Постанова № 11991532, 25.11.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4100/09/1770

"25" листопада 2009 р. 12год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В. при секретарі судового засідання Бодряшкіної Ю.К. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: Красовський А.С.

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Чучалін В.І.

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

за позовомКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

доПриватного підприємства "Будтелеком"

третя особа на стороні відповідача: Приватне підприємство "Укрпромбудбазальт"

пропро стягнення коштів

ВСТАНОВИВ :

Позивач-Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася з адміністративним позовом до приватного підприємства “Будтелеком”, до приватного підприємства “Укрпромбудбазальт” про стягнення на користь держави коштів в сумі 229800 грн. отриманих за нікчемними правочинами.

Представник позивача пояснив суду, що згідно пояснень отриманих працівниками ВПМ Сарненської МДПІ у громадянина ОСОБА_3 (є засновником, директором та головним бухгалтером ПП “Будтелеком”), йому невідоме таке підприємства як ПП “Укрпромбудбазальт”. Договорів, податкових накладних та декларацій від імені ПП “Будтелеком” він не виписував. Крім того підприємство за юридичною адресою не знаходиться і фактичне місцезнаходження встановити не має можливості. За таких обставин, Костопільська МДПІ вважає, що договори укладені між ПП “Будтелеком” та ПП “Укрпромбудбазальт” є нікчемними в силу ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, оскільки останні укладені зі сторони ПП “Будтелеком” не уповноваженою особою та спрямовані на формування для ПП “Укрпромбудбазальт” податкового кредиту. Враховуючи нікчемність правочинів позивач вважає, що є всі підстави для стягнення в доход держави на підставі ст. 208 Господарського кодексу України з ПП “Будтелетелеком” коштів отриманих за нікчемними правочинами.

Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач-приватне підприємство “Будтелеком” заперечень на позов не подало, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином у звязку з чим суд вважає за можливе розглядати справу без їх участі.

За згодою позивача процесуальне положення ПП “Укрпромбудбазальт” було змінено відповідно до заявлених позовних вимог, з відповідача на третю особу на стороні відповідача. ПП “Укрпромбудбазальт”позов не визнало і в поданих письмових запереченнях зазначає, що відповідно до спеціальних законів з питань оподаткування у платника податків відсутній обовязок та не надано право перевіряти реєстраційні дані контрагентів та питання їх розрахунків з бюджетами. Відсутні такі права та обовязки і в Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України. На думку, ПП “Укрпромбудбазальт” позивачем не надано доказів підтвердження того факту, що цивільна дієздатність ПП “Укрпромбудбазальт” була реалізована не уповноваженими на те особами. Крім того представник відповідача зазначає, що обовязковою умовою для застосування правових наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України є наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Протиправна мета юридичної особи може проявитися лише в свідомих, умисних діях уповноважених на те посадових осіб. Умисел посадової особи є частиною складу злочину передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від оподаткування) і може встановлюватися виключно вироком по кримінальній справі стосовно відповідної посадової особи. Позивачем не надано доказів притягнення посадових осіб ПП “Укрпромбудбазальт”та ПП “Будтелеком” до відповідальності за ухилення від оподаткування, таким чином твердження щодо протиправності вчинення господарських зобовязань не відповідають фактичним обставинам справи.

Додатково представник ПП “Укрпромбудбазальт” зазначає, що санкції передбачені ст. 208 Господарського кодексу України за своєю суттю є адміністративно-господарськими і, відповідно, можуть бути застосовані виключно в строк передбачений ст. 250 Господарського кодексу України. Податковим органом під час звернення до суду було пропущено вищезазначений строк.

Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом було встановлено, що між ПП “Укрпромбудбазальт” та ПП “Будтелеком” було заключено договір підряду.

Згідно даного договору замовник доручає, а підрядчик зобовязується на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу, а замовник зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її.

В пункті 2 даного договору вказується характер робіт, що виконуються підрядчиком, а саме монтаж пересувного агрегата для виготовлення щебеню ПДСУ 25.

В пункті 5 договору вказується, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з приблизним кошторисом та договірною ціною.

На виконання умов договору ПП “Укрпромбудбазальт” згідно акту виконаних робіт за грудень 2007 р. отримані підрядні роботи включено до складу податкового кредиту за грудень 2007 р. на суму 38300 грн. відповідно до податкової накладної: № 843 від 28.12.2008 р. на загальну суму 229800 грн., в тому числі ПДВ 38300 грн.

Копія даної податкової накладної підписана, прізвище особи, яка складала податкову накладну вказано - ОСОБА_3.

Вищезазначені обставини підтверджуються копіями наступних документів: податкової накладної № 843 від 28.12.2007 р., довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2007 р., акту приймання виконаних робіт за грудень 2007 р., договору підряду від 22.11.2007 р., локального кошторису за монтажні роботи, договірної ціни на монтаж пересувного агрегату для виготовлення щебеню ПДСУ-25 (вх.№875/10 від 03.04.08.).

