Постанова № 119915, 04.09.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2006 Справа № 2/109

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменко І.М. –доповідач

суддів: Білецької Л.М., Герасименко І.М.

при секретарі судового засідання: Клименко Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельникова Я.І., довіреність № 24/07 від 24.07.06р., представник;

від відповідача: Кареліна Г.П., довіреність № 221/09-0 від 04.08.06р., представник;

Плико Ж.В., довіреність № 2/Д-03-06 від 30.03.06р., представник;

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства „АЛКО”, м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.06.06р. у справі № 2/109

за позовом акціонерного товариства закритого типу „Лозівський молочний завод”, Харківська область

до відповідача приватного підприємства „АЛКО”, м. Кіровоград

про стягнення 179915,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2006 року позивач –АТЗТ „Лозівський молочний завод” звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до відповідача –ПП „АЛКО” про стягнення 179915,94 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.06.06р. у справі № 2/109 (суддя Деревінська Л.В.) позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів оплати позивачу 179915,94 грн. на момент розгляду справи.

Не погодившись з рішенням господарського суду від 20.06.06р., відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №2/109 від 20.06.06р., посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачем повну поставку товару здійснено не було. Скаржник вважає, що він правомірно застосував п.6 ст. 193 ГК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, між сторонами 2.02.2006р. укладено договір поставки № 24/СР-02-06.Згідно п. 1.1. договору постачальник передає, а покупець приймає і оплачує партію товару: сиру твердого в кількості 20 тонн за ціною 18000 грн. за одну тонну в т.ч. ПДВ. Пунктом 1.2. передбачена загальна вартість, на яку передається товар 360000 грн. в т.ч. ПДВ. Згідно п.2.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем на протязі одного банківського дня з моменту отримання партії товару згідно п. 1.1. Умовами п.3.1. договору передбачена поставка партії товару на умовах СРТ склад покупця автотранспортом в строк не пізніше 3-х днів з моменту підписання договору. Товар поставляється партіями. Мінімальна партія - 10 тонн згідно заявки покупця.

Відповідач отримав від позивача 9995,33 кг. сиру твердого на загальну суму 179915 грн. 94 коп., що підтверджується видатковою накладною від 5.02.2006р. №ЛЗ-116 та довіреністю ЯЛТ № 349516 від 5.02.2006р., які наявні в матеріалах справи.

Доказів оплати позивачеві 179915 грн.94 коп. відповідач не надав. Тому судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення 179915 грн.94 коп. боргу є обґрунтованими, а рішення правильним та основаним на законі.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/ , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності... а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання відповідача на те, що оскільки повну поставку товару здійснено не було, то ним правомірно застосовано п.6 ст. 193 ГК України, оскільки відповідно до вимог ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, вироби, визначені індивідуальними ознаками. В п. 1.1. сторони визначили предмет поставки товару сиру твердого. Пунктом 2.2. договору встановлений порядок оплати товару на протязі одного банківського дня з моменту отримання партії товару згідно п. 1.1. Поставку товару партіями сторони передбачили в п.3.1. договору, а в п. 1.1. договору сторони погодили предмет договору: поставку товару: сиру твердого в кількості 20 тон і його ціну, а також і оплату партії товару.

За вказаних обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що в п.2.2. договору сторони погодили порядок оплати саме партії товару, а не товару взагалі, передбаченого п.1.1. договору. Тому обов'язок відповідача оплатити одержану 05.02.2006р. мінімальну партію товару настає 06.02.2006р. відповідно до умов п. 2.2 договору.

За таких обставин судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Однак в рішенні господарського суду Кіровоградської області невірно зазначено позивача –відкрите акціонерне товариство „Лозівський молочний завод”, однак як видно з матеріалів справи позивачем у справі є акціонерне товариство закритого типу „Лозівський молочний завод”.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.06.06р. у справі №2/109 –змінити.

Апеляційну скаргу приватного підприємства „АЛКО”, м. Кіровоград –без задоволення.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: „Позов задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства „АЛКО”, м. Кіровоград, пр. Правди, 8 корп. 1 –поштова адреса, м. Кіровоград, вул.. Фрунзе, 18/21 кв.11 –юридична адреса /код ЄДРПОУ 32095706, п.р. 2600517000749 у КФ АКБ „Правекс-Банк” МФО 323594/ на користь акціонерного товариства закритого типу „Лозівський молочний завод” м. Лозова вул.. Червоногвардійська, 45а Харківської області /р.р. 260045825 в ХОД АППБ „Аваль” МФО 350589, код ЄДРПОУ 00447310/ боргу в сумі 179915 грн. 94 коп., 1799 грн. 16 коп. державного мита, 118 грн. Витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя І.М. Герасименко