито і безперервно користується земельною ділянкою, але не має документів, що засвідчують наявність у неї прав на зазначену земельну ділянку.

Відкрите користування земельною ділянкою передбачає, що інформація про таке користування була відома уповноваженим органам, але вони не порушували питання про самовільне використання даної земельної ділянки. Безперервне користування означає, що земельна ділянка не залишалася без користування та знаходилася постійно в експлуатації не менше 15 років.

Представник позивачки вважає, що оскільки ОСОБА_1 відкрито, безперервно користувалася земельною ділянкою протягом 27 років, за нею має бути визнано право власності на земельну ділянку площею 2,75 га, що розташована на території (Завалівської сільської) Снятинської міської ради, державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ № 010973 виданий Завалівською сільською радою 28.03.2001 р., за набувальною давністю.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи провести без участі представника Снятинської міської ради.

Враховуючи, що сторони до суду не прибули, в матеріалах справи мається достатня кількість доказів для вирішення справи по суті, суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України вважає за доцільне ухвалити рішення без участі сторін по справі та без фіксації процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Сертифікату на право на земельну (пай) Серії І Ф №0089095, ОСОБА_2 , жителю с. Запруття Снятинського району на підставі рішення Снятинської РДА від 03.07.2000р. №361 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян "Єдність" розміром 94,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ІФ №010973 виданого 28.03.2001р. ОСОБА_2 надано у приватну власність земельну ділянку площею 2,75га. Земельна ділянка розташована на території Завалівської сільської ради.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис № 16 від 05 серпня 1997 року.

На підставі довідки, виданої виконавчим комітетом Завалівської сільської ради №316 від 25.06.1998р., ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем паїв в с/с "Єдність", які належали померлим: чоловікові ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 нар.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 05 лютого 1977 року зареєстрували шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища " ОСОБА_5 ".

На підставі довідки виданої Снятинською міською радою Івано-Франківської області старостинським округом №3, за ОСОБА_2 , 18.10.1952 р.нар. , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано державний акт на право приватної власності на землю IV-ІФ №010973 площею 2,75га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якого є ОСОБА_2 . На день смерті окрім померлого у господарстві за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_6 , 1977 р.нар. син, ОСОБА_7 , 1980 р.нар. син, ОСОБА_1 , 1957 р.нар. дружина, ОСОБА_3 , 1931 р.на мати.

Постановою Першої Снятинської державної нотаріальної контори Коломийського району Івано-Франківської області відмовлено ОСОБА_1 , 1957 р.нар., жительці с. Запруття Коломийського району у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну ділянку для ведення тоіарного сільськогосподарського виробництва площею 2,75га, що розташована на території Завалівської сільської ради, оскільки Державний акт на земельну ділянку виданий після смерті ОСОБА_2 .

Згідно Списку громадян, які мають право на земельну ділянку-пай згідно рішення зборів уповноважених спілки селян "Єдність" від 21.09.1994р., протокол №2 та рішення сесії Завалівської сільської ради №8 від 22.01.1996р., ОСОБА_2 числиться під номером 596.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому, суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги представника позивача доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,95,133,ч.2 ст.247,258-259,263-265,355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІН НОМЕР_3 право власності на земельну ділянку площею 2,75 га, яка знаходиться на території (Завалівської сільської) Снятинської міської ради, Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ № 010973 виданий Завалівською сільською радою 28.03.2001 р. на ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