Відповідно до реєстраційних даних ПП “Будтелеком” (код ЄДРПОУ 32878381, Київська обл., м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1), зареєстроване 23.02.2004 р. Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, номер запису про державну реєстрацію №13341070003001331. Взято на податковий облік в ДПІ у Вишгородському районі 12.03.2004 року. Свідоцтво платника ПДВ видане ДПІ у Вишгородському районі м. Києва 26/07/04 №100055669.

Згідно матеріалів перевірки ВПМ Сарненської МДПІ ПП “Будтелеком” відсутнє за адресою реєстрації. Керівником, головним бухгалтером та засновником даного підприємства зареєстровано ОСОБА_3, від імені якого виписано вказані документи: податкова накладна, договір від 22.11.07 р. та інші первинні документи щодо вищезазначеної операції. Працівниками податкової міліції 06.11.2008 року взято пояснення у громадянина ОСОБА_3 в якому вказано, що гр. ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в м.Біла Церква) до діяльності ПП “Будтелеком” не має ніякого відношення. Громадянин ОСОБА_3 безробітний. В поясненні громадянина ОСОБА_3 засвідчено, що про ПП “Укрпромбудбазальт” та гр. ОСОБА_4 (директора ПП “Укрпромбудбазальт”) йому нічого не відомо, податкових декларацій та накладних від імені ПП. “Будтелеком”він не підписував

Фактично ОСОБА_3 ніякою фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких договорів не укладав, ніяких підрядних робіт не виконував, звітності та податкових накладних не підписував.

На підставі вищезазначених доказів посадові особи Костопільської МДПІ дійшли висновку, що договір підряду укладений між ПП “Укрпромбудбазальт” та ПП “Будтелеком” є за своєю суттю нікчемним.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 ЦК України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Такі вимоги, згідно ч.1-5 ст.203 полягають, зокрема, у наступному:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З матеріалів справи не вбачається наявність умислу у сторін на досягнення мети, що суперечить інтересам держави. С точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь ким з них цивільно-правових обовязків. При цьому з позовної заяви та доданих документів не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності для субєктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх вчинків, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. З позову не передбачається намірів сторін при укладанні угод перекрутити бухгалтерську звітність з метою ухилення від сплати податків, що особи які здійснювали угоди свідомо направляли свої дії на несприятливі наслідки, або свідомо передбачали настання таких наслідків.

До матеріалів справи не надано вироку в кримінальній справі щодо притягнення посадових осіб ПП “Укрпромбудбазальт” та ПП “Будтелеком” до відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від оподаткування).

Вирок по кримінальній справі на думку суду є єдиним належним та допустимим доказом в порядку передбаченому ст.ст. 70-72 КАС України, що може засвідчити наявність протиправної мети, при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб відповідача, третьої особи.

Вiдповiдно до абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить вiдомостi про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що господарська операція вчинена між ПП “Укрпромбудбазальт” та ПП “Будтелеком” посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення та вчинення договору ПП “Будтелеком” знаходилося в єдиному державному реєстрі та перебувало на обліку у податковому органу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження податкового органу щодо нікчемності правочинів вчинених між ПП “Укрпромбудбазальт” та ПП “Будтелеком” спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і є надуманими.

Крім того, слід зазначити, що санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави i суспільства. Разом з тим, за змістом частини першої статтi 208 Господарського кодексу України, застосування цих санкцій можливе лише в разi виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені цією нормою, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зi сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податкiв, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статтi 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завiдомо суперечить інтересам держави i суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення вiд сплати податкiв. Частиною першою статтi 208 цього Кодексу передбачено застосування санкцiй лише судом. Це правило вiдповiдає нормi статтi 41 Конституції України, згiдно з якою конфiскацiя майна може бути застосована виключно за рiшенням суду у випадках, обсязi та порядку, встановлених законом. Оскiльки санкцiї, передбаченi частиною першою статтi 208 Господарського кодексу України, є конфiскацiйними, стягуються за рiшенням суду в доход держави за порушення правил здiйснення господарської дiяльностi, то такi санкцiї не є цивільно-правовими, а є адмiнiстративно-господарськими як такi, що вiдповiдають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що господарські зобовязання було виконано в грудні 2007 року. З позовом про стягнення коштів за нікчемними правочинами Костопільська МДПІ звернулася в квітні 2009 р., тобто з пропуском строку визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Судові витрати (державне мито) на підставі ст. 94 КАС України залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції до Приватного підприємства "Будтелеком" про стягнення коштів на користь держави в сумі 229800 грн.,відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справу.

Суддя <Список >Боймиструк С.В.

Постанова складена в повному обсязі "30" листопада 2009 р.